Справа: № 810/4170/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
17 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дельта Медікел» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У серпні 2015 року, Приватне підприємство «Дельта Медікел» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адмініістративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0001802201 та № 0001792201 від 03.06.2015 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0001802201 та № 0001792201 від 03 червня 2015 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що Приватне підприємство «Дельта Медікел» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 30634637.
27.03.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 27.03.2015 № 87/10-13-22-03/30634637 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Дельта Медікел» (код за ЄДРПОУ: 30634637) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Промо Бізнес Груп» (код за ЄДРПОУ: 35704661) за вересень 2014 року».
Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) на загальну суму 692 851, 00 гривень, в тому числі за вересень 2014 року на суму 692 851, 00 гривень; підпункту 138.1.5 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 632 565, 00 гривень, в тому числі по періодах: 2014 рік на суму 632 565, 00 гривень.
На підставі акту перевірки від 27.03.2015 № 87/10-13-22-03/30634637, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001802201 та № 0001792201 від 03.06.2015.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.
З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобовязання виходячи з висновку про нереальність вчинення господарських операцій по взаємовідносинах позивача з його контрагентом ПП «Промо Бізнес Груп», судом досліджено дане питання та встановлено слідуюче.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовник) та ПП «Промо Бізнес Груп» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 17-12/1 від 12.12.2013.
Відповідач зазначив, що до перевірки позивачем було надано копії актів надання послуг, але згідно наданих актів не можливо встановити фактичного надання послуг та визначення, які послуги були виконані, дату, коли надані такі послуги, та їх місцезнаходження, дату та час надання послуг тощо.
В ході відпрацювання встановлено, що ПП «Дельта Медікел», відображено відносини з ПП «Промо Бізнес Груп » (код за ЄДРГІОУ 35704661) за вересень 2014 року на загальну суму 4 157 102, 99 гривень, в т.ч. ПДВ 692 850, 5 гривень. Згідно даних АС «Податковий блок» по ПП «Промо Бізнес Груп» значиться наступна інформація: під час аналізу основних постачальників ПП «Промо Бізнес Груп» встановлено, що основний постачальник у вересні 2014 року являється ТОВ «Трейдбор» код за ЄДРПОУ: 38124130 на загальну суму 2 859 987, 00 гривень, в т.ч. ПДВ на суму 476 664, 5 гривень. Зареєстровано в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, стан платника направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
Від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві отримано акт від 08.12.2014 № 1760/26-59-22-08/38124130 про результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трейдбор» код за ЄРДПОУ 38124130 з питання дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014, згідно якого встановлено, що при здійсненні аналізу згідно баз даних податкової звітності, яка була надана підприємством до ДПІ, в тому числі реєстру податкових накладних, встановлено, що підприємством ТОВ «Трейдбор» виписано податкові накладні на користь контрагентів в один день в сумі ПДВ до 10 000, 00 гривень, відображено в податковій звітності, та які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Загальна кількість таких накладних за серпень 2014 року становить 1872 податкових накладних на загальну суму ПДВ 18 035 471, 00 гривень.
Отже, послуги отримані ПП «Дельта Медікел» від ПП «Промо Бізнес Груп», було придбано ПП «Промо Бізнес Груп» у ТОВ «Трейдбор».
Також відповідач зазначив, що згідно поданих до регіональної ДПІ податкової звітності ПП «Промо Бізнес Груп», кількість працюючих становить 26 осіб, кількість працюючих у ТОВ «Трейдбор» становить 10 осіб.
Враховуючи викладене, у ПП «Промо Бізнес Груп» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників /покупців за перевіряємий період відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.
Не можна погодитись з даними твердженнями, наведеними в акті перевірки позивача з огляду на таке.
Так, 12.12.2013 між позивачем (замовник) та ПП «Промо Бізнес Груп» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 17-12/1, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання з надання послуг згідно додатків, а саме: дослідження конюнктури ринку; заходи, спрямовані на підвищення попиту та/або обізнаності споживачів відносно продукції замовника; послуги з мерчендайзингу у місцях продажу.
Виконання умов вищевказаного договору (з відповідними додатками та додатковими угодами) підтверджується актами надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.
Крім того, на виконання умов вищевказаного договору контрагентом позивача були виписані відповідні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.
Факт оплати за отримані позивачем послуги підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Слід звернути увагу, що відповідачем під час перевірки зауважень щодо бухгалтерських документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності позивача з ПП «Промо Бізнес Груп» не було.
Зважаючи на вищевикладене, кожна господарська операція у перевірених відповідачем періодах, підтверджена податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, витягами з журналів реєстрації виданих довіреностей, транспортними накладними та актами про розбіжність.
Слід зазначити, що копії податкових накладних наявні в матеріалах справи і зауважень щодо правильності їх оформлення з боку відповідача не виявлено та не зазначено.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з надання послуг від ПП «Промо Бізнес Груп» підприємство позивача сформувало на підставі первинних документів та належним чином складеними податковими накладними.
На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, надавачем послуг ПП «Промо Бізнес Груп» були виписані позивачу податкові накладні, про що вже наголошувалось, зауважень до заповнення яких податковий орган під час перевірки не мав та в акті перевірки не зазначив. Тому, вказане у висновках акту перевірки про заниження позивачем сум ПДВ є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству України та не відповідає фактичним обставинам справи.
Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором, додатковими угодами, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами надання послуг тощо.
Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.
Слід зазначити, що всі вищезгадані господарські операції, здійснені між позивачем і його контрагентом ПП «Промо Бізнес Груп» мали реальний характер, були направлені на досягнення певного, передбаченого укладеним договором та цілями діяльності сторін, економічного ефекту і призвели до змін майнового стану сторін правочину. Таким чином висновки відповідача спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача.
Відповідач також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Тобто, в результаті виконання сторонами безтоварних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та формування валових витрат.
Однак, в акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та його контрагентом ПП «Промо Бізнес Груп» спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ПП «Промо Бізнес Груп», недійсними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.
Слід зазначити, що згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 826/6479/15 за позовом Приватного підприємства «Промо Бізнес Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2015 № 0001192202, відповідно до якого ПП «Промо Бізнес Груп» збільшено грошове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на 790 769 гривень за основним платежем та на 197 692, 25 гривень за штрафними санкціями, позов ПП «Промо Бізнес Груп» було задоволено, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.
Зі змісту зазначеного рішення суду вбачається, що під час перевірки ПП «Промо Бізнес Груп» податковим органом було встановлено, що придбані послуги ПП «Промо Бізнес Груп» у ТОВ «Стиль Медіа» вплинули на формування податкового зобовязання в результаті перепродажу їх ПП «Дельта Медікел». Зазначено ДПІ, що ПП «Промо Бізнес Груп» по відношенню до ПП «Дельта Медікел» виступало виконавцем послуг з проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Алпе та Урго згідно договору № 17-12/1 від 12.12.2013 дод. 182 від 27.06.2014, надання послуг щодо проведення моніторингу виконання стандартів мерчандайзингу відносно продукції ТМ Урго згідно договору № 17-12/1 від 12.12.2013 та дод. 181 від 27.06.2014, надання послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Урго згідно договору № 17-12/1 від 12.12.2013та дод. № 188 від 03.07.2014. Крім того, зазначено в акті перевірки ПП «Промо Бізнес Груп», що перевіркою, аналізом податкової звітності та ЄРПН встановлено, що придбані послуги ПП «Промо Бізнес Груп» у ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Трейдбор», ТОВ «Камелія Груп», ТОВ «Веларіс», вплинули на формування податкових зобовязань шляхом перепродажу послуг, зокрема, ПП «Дельта Медікел».
Окружним адміністративним судом міста Києва у постанові від 21.07.2015 у справі № 826/6479/15 встановлено, що ПП «Промо Бізнес Груп» по відношенню до ПП «Дельта Медікел» виступало виконавцем послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також рівня обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Ібупром, надання послуг з проведення заходів спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Детоксіл, надання послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також рівня обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Біо Гая, надання послуг з проведення дослідження відносно рівня пропозиції, а також рівня обізнаності фармацевтів щодо властивостей продукції ТМ Гріпекс, ТМ АртоСтоп, ТМ Фервекс, надання послуг з проведення заходів спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Смарт Омега, ТМ Лівонорм, надання послуг з проведення дослідження з метою виявлення потреб і очікувань споживача щодо продукції ТМ Велмен, надання послуг з проведення заходів, спрямованих на підвищення обізнаності споживачів відносно продукції ТМ Дип Риліф, проведення заходів з проведення дослідження з метою виявлення портрету споживача продукції Тест фо Бест.
Тобто, зазначеним вище рішенням суду не встановлено протиправної поведінки ПП «Промо Бізнес Груп», належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення ПП «Промо Бізнес Груп» податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права ПП «Промо Бізнес Груп» на формування спірних сум податкових вигод також не встановлено, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного ПП «Промо Бізнес Груп» у справі № 826/6479/15 податкового повідомлення-рішення.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Інформація щодо скасування в установленому законом порядку зазначено судового рішення станом на день прийняття рішення по даній справі, відсутня.
Виходячи з наведеного, висновки відповідача були спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача, зокрема, останнім було надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Промо Бізнес Груп» щодо отримання послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обовязкових реквізитів.
Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.
Поняття платників податку на додану вартість, обєктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Крім того суд зазначає, що чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу при складанні акті перевірки одного платника податків приймати за основу актів перевірок інших платників податків як підстави для висновку про наявність порушень з боку першого.
Таким чином, судом під час розгляду справи не було встановлено заниження позивачем сум ПДВ за вересень 2014 року в сумі 692 851, 00 гривень.
З приводу формування валових витрат, слід зазначити таке.
Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат у загальній сумі 623 565, 00 гривень.
Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Промо Бізнес Груп».
Вирішуючи питання про реальність придбання у ПП «Промо Бізнес Груп» послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В свою чергу факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Об'єктом перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, внаслідок чого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були взаємовідносини позивача та ПП «Промо Бізнес Груп» щодо придбання послуг відносно стимулювання кінцевих споживачів фізичних осіб на придбання продукції позивача в аптеках України, а також дослідження конюнктури ринку та послуг мерчандайзингу в містах продажу.
Згідно з Витягу з ЄДРПОУ, видами діяльності позивача є: Код КВЕД 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний); Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах.
Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ, видами діяльності контрагента позивача ПП «Промо Бізнес Груп» є: Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; Код КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).
Слід зазначити, що придбані позивачем послуги щодо стимулювання кінцевих споживачів фізичних осіб на придбання продукції позивача в аптеках України, а також дослідження конюнктури ринку та послуг мерчандайзингу в містах продажу у ПП «Промо Бізнес Груп» були використані у власній господарській діяльності підприємства позивача та відповідають видам економічної діяльності ПП «Дельта Медікел» та ПП «Промо Бізнес Груп».
Позивачем надано копії додаткових договорів, звітів по додаткам до таких договорів тощо, які підтверджують факт отримання позивачем зазначених послуг від ПП «Промо Бізнес Груп».
Здійснення ПП «Дельта Медікел» реальної господарської діяльності, що підтверджується первинними документами, свідчить про відсутність порушення вимог податкового законодавства.
Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації за весь період діяльності ПП «Промо Бізнес Груп».
Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ПП «Промо Бізнес Груп» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нереальний характер господарських операцій по взаємовідносинах позивача та його контрагентом ПП «Промо Бізнес Груп», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.
Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).
Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним правочином.
Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.
На підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем послуг згідно договору, наявного в матеріалах справи, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту придбання послуг під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.
Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав відсутності реальності господарських операцій, є безпідставними.
Окремо слід зауважити, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобовязання позивачеві.
Тим більше, підставою для нарахування податкових зобовязань стали взаємовідносини контрагента позивача з його контрагентом, хоча позивач не мав жодних взаємовідносин з цим підприємством. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України.
Судом першої інстанції враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, відповідачем суду не надано.
Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача є необґрунтованими.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Крім цього, відповідно до правил ст. 94 КАС України, ч. 6 ст. 186 КАС України та ст. ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Якщо оскаржується судове рішення, прийняте після 01 вересня 2015 року, за результатами вирішення позовної заяви, поданої до 01 вересня 2015 року - застосовується нова ставка за подачу апеляційної скарги, яка, однак обчислюється від розміру судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви відповідно до Закону України "Про судовий збір" в редакції від 19.09.2013 року, та сумі мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року.
Тобто загальна сума до сплати при подачі апеляційної скарги становить - 5 359, 20 грн, який належить стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ( адреса: 08132, вулиця Ломоносова, 34, м. Вишневе, Київська область ) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 359, 20 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 грудня 2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 17 грудня 2015 року.
.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.