17 грудня 2015 року м. Чернігів Справа № 820/10005/15
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Гайдука С.В.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (далі - ПАТ «Банк «Демарк») та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1242,84 грн. по земельному податку з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, з рахунків у банках, які його обслуговують, на користь Державного бюджету України, мотивуючи тим, що відповідач належні платежі до бюджету не сплачує.
Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представнк відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, надав заперечення та пояснив, що при винесенні податкової вимоги Основ'янською ОДПІ м. Харкова не враховані положення п.1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, а саме, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Зваконом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів». Таким чином, Основ'янська ОДПІ м. Харкова при винесенні податкової вимоги повинна була врахувати наслідки віднесення платника податку - ПАТ «Банк «Демарк» до категорії неплатоспроможних (постанова Правління НБУ № 600 від 25.09.2014), а також відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку «Демарк» ( постанова Правління НБУ № 66 від 30.01.2015 з урахуванням приписів ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), зокрема, порядок задоволення вимог кредиторів банку під час процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Офіційне оголошення про початок ліквідаційної процедури було опубліковано 06 лютого 2015 року, а отже кредитори, які мали підтверджені грошові вимоги до банку, мали право звертатись зі своїми вимогами до 07 березня 2015 року. Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Таким чином, оскільки Основ'янська ОДПІ м. Харкова без поважних причин не заявила своїх кредиторських вимог, що виникли у зв'язку із несплатою ПАТ «Банк «Демарк» заборгованості по земельному податку, то на момент звернення позивача до суду заборгованість вважається погашеною з 08.03.2015.
Також, зазначив, що відповідачем своєчасно, достовірно, у повному обсязі нараховано та утримано земельний податок, а не перераховано вказані кошти до бюджету виключно у зв'язку із встановленою чинним законодавством на те забороною.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено з таких підстав.
Відповідно до наданої розшифровки сум заборгованості перед бюджетом та облікової картки платника податку, по ПАТ «Банк «Демарк» рахується заборгованість в розмірі 1242,84 грн. (668,66 грн. по земельному податку з юридичних осіб та 574,18 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (а.с. 4, 11-13).
Податковий борг з земельного податку з юридичних осіб в сумі 668,66 грн. виник на підставі самостійно визначеного розрахунку в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2015 № НОМЕР_1 (а.с. 7-9).
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 574,18 грн. виник на підставі самостійно поданої податкової декларації від 19.02.2015 № НОМЕР_2 (а.с. 10).
У зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, відповідачу було направлено податкову вимогу від 18.05.2015 № 3567-25, яка отримана його представником 25.05.2015 (а.с. 5)
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 ПК України закріплено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно до п. 14.1.153 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Частинами 1, 5 статті 36 Закону № 4452-VI визначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 4452-VI, Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VI передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону № 4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що питання погашення податкових зобов'язань Банку у період процедури його ліквідації регулюються не ПК України, а спеціальним законодавством, а саме - Законом № 4452-VI.
При цьому, слід враховувати, що вимога суб'єкта владних повноважень, яка визначає податкове зобов'язання платника податків, що має бути ним сплачено, по суті має зобов'язальний характер для платника податків та безпосередньо стосується питання погашення його податкових зобов'язань, а тому, відповідно, не може бути прийнята контролюючим органом відносно Банку у період процедури його ліквідації.
Судом встановлено, що 25.09.2014 Правлінням НБУ було прийнято постанову № 600 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до категорії неплатоспроможних».
На підставі зазначеної постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.09.2014 № 102 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банк «Демарк».
29.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 170 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Банк «Демарк».
30.01.2015 Постановою Правління Національного банку України № 66 було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Банк «Демарк» (а.с. 63).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.01.2015 № 18 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Демарк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 30.01.2015 р. та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку «Демарк» ОСОБА_2 строком на 1 рік з 30.01.2015 по 29.01.2016 (а.с. 64-65).
В лютому 2015 року, відповідно до вимог ПК України, ПАТ «Банк «Демарк» було своєчасно, достовірно та у повному обсязі нараховно податок з плати за землю та податок з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Однак, вказані в деклараціях суми податку не були сплачені у зв'язку з накладеними на те заборонами. Наслідком несплати податкових зобов'язань стала винесена 18.05.2015 податкова вимога Основ'янської ОДПІ м. Харкова.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що нарахування податкових зобов'язань та винесення податкової вимоги було здійснено позивачем під час процедури ліквідації ПАТ «Банк «Демарк» та визначає конкретне податкове зобов'язання зазначеного Банку і його обов'язок погасити таке зобов'язання в порядку, визначеному ПК України, а отже, суперечить приписам п. 1.3 ст. 1 ПК України та ст.ст. 46, 52 Закону № 4452-VI, якими визначено порядок та черговість погашення боргових зобов'язань Банку.
Водночас, до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк «Демарк» у порядку Закону № 4452-VI щодо погашення податкової заборгованості Банку відповідач не звертався.
З огляду на це, суд вважає, що при нарахуванні відповідачу податкових зобов'язань, позивачем було неправильно обрано спосіб захисту інтересів держави та порушено вимоги чинного законодавства, а саме п. 1.3 ст. 1 ПК України та норми Закону № 4452-VI, зокрема ст.ст. 36, 46, 52, а тому звернення до суду з вимогою про стягнення сум податкового боргу в розмірі 1242,84 грн. є незаконним.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для відмови в задоволенні даного адміністративного позову.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674 «Про судовий збір» (в редакції чинній до 01.09.2015) позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна