ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
про залишення позовної заяви без руху
23 грудня 2015 року №813/6486/15
м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до «Дрогобицької об'єднаної ДФС Трускавецького відділення» про зобов'язання повернути сплачений податок при обміні нерухомого майна,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до «Дрогобицької об'єднаної ДФС Трускавецького відділення» про зобов'язання повернути сплачений податок при обміні нерухомого майна в сумі 24 902,00 грн.
Згідно вимог ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що таку подано без додержання вимог, визначених ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у відповідності до частини 1 статті 105 КАС України, адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви.
Статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України прямо визначений склад осіб, які беруть участь у справі, а саме: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Водночас, у позові в якості відповідача позивачами зазначено - «Дрогобицьку об'єднану ДФС Трускавецьке відділення», а тому доцільним є наголосити, що позивач зобов'язаний чітко вказати повне найменування останнього, належним чином визначити склад осіб, які беруть участь у справі, у тому числі визначити правовий статус ОСОБА_3, у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог п.п.2, 3 ч.1 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є та ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що у порушення припису норм п.п.2, 3 ч.1 ст.106 КАС України усіх належних даних позивачем не вказано, тому суд зобов'язаний вимагати, щоб відомості про сторін та їх представників були якомога детальнішими та повними, оскільки це має важливе значення для повідомлення осіб, які беруть участь у справі для забезпечення їх явки у судове засідання.
Відповідно до пункту четвертого частини першої та частини другої статті 106 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог, згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Письмовими доказами є документи, які за змістом частини 2 статті 69, частини 4 статті 79, пункту 6 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.
У контексті наведених норм також встановлено, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, у тому числі копій договору міни, доказів щодо права власності позивачів та ОСОБА_3 на нерухоме майно і яке саме нерухоме майно, висновок щодо оцінки квартири, а також не зазначено причин неможливості їх надання разом із позовною заявою.
Відповідно до припису норм ч.4 ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:
1)скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2)зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3)зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4)стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5)виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6)встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7)примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 КАС України).
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин.
Публічно-правові відносини - це відносини між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і фізичними та юридичними особами.
Таким чином, слід зауважити, що у змісті позовної заяви відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує наявність публічно-правового спору у вказаних відносинах сторін, зокрема, не обґрунтовано у чому конкретно полягають порушення відповідача, а тому позивачу необхідно усунути вказані недоліки, шляхом належного обґрунтування заявлених позовних вимог.
Окрім цього, виходячи із змісту позовної заяви, вважаю, що позивачу необхідно запропонувати визначитись і щодо позовних вимог, сформульованих у прохальній частині даного адміністративного позову, оскільки такі підлягають уточненню з урахуванням вимог ст.105 КАС України.
Необхідним є також зауважити, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не зазначає конкретних норм законодавства у сфері публічно-правових відносин, які на його думку порушив відповідач.
Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
При цьому, відповідно до п.5 ч.1 ст.106 КАС України, у позовній заяві зазначаються, у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про витребування доказів.
Загалом, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із відповідними змінами і доповненнями).
За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В той же час, позивачами до позовної заяви не додано належного документа про сплату судового збору за подання позову, який містить вимогу майнового характеру у розмірах, що передбачені статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, доцільним є роз'яснити, що, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч.2 статті 4 цього Закону, ставки судового збору встановлюються у таких, зокрема, розмірах: за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
У свою чергу, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2015 року на рівні 1 218,00 грн.
Тож, за подання даного адміністративного позову, що містить вимогу майнового характеру необхідно було сплатити судовий збір, у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачі, посилаючись на пункти 8, 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», вважають, що вони звільнені від сплати судового збору, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Дійсно, пункти 8, 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлюють, що від сплати судового збору звільняються: інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Разом з тим, відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про судовий збір», в разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Тобто, у випадку якщо один з позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума останнього зменшується пропорційно долі заявлених ним вимог.
Таким чином, з урахуванням того, що позивач - ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як інвалід війни та інвалід ІІ групи на підставі п.п.8, 9 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інший із позивачів, а саме: ОСОБА_2 повинна сплатити судовий збір за окремим платіжним документом.
У відповідності до положень ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, вважаю, що вищезазначені обставини унеможливлюють вирішити питання про відкриття провадження у справі у порядку ч.1 ст.107 КАС України, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.
При усуненні недоліків позовної заяви позивачу необхідно врахувати вимоги глави 4 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 року за №1383/14650.
Керуючись ст.ст.106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до «Дрогобицької об'єднаної ДФС Трускавецького відділення» про зобов'язання повернути сплачений податок при обміні нерухомого майна.
Позивачу усунути у строк включно до 05 січня 2016 року недоліки позовної заяви, що зазначені у мотивувальній частині даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення вказаних недоліків у строк до 05 січня 2016 року включно, позовна заява, яку залишено без руху, підлягає поверненню.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.
Суддя Сасевич О.М.