печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15842/14-к
12 червня 2014 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю сторони кримінального провадження прокурора прокуратури Печерського району м.Києва ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора прокуратури Печерського району м.Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
В провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора прокуратури Печерського району м.Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що невстановлена група осіб, за попередньою змовою з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, на піставі підроблених документів, незаконно оформила право власності на квартиру АДРЕСА_2 , чим спричинила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1 272 200 грн.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.09.1994 за договором купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з однієї сторони та АТ «Експротех» з другої сторони, останнім була придбана квартира АДРЕСА_2 .
ОСОБА_9 - екс-президент АТ «Експромтех» шляхом підроблення рішення загальних зборів від 26.12.1994 за договорм купівлі-продажу від 06.01.1995 продав вказану квартиру Малому підприємству «Клен», власником якого був він особисто.
Між МП «Клен» та ОСОБА_10 , 15.02.1996 було укладено договір дарування вищевказаної квартири, відповідно до якого остання набула право власності на неї.
Між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, за яким остання набула право власності на неї.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.06.1996 на забезпечення позову АТ «Експромтех» про визнання договорів купівлі-продажу від 06.01.1995 і дарування від 15.02.1996 квартири АДРЕСА_2 та виселення ОСОБА_10 накладено арешт на цю квартиру.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.07.1997 договір купівлі-продажу квартири від 06.01.1995 та договір дарування квартири від 15.02.1996 визнано недійсними, а ОСОБА_10 виселено із квартири.
Арбітражним судом м. Києва було винесено постанову №16/484-б від 12.08.1999, якою АТ «Експромтех» було визнано банкрутом. Відповідно до вказаної постанови, 06.07.2011, Арбітражним судом м. Києва було винесено ухвалу №16.484-б, якою було ліквідовано АТ «Експромтех».
В той же час, ОСОБА_12 , який до ліквідації АТ «Експромтех» був його директором, 26.03.2012 надав ОСОБА_13 від імені товариства довіреність на представництво інтересів АТ «Експромтех».
Окрім того, ОСОБА_12 було проведено збори засновників акціонерного товариства «Експромтех», що оформлено протоколом зборів засновників №1 від 15.07.2013, згідно якого вирішувалось питання про розподіл майна, (квартири АДРЕСА_2 ), яке йому належить на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.07.1997.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва у справі №22-п/796/199/2013 від 14.03.2013 за скаргою ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_11 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2012 встановлено, що голова правління АТ «Експромтех» та генеральний директор в одній особі ОСОБА_12 не мав права видавати довіреність від імені АТ «Експромтех» будь-якій особі на представництво інтересів юридичної особи - банкрута, у тому числі і на подання позовної заяви до суду. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2012, за яким визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 02.07.1996, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасовано. Таким чином, повноправною власницею спірної квартири є ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 Калашнік ОСОБА_15 померла. За заповітом ОСОБА_11 власниками вищезазначеної квартири в рівних долях мають стати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Згідно Висновку про вартість об'єкта оцінки - житлової двокімнатної квартири, загальною площею 66,10 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість складає 1 272 200 грн.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що, на даний час, він із своєю сестрою ОСОБА_6 не можуть отримати спадщину, оскільки дізнались, що 16.12.2013 в Державній реєстраційній службі України квартира АДРЕСА_2 невідомим чином зареєстрована на ОСОБА_10 на підставві договору дарування від 15.02.1996.
На даний час, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2014.
Таким чином, внаслідок незаконних дій невстановлених осіб, спрямованих на заволодіння квартирою, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 завдано матеріальний збиток в розмірі 1 272 200 грн., тобто, вказана квартирає предметом та набута в результаті вчинення кримінального правопорушення і перебуває у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , з метою запобігання його подальшому незаконному перепродажу та втрати доказової бази на вищевказану квариру необхідно накласти арешт.
На даний час, у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи, просив його задовольнити. Зазначив, що незастосування заборони розпоряджатися таким майном, а саме квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 може призвести до втрати доказової бази або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без власника квартири ОСОБА_4 .
Згідно ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Слідчий суддя, вислухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали, яким обґрунтовується клопотання приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 170 слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасове вилученим може бути майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони зокрема, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя по доводам клопотання з метою забезпечення заходів кримінального провадження вважає наявними підстави для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності зареєстрована на ОСОБА_4 .
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167, ст.170-173, ст.175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання прокурора прокуратури Печерського району м.Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання подається слідчому судді.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1