Справа: № 826/11668/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
17 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» до Державної фінансової інспекції в м. Києві, треті особи: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» та Дочірнє підприємство «Автомоторс» про часткове визнання протиправною та скасування вимоги, -
Державне підприємство «Український центр механізації колійних робіт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фінансової інспекції в м. Києві, де треті особи: Державне підприємство «Придніпровська залізниця» та Дочірнє підприємство «Автомоторс», та просило визнати протиправними та скасувати пункти 4, 9, 10, 12 та 14 вимоги відповідача від 29.04.2015 №26-08-14-14/4235.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Державною фінансовою інспекцією в місті Києві відповідно до п. 1.2.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ у м. Києві за І квартал 2015 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності на Державному підприємстві «Український центр механізації колійних робіт» за період з 01.07.2012 по 26.03 2015 року, якою встановлено низку порушень, що відображені в Акті ревізії від 26.03.2015 №08-30/519.
На підставі акту ревізії відповідачем прийнято вимогу від 19.04.2015 №26-08-14-14/4235, відповідно до якої позивача зобов'язано:
- відобразити дебіторську заборгованість перед Відокремленим структурним підрозділом «Запорізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на суму 93,40 тис.грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства (п.4 вимоги);
- відобразити дебіторську заборгованість перед громадянином ОСОБА_3, та стягнути з TOB «Олео Тулз», TOB «Тетан» та громадянина ОСОБА_3, кошти на загальну суму 42,05 тис. грн. В іншому випадку стягнути з винних осіб у порядку, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, завдану Підприємству матеріальну шкоду (п.9 вимоги);
- відобразити дебіторську заборгованість перед ДП «Автомоторс» та відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на суму 168.28 тис. грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства (п.10 вимоги);
- стягнути з громадянина ОСОБА_4 кошти на загальну суму 315,00 тис. грн.. В іншому випадку стягнути з винних осіб у порядку, встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, завдану Підприємству матеріальну шкоду (п.12 вимоги);
- відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на суму 11,42 тис. грн., за понаднормово списане паливо в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства (п.14 вимоги).
Вважаючи вищеозначені пункти вимоги необґрунтованим та протиправним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані пункти вимоги стосуються відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, в той час як вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги і не є обов'язковими до виконання, з огляду на що не тягнуть юридичних наслідків для позивача, - а тому не порушують його прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:
Згідно Положення про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 N 1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за №1213/19951 (далі - Положення) державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції є структурними підрозділами державних фінансових інспекцій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Зазначена норма кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №5463-VI від 16.10.2012 (далі - Закон №5463-VI), згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Аналогічний правовий висновок висловлений колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (у справах № 21-40а14 та № 21-89а14 відповідно).
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані пункти вимоги вказують саме на виявлені збитки та містить вимогу про їх відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не в межах розгляду справи за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 22 грудня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Шостак О.О.
Мамчур Я.С