Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
22 грудня 2015 р. №820/10094/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій неправомірними,-
Позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
- визнати противоправними дії відповідача щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.10.2013 року (ВП № 40063856) на заяву ДПІ у Київському районі м. Харкова, по виконавчому листу № 11321/11/2070 виданий 13.03.2013 р.;
- скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.10.2013 року (ВП № 40063856);
- зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження по заяві про відкриття виконавчого провадження за № 2929/10/10-006 від 18.09.2013 року по справі № 11321/11/2070.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання дій неправомірними - було відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.01.2014 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишено без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2013р. по справі № 820/10094/13-а залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 року по справі 820/10094/13 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова - задоволено частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 04.10.2013 року № ВП 40063856 є помилковою, та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини не прибуття суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулось до Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Харківській області з заявою про відкриття виконавчого провадження за № 2929/10/10-006 від 18.09.2013 року по справі № 11321/11/2070 за позовом ДПІ у Київському районі до ТОВ "Праймнет" про стягнення фінансової санкції, конфіскацію грального обладнання, стягнення прибутку, одержаного від проведення азартної гри.
До заяви ДПІ додавався виконавчий лист по адміністративній справі № 11321/11/2070, виданий 13.03.2013 року на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймнет" фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 7 680 000, 00 грн. Згідно виконавчого листа строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 19.02.2014 р.
Позивач 11.10.2013 р. отримав лист відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Харківській області № 6839/08.01/В-6 від 04.10.2013 р. з постановою старшого державного виконавця Сидоренко О.М. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.10.2013 р. (вхідний номер ДПІ №6300/10 від 11.10.2013p.).
Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП № 40063856) винесено відповідачем з посиланням на приписи п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що у пред'явленому до виконання документі суд не вказав будь-яких заходів примусового виконання винесеного ним рішення.
Відповідно до виконавчого листа №11321/11/2070 від 13.03.2013 Харківським окружним адміністративним судом було прийнято рішення про застосування до ТОВ "Праймнет" фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 7 680 000,00 грн., надійшов до державного виконавця 01.10.2013 р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 року по справі 820/10094/13 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційною інстанцією зазначено, що суди попередніх інстанцій, визнаючи дії відповідача правомірними, не вказали яка саме норма закону передбачає право державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі відсутності у виконавчому документі вказівки на вчинення будь-яких заходів примусового виконання судового рішення.
Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Законодавцем не передбачено такого порядку примусового виконання судового рішення як застосування фінансових санкцій, а передбачив лише звернення стягнення, вилучення, інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми податкового законодавства як такі, що є спеціальними, а тому суд, надаючи правову оцінку спірному рішенню державного виконавця перевіряє його відповідність вимогам ст.2 КАС України.
Прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані "похідні повноваження".
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.
Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.
Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 21.04.99 № 606-XIV "Про виконавче провадження".
З'ясувавши наявність відсутності у виконавчому документів вказівки щодо будь-яких заходів примусового виконання рішення, обставиною, яка встановлена законом, що виключає здійснення виконавчого провадження з посиланням на конкретні правові норми, суд приходить до наступних висновків.
Відповідачем вчинено дії та прийнято рішення відповідно до вимог Податкового кодексу України та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, враховуючи при цьому відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що в адміністративних судах відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.
Посилання державного виконавця на п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" відповідає критерію прийняття рішення у межах так званих похідних повноважень, тобто не зазначення прямо у законі такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як наявність окремої процедури для примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу не виключає обов'язку державного виконавця враховувати такі обставини при прийнятті рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача неправомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, неналежним чином обґрунтовані, непідтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій неправомірними - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23.12.2015 року.
Суддя Полях Н.А.