Рішення від 17.12.2015 по справі 923/1905/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р. Справа № 923/1905/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна", м. Херсон

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стрілець", м. Херсон

про стягнення 18734,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність №43 від 25.12.2014р.;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стрілець" суму пені у розмірі 18734,02 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору поставки №121 від 20.10.2014р., положення ст.ст. 526 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України.

07 грудня 2015 року відповідач у справі через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву. В даному відзиві відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки останнім пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені та здійснено невірний розрахунок пені. Також у відзиві наполягає на застосуванні судом наслідків спливу строку позовної давності. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Відповідач, своїм правом на судовий захист не скористався, у судове засідання 17.12.2015р. не з'явився, не зважаючи на ті обставини, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

За приписами ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Судом встановлено, що неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1905/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 20 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (надалі - позивач або покупець) і сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Стрілець" (надалі - відповідач або продавець) був укладений договір поставки №121 (надалі - договір).

Умовами п.1.1. договору встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно специфікації, яка наведена у додатку до договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

На підставі п.3.1. договору, продавець зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах та в строки, визначені у специфікації (додатку) до даного договору. Згідно специфікації №1 (додаток №1 до договору) продавець у строк з 30.10.2014р. по 31.10.2014р. зобов'язувався поставити на адресу покупця насіння соняшника в кількості 90 т (+/- 5%) на загальну суму 427500,00 грн. Також, згідно специфікації №2 (додаток №2 до договору) продавець у строк з 30.10.2014р. по 31.10.2014р. зобов'язувався поставити на адресу покупця насіння соняшника в кількості 10 т (+/- 5%) на загальну суму 47500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що на виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу товар в загальній кількості 92,109 т. на загальну суму 437517,74 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000867 від 30.10.2014р., №РН-0000878 від 31.10.2014р. (а.с. 15, 18). За отриманий по вказаним видатковим накладним товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за 29.10.2014р., 05.11.2014р. (а.с. 35-37). Проте, надалі відповідачем не в повному обсязі виконано умови договору, оскільки не було здійснено поставку насіння соняшника в кількості 7,891 т. на суму 37482,26 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 18734,02 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГПК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п.2 ст. 343 ГК України.

Відповідно до п.9.1. та 9.2. договору, сторони прийшли до згоди, що за даним договором продавець і покупець несуть відповідальність у рамках дії кожної зі сторін відповідно до діючого законодавства України. За неналежне виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує другій стороні за її вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період неналежного виконання зобов'язання, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань 18737,02 грн. пені, за період з 01.11.2014р. по 02.11.2015р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов'язання, за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, нарахування пені позивач має право здійснити лише за шість місяців, тобто не з 01.11.2014 року по 02.11.2015 року, а з 01.11.2014 року по 30.04.2015 року.

До того ж, позивач стверджує про відсутність поставки з боку відповідача насіння соняшника в кількості 7,891 т. на суму 37482,26 грн., внаслідок чого позивач застосовує фінансову відповідальність у вигляді пені за непостачання 7,891 т., що вбачається з розрахунку пені, доданого до позовної заяви.

Проте, з вказаним розрахунком позивача суд не може погодитися, оскільки з огляду на умови специфікації №1 (додаток №1 до договору), в якій, зокрема, зазначено про кількість поставки насіння соняшника в кількості 90 т. (+/-5%) та умови специфікації №2 (додаток №2 до договору), в якій, зокрема, зазначено про кількість поставки насіння соняшника в кількості 10 т. (+/-5%). Відтак, умовами специфікацій №1 і№2 допускається поставка відповідачем насіння соняшника у межах (+/-5%) від 90 т. та 10 т. відповідно (загального обсягу поставки).

Отже, з наведеного слідує, що за умовами договору поставки та специфікації №1, відповідач має право поставити позивачу - 85,5 т. насіння соняшника (90 т. - 4,5 т (5%) = 85,5 т.), та за специфікацією №2 - 9,5 т. (10 т. - 0,5 т. (5%) = 9,5 т.) . За таких умов, фінансова відповідальність для відповідача у вигляді пені по специфікації №1 має наступати за не поставку 85,5 т. насіння соняшника, а не 90 т. та по специфікації №2 за непоставку 9,5 т. насіння соняшника, а не 10 т., як зазначено позивачем.

Таким чином з урахуванням вищенаведеного, позивачем безпідставно збільшена сума пені, нарахована без врахування умов договору.

Крім того, позивачем не враховано наступні положення чинного законодавства, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до умов договору поставки та специфікації №1 (додаток № 1 до договору), відповідач зобов'язувався поставити на адресу позивача у строк з 30.10.2014р. по 31.10.2014р. насіння соняшника в кількості 90 т. (+/-5%). Також, згідно специфікації №2 (додаток №2 до договору) продавець у строк з 30.10.2014р. по 31.10.2014р. зобов'язувався поставити на адресу покупця насіння соняшника в кількості 10 т. (+/- 5%).

З урахуванням допустимого відхилення (+/- 5%), відповідачем на адресу позивача поставлено у передбачені специфікаціями №1 і №2 строки, 92,109 т. насіння соняшника, що підтверджується відповідними первинними документами, доданими позивачем до позовної заяви, а саме, - копіями видаткових накладних, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами.

Стверджуючи про порушення відповідачем власних господарських зобов'язань, позивач зазначає, що відповідачем не поставлено насіння соняшника в кількості 7,891 т на суму 37482,26 грн., в результаті чого він здійснює розрахунок пені, в якості фінансової відповідальності, починаючи з 01.11.2014 року по 02.11.2015 року (включно).

Проте, вказаний розрахунок пені, який зроблений позивачем, не відповідає положенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачила, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За визначенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позивач дізнався про невиконання відповідачем умов договору поставки у вигляді не поставлення 2,891 т. насіння соняшника 01.11.2014 року, оскільки специфікаціями №1, 2 до договору встановлено строк поставки з 30.10.2014 року по 31.10.2014 року. За таких обставин, початок перебігу строку для нарахування пені розпочався з 01.11.2014 року.

Стаття 253 Цивільного кодексу України встановила, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, враховуючи приписи статті 232 Господарського кодексу України та статей 253, 254 Цивільного кодексу України, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання мало бути припинено 30.04.2015 року.

З викладеного вбачається, що нарахування позивачем пені з 01.11.2014 року по 02.11.2015 року (включно) не відповідає вимогам Господарського кодексу України, оскільки договір про поставку не містить будь-яких умов (підстав, положень) щодо можливості нарахування пені поза межами строку, встановленому Господарським кодексом України, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо нарахування пені позивачем за період з 01.11.2014 року по 30.04.2015 року, слід зазначити наступне.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Початок перебігу позовної давності окреслений у статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, у зв'язку із визначенням у специфікаціях №1, 2 строку виконання зобов'язань щодо постачання насіння соняшника - 31.10.2014 року, початком перебігу строку звернення до суду з вимогами про захист (позовної давності) є 01.11.2014 року, а закінчується такий строк - 01.11.2015 року, у відповідності до статті 254 Цивільного кодексу України, яка передбачила, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наданий позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з ним, оскільки нарахування пені необхідно було здійснювати в межах строку позовної давності. Враховуючи дату подання позову - 20.11.2015р., а тому нарахування пені слід здійснювати з 20.11.2014р. Також, слід звернути увагу, що позивач був вправі нараховувати пеню не на 37482,26 грн. від 7,971 т. недопоставленного насіння соняшника, а з урахуванням передбаченого договором допустимого відхилення (+/- 5%), тобто на суму 13732,25 грн. від 2,891 т. недопоставленного насіння соняшника.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи “Ліга” (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”) здійснив власний розрахунок пені за період з 20.11.2014р. по 30.04.2015р. на суму боргу 13732,25 грн.

Розрахунок пені має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

13732.2520.11.2014 - 05.02.20157814.0000 %0.077 %*821.68

13732.2506.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*381.49

13732.2504.03.2015 - 30.04.20155830.0000 %0.164 %*1309.27

Отже, сума пені за період з 20.11.2014р. по 30.04.2015р. становить 2512,44 грн.

Таким чином, розмір пені становить 2512,44 грн.

Пеня у розмірі 16221,58 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів сплати нарахованої до стягнення суми пені у розмірі 2512,44 грн. відповідачем суду не надано, а отже пеня у цьому розмірі підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, частково не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стрілець" (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 24960992) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (73042, м. Херсон, вул. Ракетна, 110-А, код ЄДРПОУ - 32125693) суму пені у розмірі 2512,44 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 163,35 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко

Попередній документ
54550827
Наступний документ
54550829
Інформація про рішення:
№ рішення: 54550828
№ справи: 923/1905/15
Дата рішення: 17.12.2015
Дата публікації: 30.12.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Херсонської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію