ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2015 року № 826/23319/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судових засідань Непомнящої А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 30 квітня с2015 року № 0020/26-59-21-69 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/23319/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 19 листопада 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечень проти позову не надав.
Керуючись приписами частини 8 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2015 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві на підставі ПК України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанов КМУ від 30 липня 1996 року № 854 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», від 13 травня 1996 року № 493 «Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 31 березня 1999 року № 500 «Про впорядкування видачі суб'єктами підприємницької діяльності ліцензій на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими виробами», від 27 грудня 2010 року № 1251 «Про затвердження положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», від 07 серпня 2001 року № 940 « Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та справляння акцизного збору», від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», Положення про Департамент контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, затвердженого наказом ДФС від 01 липня 2013 року; наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 27 липня 2002 року № 218 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами» та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 03 квітня 2015 року № 26/207/21/32531945 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що в ресторані за адресою м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 30, що використовується ТОВ «Міжнародно-діловий центр», знаходилися на зберіганні з метою їх подальшої реалізації алкогольні напої, марковані марками акцизного збору податку, на яких зазначені суми акцизного податку, визначеного за одиницю маркованої продукції не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари на суму 66800,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 20 постанови КМУ від 27 грудня 2010 року № 1251 «Про затвердження положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підставі акту перевірки відповідно до положень абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» рішенням від 30 квітня 2015 року № 0020/26-59-21-69 до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 133600,00 грн.
Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 02 липня 2015 року № 10224/10/26-15-10-08-16 та рішенням ДФС України від 07 липня 2015 року № 19038/6/99-99-10-01-0215 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення від 30 квітня 2015 року № 0020/26-59-21-69 - без змін.
Не погоджуючись зі спірним рішенням від 30 квітня 2015 року № 0020/26-59-21-69 позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, постанови КМУ від 27 грудня 2010 року № 1251 «Про затвердження положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Статтею 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п. 226.3 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством; виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 213.1.3 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.
Відповідно до абз. 3 п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27.12.2010р. (далі - Положення № 1251) для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку.
Так, абзацом 4 п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України встановлено, що вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Згідно з пп. 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 Податкового кодексу України, у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.
Таким чином, для імпортованої маркованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку та остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу. Тобто дата подання митної декларації до митного органу є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції.
Зокрема судом встановлено, що алкогольні напої згідно переліку, визначеному в додатку до акту перевірки, виявлені відповідачем в магазині, що заходиться за адресою; м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 30, є імпортованими товарами, що попередньо ввезені на територію України іншими суб'єктами господарської діяльності.
На підтвердження факту ввезення алкогольної продукції позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів поставки з додатками та доповненнями, замовлень покупця видаткові накладні.
Пунктом 17 Положення № 1251 визначено, що імпортерами є юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками контракт (договір) про постачання (ввезення) в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Згідно абз. 2 п. 20 Положення № 1251 контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Відповідно до п. 226.2 ст. 226 Податкового кодексу України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Абзацом 8 п. 17 Положення № 1251, передбачено, що у разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або сплати податку не в повному обсязі товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється.
Суд приходить до висновку, що приписи пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, відповідно до якого вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари (на порушенні якого позивачем наголошує апелянт), є загальними, оскільки в них алкогольні напої визначені без їх поділу на вітчизняні та імпортовані.
Таким чином, відносно імпортованої алкогольної продукції встановлено спеціальний порядок визначення ставки податку положеннями пп. 222.2.2 п. 222.2 ст. 222 ПК України. Водночас, приписи пункту 226.9 статті 226 Кодексу, як загальні, слід застосовувати саме для продукції вітчизняного виробництва.
Отже, розмір акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції здійснюється відповідно до чинних ставок на дату подання митної декларації до митного органу.
Пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
З урахуванням норм права та матеріалів справи судом встановлено, що позивач не є виробником алкогольних напоїв, а є лише реалізатором, а тому, дата виробництва проставлялася виробником так, як і марка акцизу була наклеєна виробником, а позивачем було придбано товар з зазначеними показниками.
Аналогічна позиція викладена в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2015 року, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року в адміністративній справі № 826/2553/15.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено та не заперечується сторонами, що виявлені під час перевірки відповідачем алкогольні напої були імпортовані в Україну, а отже, виявлені відповідачем порушення вимог законодавства зі сторони позивача судом не підтверджується.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 30 квітня 2015 року № 0020/26-59-21-69 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 30 квітня 2015 року № 0020/26-59-21-69.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2004,00 грн. (дві тисячі чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник