Справа: № 825/3424/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
22 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю
представника відповідача - Лотоцького А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошової компенсації,
У жовтні 2015 року позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не зарахування позивача на продовольче забезпечення з 18.03.2014 по 12.03.2015 до ВЧ НОМЕР_1 та несвоєчасне подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до ВЧ НОМЕР_1 ;
визнати неправомірною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 стосовно не виплати позивачу нарахованої згідно наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2014 № 575, від 02.01.2015 № 2, від 04.02.2015 № 90, від 04.03.2015 № 169, від 06.04.2015 грошової компенсації замість встановлених норм харчування в сумі 6 043,66 грн.;
стягнути з в/ч НОМЕР_1 нараховану грошову компенсацію в сумі 6 043,66 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмолено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено докази та встановлено обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - скасувати в частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 щодо отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення за період з 18.03.2014 по 06.03.2015, позивач був звільнений з військової служби, тобто не мав статусу військовослужбовця. Відповідно, оскільки Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ПКМУ №426 не передбачають права на отримання грошової компенсації за продовольче забезпечення для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 2.3. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час від 09.12.2002 №402 не може бути застосовано судом, оскільки вказаний пункт стосується тільки військовослужбовців, які проходять військову службу, а не звільнених осіб.
Крім того, суд дійшов висновку, що виплата грошової компенсації не могла бути проведена в/ч НОМЕР_1 , оскільки, в період 18.03.2014 по 06.03.2015 в кошторисі в/ч НОМЕР_1 видатки та компенсація замість встановленої норми харчування не передбачались, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.03.2014 № 10 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду старшого водія групи забезпечення (шпк “молодший сержант”).
З копії витягу з Аудиторського звіту від 26.12.2014 № 234/31/82 про результати планового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності в/ч НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 та копії довідки про результати внутрішнього аудиту відповідності продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014 вбачається, що внаслідок не доведення встановлених норм продовольчого забезпечення до військовослужбовців, які були призвані із мобілізацією, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 були допущені втрати доходів фізичними особами на загальну суму 2 446 343,18 грн., а тому зобов'язано організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 на суму 2 446 343,18 грн. в термін до 26.01.2015.
Відповідно до розпорядження начальника центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України тилу Збройних Сил України від 07.06.2012 № 905 Чернігівський ОВК перебуває на продовольчому забезпеченні при в/ч НОМЕР_1 з 01.09.2012, що підтверджується довідкою № 1643 від 16.03.2015.
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2014 № 575 ОСОБА_1 було зараховано на продовольче забезпечення при в/ч НОМЕР_1 та встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 включно в сумі 4 545,96 грн. (а.с.34).
Наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 наказано виплатити військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , який призваний у зв'язку з мобілізацією, грошову компенсацію замість встановлених норм харчування: від 02.01.2015 № 2 за грудень 2014 року у сумі 546,22 грн.; від 04.02.2015 № 90 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 року у сумі 352,40 грн.; від 04.03.2015 № 169 за лютий 2015 року у сумі 493,36 грн.; від 06.04.2015 №244 за березень 2015 року у сумі 105,72 грн.
Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено наказ від 16.04.2015 № 275, яким внесено зміни до наказу від 10.12.2014 № 575 та, зокрема, додаток № 18 викладено в іншій редакції, згідно якого ОСОБА_1 встановлено грошову компенсацію замість встановлених норм харчування за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 включно в сумі 4 545,96 грн.
З акту взаємозвірки вартості компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців, призваних на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , який підписаний військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 , командиром в/ч НОМЕР_1 , провідним спеціалістом відділення забезпечення Чернігівського ОВК, працівником ЗСУ бухгалтером ФЕС, встановлено, що сума компенсації, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 , становить 4 545,96 грн.
Згідно з наказом Військового комісара Городнянського РВК від 06.03.2015 № 41 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та з 06.03.2015 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Городнянського районного військового комісаріату Чернігівської області.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту “н” пункту 1 приміток до “норми № 1 - загальновійськова” Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затверджених постановою КМ України від 29.03.2002 року №426 в редакції постанови КМ України від 18.06.2014 року №189, яка набрала чинності 24.06.2014 року (далі - Постанова №426), за рахунок держави харчуванням забезпечуються, зокрема, громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату.
Приписи п. 1.10 затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 року №402 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час (далі - Положення №402) передбачають, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.
Абзацом 2 пункту 1.11 Положення №402 визначено, що при звільненні (виключенні зі списків особового складу військової частини) військовослужбовців та інших категорій, які мають право на одержання норм харчування за рахунок держави, вони забезпечуються до дня виключення їх з списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 2.3 Положення №402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави.
Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Всупереч вимог підпункту “н” до “норми №1 - загальновійськова” Постанови №426 позивач, будучи зарахованим на продовольче забезпечення, не був забезпечений їжею шляхом надання послуг з харчування суб'єктами господарювання на підставі укладених договорів з МО України.
Вказана обставина відображена і в Аудиторському звіті від 26.12.2014 року №234/1/31/82 про результати планового внутрішнього фінансового аудиту і в довідці від 19.12.2014 про результати внутрішнього аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 10.07.2012 по 26.11.2014.
Зокрема, зазначено, що втрату доходів на загальну суму 2 446 343,18 грн. було допущено внаслідок ненарахування та невиплати грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації за період з 18.03.2014 по 30.11.2014 та приписано в термін до 26.01.2015 організувати відшкодування грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , які призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації, на загальну суму 2 446 343,18 грн.
Таким чином, враховуючи, що в Аудиторському звіті від 26.12.2014 №234/1/31/82 та в довідці від 19.12.2014 зафіксовано протиправну невиплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були призвані на військову службу у зв'язку із оголошенням мобілізації за період з 18.03.2014 по 30.11.2014, а наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2014 № 575, від 02.01.2015 № 2, від 04.02.2015 № 90 та від 04.03.2015 № 169, від 06.04.2015 №244, від 16.04.2015 № 275, зобов'язано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість встановлених норм харчування в загальному розмірі 6 043,66 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про стягнення з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої грошової компенсації, підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на користь позивача компенсації з підстав того, що на момент звернення ОСОБА_1 щодо отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення за період з 18.03.2014 по 06.03.2015, він був звільнений з військової служби, тобто не мав статусу військовослужбовця.
Зокрема, як уже було встановлено вище, нарахування відповідних компенсацій було здійснено позивачу в період проходження ним військової служби, при цьому факт необхідності виплати такої компенсації підтверджується наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2014 № 575, від 02.01.2015 № 2, від 04.02.2015 № 90 та від 04.03.2015 № 169, від 06.04.2015 №244, від 16.04.2015 № 275.
В свою чергу, відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов'язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Зі змісту наведеної норми випливає, що відповідач на момент звільнення позивача зобов'язаний був здійснити з ним всі розрахунки, водночас нарахованої грошової компенсації замість продовольчого забезпечення позивачу виплачено не було.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що не підлягає задоволенню позовна вимога в частині визнання неправомірною бездіяльності Чернігівського ОВК щодо несвоєчасного подання документів на виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування до в/ч НОМЕР_1 по позивачу.
Зокрема, з матеріалів справи убачається, що на момент звернення до суду позивач фактично зарахований на продовольче забезпечення у спірний період наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , йому передбачено виплату грошової компенсації замість встановлених норм харчування, а положення чинного законодавства не визначають строки, протягом яких військовий комісаріат зобов'язаний подавати документи на виплату грошової компенсації.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача-1 щодо не виплати нарахованої згідно наказів військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2014 № 575, від 02.01.2015 № 2, від 04.02.2015 № 90, від 04.03.2015 № 169, від 06.04.2015 грошової компенсації замість встановлених норм харчування.
Зокрема, суд першої інстанції надаючи оцінки зазначеній позовній вимозі правильно зауважив, що в/ч НОМЕР_1 фінансується виключно з Державного бюджету України, а отже відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України являється бюджетною неприбутковою установою.
Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період становить один рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Приписи ст. 48 Бюджетного кодексу визначають, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Таким чином, виплата грошової компенсації не могла бути проведена в/ч НОМЕР_1 , оскільки у період 18.03.2014 року по 12.03.2015 року в кошторисі відповідача-1 видатки та компенсація замість встановленої норми харчування не передбачались.
Відтак, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення на користь позивача з в/ч НОМЕР_1 нарахованої грошової компенсації в сумі 6 043,66 грн., та прийняти в цій частині нову, якою позовну вимогу задовольнити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року -в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з в/ч НОМЕР_1 нарахованої грошової компенсації в сумі 6 043,66 грн. - скасувати, ухваливши в цій частині нову про задоволення позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з в/ч НОМЕР_1 нарахованої грошової компенсації в сумі 6 043,66 грн.
В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 22.12.2015 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.