22 грудня 2015 рокусправа № 808/28/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року по справі
за позовом ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2М (далі - ФОП ОСОБА_2М) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ОСОБА_3 ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 року №0011121701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 119 555,72 грн., із яких за основним платежем в сумі 79 703,81 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 39 851,91 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2М подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 05.08.2014 року по 26.08.2014 року ОСОБА_3 ОДПІ проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_2М з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №1214/1702/НОМЕР_1 від 02.09.2014 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ФОП ОСОБА_2 занижено суму податку на додану вартість в розмірі 79 703,81 грн. за період січень - грудень 2013 року.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0011121701 від 16.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язан ня з податку на додану вартість в сумі 119 555,72 грн., із яких за основним платежем в сумі 79 703,81 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 39 851,91 грн.
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення, після чого позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).
Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Із матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 укладено договори поставки товарів, а саме: з ТОВ «Тандем - 2002» договір №09/01/2 від 09.01.2013 року; з ТОВ «Фідлайф» договори №479 від 09.11.2012 року, № 116 від 25.02.2013 року; з ТОВ «Шенкон» договір №92/02 від 20.02.2013 року; з ТОВ «Спільна мета» договір №081/13 від 14.02.2013 року.
На виконання зазначених договорів контрагентами виписано позивачу наступні податкові накладні, а саме:
ТОВ «Тандем - 2002» податкову накладну №165 від 25.01.2013 року на суму 14 448 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 408 грн.; податкову накладну №171 від 22.04.2013 року на суму 44530,48 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7421,75 грн.; податкову накладну №157 від 28.05.2013 року на суму 44 753,98 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7 459 грн.; податкову накладну №94 від 11.10.2013 року на суму 29 145,01 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4 857,50 грн.;
ТОВ «Фідлайф» податкову накладну №33 від 05.12.2012 року на суму 2 287,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 381,25 грн.; податкову накладну №341 від 27.02.2013 року на суму 25 959,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4326,58 грн.; податкову накладну №516 від 31.07.2013 року на суму 41 006,75 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6 834,46 грн.; податкову накладну №328 від 27.08.2013 року на суму 50 602,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8 433,76 грн.; податкову накладну №316 від 26.09.2013 року на суму 50 066,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8 344,41 грн.; податкову накладну №230 від 24.12.2013 року на суму 137 548,24 грн., в тому числі ПДВ в сумі 22 924,71 грн.,
ТОВ «Шенкон» податкову накладну №98 від 27.03.2013 року на суму 40 250 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6 708,33 грн.; податкову накладну №228 від 20.06.2013 року на суму 37 000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6166,67 грн.; податкову накладну №512 від 27.11.2013 року на суму 2 895 грн., в тому числі ПДВ в сумі 482,50грн.;
ТОВ «Спільна мета» податкову накладну №318 від 25.02.2013 року на суму 2 204,64 грн. в тому числі ПДВ в сумі 367,44 грн.;
які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-Х11 від 16.07.1999 року з наступними змінами( далі Закону №996-Х11 , надані позивачем під час перевірки податковому органу та підтверджують право позивача на віднесення у перевіреному відповідачем періоді до податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість ,що виплачені позивачем контрагентам за придбаний товар та відображені у вищезазначених податкових накладних.
Реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Тандем - 2002», ТОВ «Фідлайф», ТОВ «Шенкон», ТОВ «Спільна мета» підтверджена іншими первинними бухгалтерськими документами,складеними у відповідності до приписів Закону №996-Х11.
Наявність помилок при заповненні реєстру виданих та отриманих податкових накладних не призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевірений період часу.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за період січень - грудень 2013 року, а тому винесене ОСОБА_3 ОДПІ податкове повідомлення-рішення №0011121701 від 16.09.2014 року є неправомірним та підлягає скасуванню.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ст..94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 1434,68грн.
Керуючись ч.3 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати винесене ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення №0011121701 від 16 вересня 2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1434,68 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова