ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 грудня 2015 року Справа № 913/921/15
Провадження №3/913/921/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ, Луганської області,
про стягнення 23 199 333 грн. 13 коп.
суддя Секірський А.В.
секретар судового засідання Богуславська Є.В.
у засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-109 від 18.04.2014;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 14.01.2015,
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (далі - відповідач) суми основної заборгованості у розмірі 18 062 932,52 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 3 003 472,03 грн., 3% річних у розмірі 695 275,06 грн., пені у розмірі 1 437 653,52 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №13/2914-БО-20 від 28.12.2012.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору №13/2914-БО-20 від 28.12.2012 позивач зобов'язався постачати природний газ покупцю, а відповідач повинен був прийняти та оплатити поставлений природний газ.
Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передав відповідачу в період січня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 19 546 932,52 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав не в повному обсязі.
Станом на 15.10.2015 заборгованість відповідача перед позивачем за період січень-грудень 2013 року становить 18 062 932,52 грн., крім того, за прострочення оплати поставленого природного газу позивачем нараховано інфляційних нарахувань у розмірі 3 003 472,03 грн., 3% річних у розмірі 695 275,06 грн., пені у розмірі 1 437 653,52 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відзивом на позовну заяву №2539 від 18.12.2015 відповідач позов не визнає в частині стягнення пені, посилаючись на те, що 13.01.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VIII. Відповідно до ч.2 ст. 2 цього закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа», є зокрема, виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м. Лисичанськ Луганської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р було затверджено перелік населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція. Місцезнаходженням відповідача є м. Лисичанськ Луганської області, яке включене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Таким чином, на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожитий природний газ розповсюджується дія цього закону, а відтак і мораторій на стягнення пені.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем було поставлено природного газу на загальну суму 19 546 932,52 грн. Відповідач сплатив за поставлений природний газ 2 997 450,00 грн. Таким чином, заборгованість за поставлений природний газ відповідача перед позивачем становить 16 549 482,52 грн.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.
Судом встановлено, що 28.12.2012 між позивачем та відповідачем укладений договір №13/2914-БО-20 про купівлю-продаж природного газу, згідно п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідач) у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; п.1.2 - газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (а.с. 9-14).
Відповідно до п.2.1 - Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ.
Згідно з п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.
Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4661,74 грн.
Додатковою угодою № 1 від 16.08.2013 до договору поставки природного газу від 28.12.2012 №13/2914-БО-20 було внесено зміни в п.5.2 договору у зв'язку з якими п.5.2 було викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл та постачання газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4588,54 грн. (а.с. 15).
Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором; п.7.2 - у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач в період з січня по грудень 2013 року належним чином виконав умови даного договору, поставив природний газ відповідачеві за договором №13/2914-БО-20 від 28.12.2012, а саме:
- за січень 2013 року - 853,367 тис. куб.м. на суму 3 978 171,67 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.17), підписаним сторонами;
- за лютий 2013 року - 743,981 тис. куб.м. на суму 3 468 243,01 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.18), підписаним сторонами;
- за березень 2013 року - 662,279 тис. куб.м. на суму 3 087 369,85 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.19), підписаним сторонами;
- за квітень 2013 року - 32,553 тис. куб.м. на суму 151 753,50 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.20), підписаним сторонами;
- за жовтень 2013 року - 339,103 тис. куб.м. на суму 1 555 986,32 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2013 (а.с.21), підписаним сторонами;
- за листопад 2013 року - 696,957 тис. куб.м. на суму 3 198 012,29 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2013 (а.с.22), підписаним сторонами;
- за грудень 2013 року - 895,143 тис. куб.м. на суму 4 107 395,88 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2013 (а.с.23), підписаним сторонами.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення зобов'язань за договором.
Відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за договором №13/2914-БО-20 від 28.12.2012 в розмірі 18 062 932,52 грн.
На підставі умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків оплати поставленого газу у розмірі 1 437 653,52 грн.
На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 695 275,06 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 3 003 472,03 грн., що підтверджено відповідними розрахунками позивача наявними в матеріалах справи.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору постачав відповідачу природний газ, претензій щодо постачання природного газу у відповідача немає.
Обсяги поставленого газу в період січня-грудня 2013 року позивач підтверджує відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Втім, відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений природний газ за в період січня-грудня 2013 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті поставленого природного газу в сумі 18 062 932,52 грн.
Суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що заборгованість за поставлений природний газ відповідача перед позивачем становить 16 549 482, 52 грн., оскільки протягом всього строку розгляду справи, а також станом на 21.12.2015 відповідачем не надано будь-яких доказів які б свідчали про погашення заборгованості за поставлений природний газ (платіжні доручення, виписки з банку, тощо). Позивач також заперечував факт погашення заборгованості за поставлений природний газ протягом розгляду справи.
Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано акт звіряння розрахунків станом на 16.12.2015 відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за договором №13/2914-БО-20 від 28.12.2012 складає 18 062 932,52 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за період січня-грудня 2013 року у розмірі 18 062 932,52 грн., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає до стягнення з відповідача.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.7.2 - у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За порушення термінів оплати за договором №13/2914-БО-20 від 28.12.2012 позивачем нарахована пеня у сумі 1 437 653,52 грн. на зобов'язання з оплати, що виникли у січні-грудні 2013 року, згідно наданого позивачем розрахунку.
Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні пені за зобов'язаннями березня 2013 року не прийнято до уваги положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Таким чином, пеня за зобов'язаннями березня 2013 року повинна нараховуватись з 16.04.2013 по 13.10.2013 та складати 213 747,50 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями січня 2013 року за період з 14.02.2013 по 13.08.2013 розрахована позивачем вірно та складає 288 717,17 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями лютого 2013 року за період з 14.03.2013 по 13.09.2013 розрахована позивачем вірно та складає 250 093,58 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з 14.05.2013 по 13.11.2013 розрахована позивачем вірно та складає 10 435,65 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період з 14.11.2013 по 13.05.2014 розрахована позивачем вірно та складає 107 725,41 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями листопада 2013 року за період з 14.12.2013 по 13.06.2014 розрахована позивачем вірно та складає 238 843,33 грн.
Пеня нарахована за зобов'язаннями грудня 2013 року за період з 14.01.2014 по 13.07.2014 розрахована позивачем вірно та складає 325 553,32 грн.
Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає задоволенню складає 1 435 115,96 грн. В решті слід відмовити.
Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожитий природний газ розповсюджується дія Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VIII (далі - Закон №85), а відтак і мораторій на стягнення пені, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Судом встановлено, що дійсно Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» є виробником житлово-комунальних послуг.
Проте, відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 275 Господарського кодексу України, а правовідносини між сторонами за договором №13/2914-БО-20 від 28.12.2012 не підпадають під дію Закону №85, оскільки предметом даного договору є постачання природного газу, а не електричної енергії, пари, гарячої і перегрітої води.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення термінів оплати за договором №13/2914-БО-20 від 28.12.2012 позивачем нараховано 3% річних у сумі 695 275,06 грн. на зобов'язання з оплати, що виникли у січні-грудні 2013 року, згідно наданого позивачем розрахунку.
Перевіривши розрахунок заявлених 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями січня 2013 року не враховано день оплати за поставлений природний газ.
Таким чином, 3% річних за зобов'язаннями січня 2013 року нараховані за період з 14.02.2013 по 16.10.2014 повинні складати 165 959,64 грн.
3% річних нараховані за зобов'язаннями лютого 2013 року за період з 14.03.2013 по 16.10.2014 розраховані позивачем вірно та складають 165 905,54 грн.
При нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями березня 2013 року позивачем не прийнято до уваги положення частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Таким чином, 3% річних за зобов'язаннями березня 2013 року повинні нараховуватись з 16.04.2013 по 16.10.2014 та складати 139 312,28 грн.
3% річних нараховані за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з 14.05.2013 по 16.10.2014 розраховані позивачем вірно та складають 6 498,38 грн.
3% річних нараховані за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період з 14.11.2013 по 16.10.2014 розраховані позивачем вірно та складають 43 098,69 грн.
3% річних нараховані за зобов'язаннями листопада 2013 року за період з 14.12.2013 по 16.10.2014 розраховані позивачем вірно та складають 80 695,05 грн.
3% річних нараховані за зобов'язаннями грудня 2013 року за період з 14.01.2014 по 16.10.2014 розраховані позивачем вірно та складають 93 175,99 грн.
Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає задоволенню складає 694 645,57 грн. В решті слід відмовити.
Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 3 003 472,03 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю було взято суму боргу на початок місяця та застосовано поточний індекс інфляції, а не індекс інфляції за наступний місяць, як зазначено вище.
Борг за січень 2013 року повинен був сплачений до 14.02.2013. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з березня 2013 року, а також враховуючи суму боргу на кінець кожного місяця у випадку здійснення оплати за спожитий газ.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями січня 2013 року за період з березня 2013 року по вересень 2014 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 413 283,48 грн.
Борг за лютий 2013 року повинен був сплачений до 14.03.2013. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з квітня 2013 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями лютого 2013 року за період з травня 2013 року по вересень 2014 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 577 246,66 грн.
Борг за березень 2013 року повинен був сплачений до 14.04.2013. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з травня 2013 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями березня 2013 року за період з травня 2013 року по вересень 2014 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 513 854,98 грн.
Борг за квітень 2013 року повинен був сплачений до 14.05.2013. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з червня 2013 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з червня 2013 року по вересень 2014 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 25 080,68 грн.
Борг за жовтень 2013 року повинен був сплачений до 14.11.2013. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з грудня 2013 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями жовтня 2013 року за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 260 855,44 грн.
Борг за листопад 2013 року повинен був сплачений до 14.12.2013. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з січня 2014 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями листопада 2013 року за період з січня 2014 року по вересень 2014 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 517 557,26 грн.
Борг за грудень 2013 року повинен був сплачений до 14.01.2014. Нарахування інфляційних витрат позивач повинен був здійснювати починаючи з лютого 2014 року.
Перерахувавши інфляційні витрати за зобов'язаннями грудня 2013 року за період з лютого 2014 року по вересень 2014 року судом встановлено, що інфляційні витати за цей період складають 655 204,12 грн.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, до всього стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 2 963 082,62 грн. В решті слід відмовити.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у загальній сумі 23 155 776 грн. 67 коп., з них: 18 062 932 грн. 52 коп. - борг за поставлений природний газ, 1 435 115 грн. 96 коп. - пеня, 694 645 грн. 57 коп. - 3% річних, 2 963 082 грн. 62 коп. - інфляційні нарахування.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», вул. Баумана, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, код ЄДРПОУ 13401321 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720, заборгованість за договором №13/2914-БО-20 від 28.12.2012 купівлі-продажу природного газу в розмірі 18 062 932 грн. 52 коп. (вісімнадцять мільйонів шістдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять дві гривні 52 копійки), пеню в розмірі 1 435 115 грн. 96 коп. (один мільйон чотириста тридцять п'ять тисяч сто п'ятнадцять гривень 96 копійок), 3% річних в розмірі 694 645 грн. 57 коп. (шістсот дев'яносто чотири тисячі шістсот сорок п'ять гривень 57 копійок), інфляційні витрати в розмірі 2 963 082 грн. 62 коп. (два мільйони дев'ятсот шістдесят три тисячі вісімдесят дві гривні 62 копійки) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 356 грн. 98 коп. (сто вісімдесят дві тисячі триста п'ятдесят шість гривень 98 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2015
Суддя А.В. Секірський