"16" грудня 2015 р. Справа № 922/3635/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Мар'єнкова Т.А., довіреність № б/н від 06.04.15 р.
відповідача - Гриценко В.О., довіреність № б/н від 20.11.15 р.
Пулькін Ю.П., довіреність № б/н від 20.11.15 р.,
1-ої третьої особи - ОСОБА_4 (особисто), паспорт серія НОМЕР_1 від 18.03.98 р.
2-ої третьої особи - ОСОБА_5 (особисто), паспорт серії НОМЕР_2 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ" (вх.№ 4999Х/3-13) на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2015 р. у справі № 922/3635/15
за позовом ТОВ "ПЛАСТ МАРКЕТ ТОРГОВИЙ ДІМ", м. Харків
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. ОСОБА_4, м. Харків
2. ОСОБА_5, Харків
до ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ", м. Харків
про припинення дій, зобов'язання виконати умови договору та стягнення 63962,69грн.
Позивач - ТОВ "ПЛАСТ МАРКЕТ ТОРГОВИЙ ДІМ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ", в якому просив зобов'язати відповідача припинити дії, що порушують право позивача вільно користуватись об'єктами оренди, розташованими за адресами: м. Харків, вул. Диканівська, буд. 50 відповідно до договору оренди (з правом викупу) № 01-01-07 від 01 липня 2014 року та за адресою: м. Харків, вул. Якіра, буд. 3-А, к. 18 відповідно до договору оренди (з правом викупу) № 02-01-07 від 01 липня 2014 року; зобов'язати відповідача виконувати умови договору оренди (з правом викупу) № 01-01-07 від 01 липня 2014 року та договору оренди (з правом викупу) № 02-01-07 від 01 липня 2014 року та стягнути з відповідача 63962,69 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2015 р. у даній справі (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.
Зобов'язано ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ" припинити дії, що порушують право ТОВ "ПЛАСТ МАРКЕТ ТОРГОВИЙ ДІМ" вільно користуватись об'єктами оренди, розташованими за адресами: м. Харків, вул. Диканівська, буд. 50 відповідно до договору оренди (з правом викупу) № 01-01-07 від 01 липня 2014 року та за адресою: м. Харків, вул. Якіра, буд. 3-А, к. 18 відповідно до договору оренди (з правом викупу) № 02-01-07 від 01 липня 2014 року.
Зобов'язано ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ" виконувати умови договору оренди (з правом викупу) № 01-01-07 від 01 липня 2014 року та договору оренди (з правом викупу) № 02-01-07 від 01 липня 2014 року.
Стягнуто з ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ" на користь ТОВ "ПЛАСТ МАРКЕТ ТОРГОВИЙ ДІМ" 63962,69 грн. збитків та 6090 грн. судового збору.
Відповідач не погодившись з зазначеним рішенням звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Так, в своїй апеляційній скарзі заявник посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування збитків порушив вимог ст. 218, 219, 225, 226ГК України. Крім того, судом першої інстанції не дослідження змісту спірних договорів оренди та проігноровано те, що в зазначених договорах не визначені істотні умови, встановлені положеннями ст. 180, 184 ГК України. Також, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не прийняті до уваги положення ст. 203, 215, 216 ЦК України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2015 р.
ОСОБА_7 23.11.2015 р., 14.12.2015 р. за вх. № 15804, 16860 відповідно надано клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси як акціонера, який володіє контрольним пакетом акцій відповідача.
Колегія суддів, розглянувши зазначені клопотання вирішила у їх задоволенні відмовити, оскільки не вбачає порушень прав та інтересів ОСОБА_7 як акціонера відповідача в зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення.
ОСОБА_8 24.11.2015 р. за вх. № 15854 надано клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси як орендаря спірного приміщення.
Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання вирішила у його задоволенні відмовити, оскільки не вбачає порушень прав та інтересів ОСОБА_8 як орендаря спірного приміщення в зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення.
Позивачем 24.11.2015 р. надано за вх. № 15869 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Відповідачем 25.11.2015 р. за вх. № 15880 надано заяву про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 922/5404/15 про, зокрема, розірвання договорів оренди (з правом викупу) від 01.07.2014 р. №01-01-07 нежитлового приміщення площею 450 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та від 01.07.2014 р. №02-01-07 оренди нежитлового приміщення площею 450 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин. На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі N 922/3635/15 і вважає за необхідне розглянути справу по суті.
25.11.2015 р. відповідачем надані письмові пояснення в обгрунтування своєї позиції по справі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2015 р.
ПП «АЯ» 24.11.2015 р. за вх. № 15854 надано клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, посилаючись на те, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси як орендаря спірного приміщення.
Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання вирішила у його задоволенні відмовити, оскільки не вбачає порушень прав та інтересів ПП «АЯ» як орендаря спірного приміщення в зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення.
Відповідачем 15.12.2015 р. за вх. № 16943 надано заяву про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 643/19748/15-ц за позовом ОСОБА_9 до ПрАТ «Пласт Маркет» про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин. На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі N 922/3635/15 і вважає за необхідне розглянути справу по суті.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Як свідчать матеріали справи, 01 липня 2014 року між ТОВ "ПЛАСТ МАРКЕТ ТОРГОВИЙ ДІМ" (позивачем) та ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ" (відповідачем) були укладені договір оренди (з правом викупу) № 01-01-07 на приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та договір оренди (з правом викупу) № 02-01-07 офісного приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Орендовані приміщення передані в користування відповідно до актів приймання - передачі. Строк дії договору до 01 липня 2017 року, тобто він укладений на три роки.
У відповідності до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Тобто, дані договори повинні бути нотаріально посвідчені, що сторонами даних договорів зроблено не було.
Так, у відповідності до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В матеріалах справи не міститься доказів того, що одна із сторін ухилялась від підписання вищезазначеного договорів оренди, аналогічно відсутні будь-які судові рішення щодо визнання зазначених договорів оренди дійсними.
В силу викладеного колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що укладені між ТОВ "ПЛАСТ МАРКЕТ ТОРГОВИЙ ДІМ" та ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ" договори оренди є нікчемними.
Однією з головних особливостей нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.
Згідно зі ст. 236 ЦК, моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до ст. 216 ЦК нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення (зокрема, якщо одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) - відшкодувати вартість отриманого, за цінами, які існують на момент відшкодування. Причому якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину контрагенту або третій особі завдані збитки або моральна шкода, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Такі правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх вживання або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Слід зазначити, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Тобто, дані правочини не можуть створювати правових наслідків у вигляді, зокрема, зобов'язання оренди, якому кореспондує обов'язок припинити дії, що порушують право орендаря вільно користуватись об'єктами оренди, зобов'язання виконувати умови договору оренди (з правом викупу) № 01-01-07 від 01 липня 2014 року та договору оренди (з правом викупу) № 02-01-07 від 01 липня 2014 року, тощо.
Тому, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на нікчемному правочині, їх задоволення суперечить правопорядку в Україні.
В судовому засіданні 16.12.2015 р. представник позивача зазначила про існування додаткових угод до договорів оренди, якими строк дії договорів визначений періодом часу, який менший 3 років.
Колегія суддів зазначає, що дана заява не ґрунтується на законі, оскільки по-перше, нікчемність правочину, зокрема, означає і неможливість зміни його умов шляхом укладання додаткових угод; по-друге, в силу приписів ч.1 ст. 101 ГПК України нові докази не приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник не обґрунтував неможливості їх подання.
Окремою самостійною підставою відмови у задоволенні позову в частині зобов'язання припинити дії, що порушують право позивача вільно користуватись об'єктами оренди, зобов'язання виконувати умови договору оренди (з правом викупу) № 01-01-07 від 01 липня 2014 року та договору оренди (з правом викупу) № 02-01-07 від 01 липня 2014 року є те, що обраний позивач спосіб захисту викладений абстрактно без зазначення, які саме конкретні дії повинен припинити відповідач.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що задоволення зазначених вище позовних вимог не тягне поновлення будь-якого права позивача або захисту його законного інтересу, оскільки виконати дане рішення суду в добровільному порядку неможливо в силу абстрактності задоволених вимог, і з цієї ж причини рішення суду першої інстанції не має здатності до примусового виконання.
Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. п. 2-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПрАТ "ПЛАСТ МАРКЕТ" на рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2015 р. у справі № 922/3635/15 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2015 р. у справі № 922/3635/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТ МАРКЕТ ТОРГОВИЙ ДІМ" (61030, м. Харків, вул. Диканівська, буд. 50, код ЄДРПОУ 34389747) на користь приватного акціонерного товариства "ПЛАСТ МАРКЕТ" (61001, м. Харків, вул. Якіра, буд. 3-А, кв. 18, код ЄДРПОУ 25456847) 4086,77 грн. судового збору.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.