16 грудня 2015 року м. Київ 810/5151/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,
позивача - ОСОБА_1
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - ОСОБА_3,
третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
про про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування наказу від 01.10.2015 № 175 «Про скасування реєстації декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.11.2013 № КС 082133180609».
В обґрунтування доводів позовної заяви позивач зазначив, що скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є протиправним, оскільки така реєстрація є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, а тому не може бути скасований. Крім того, на думку позивача, відповідачем було скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт за відсутності правових підстав, які наведені у статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, не було проведено відповідної перевірки із встановленням порушення вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень під час такої перевірки. Також у спірному наказі не зазначена жодна із підстав, наведених у статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а ухвала Вищого спеціалізованого суду від 11.03.2015, якою керувався відповідач під час прийняття спірного наказу не є підставою для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт.
В додаткових письмових поясненнях від 19.11.2015 позивач також вказує, що відповідно до вимог Порядку виконання будівельних робіт № 466 декларація може бути скасована у разі встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній не відповідала дійсності. Водночас, станом на дату реєстрації декларації, інформація, що зазначена в ній відповідала дійсності, тому підстави для скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт відсутні.
В ході судового розгляду позивач та представник позивача підтримали доводи, викладені у позовній заяві і письмових поясненнях та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірний наказ було прийнято в порядку та спосіб передбачений чинним законодавством. Щодо підстав прийняття наказу представник відповідача зазначив, що наказ прийнято на підставі статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а обставинами, які передували прийняттю цього наказу було звернення громадянки ОСОБА_4, в якому вона просила відповідача вжити заходів щодо скасування дозвільних документів на виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: м. Боярка, вул. Деснянська, 5-А. При цьому, до вказаного звернення були додані відповідні копії судових рішень, що були прийняті у справі № 369/12633/13-ц за позовом ОСОБА_4 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особи: Управління Держземагенства в Києво-Святошинському районі Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання незаконним та скасування рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування його реєстрації.
В ході судового розгляду даної справи суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4
Третя особа подала суду заперечення на позовну заяву та просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, оскільки спірний наказ прийнято обґрунтовано, а відповідач діяв у межах закону. Крім того, третя особа зазначила, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 29.10.2014 у справі № 369/12633/13-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Деснянська, 5-А з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладений 24.10.2013 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, який зареєстрований за номером 5545 та скасовано реєстрацію договору купіль-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрацію права власності від 24.10.2013 за № 3050510, а також скасовано Державний акт на право власності на земельні ділянку на ім'я ОСОБА_5
В ході судового розгляду третя особа підтримала доводи викладені у запереченнях на позовну заяву та зазначила, що оскільки підстави за яких використовувались земельна ділянка відуні і позивач не є власником земельної ділянки, відповідач правомірно прийняв рішення про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності та змагальності сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом, 14.11.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт будівництва житлового будинку в місті Боярка Києво-Святошиснького району Київської області за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Деснянська, 5-А.
У вказаній декларації у графі «Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі» зазначено: договір купівлі-продажу від 24.10.2013 № 5545.
У подальшому рішенням Києво-Святошинського районного суду від 29.10.2014 у справі № 369/12633/13-ц, визнано незаконним та скасовано рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 46/2465 від 25.02.2006 про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0790 га, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Деснянська, 5; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Деснянська, 5-А з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, укладений 24.10.2013 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, який зареєстрований за номером 5545 та скасовано реєстрацію договору купіль-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрацію права власності від 24.10.2013 за № 3050510, а також визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельні ділянку серія ЯЕ № 584326 на ім'я ОСОБА_5 та скасовано державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 584326.
Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.12.2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11.03.2015.
01.10.2015 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області прийнято наказ від 01.10.2015 № 175 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.11.2013 № КС 082133180609».
Як вбачається зі змісту цього наказу, останній прийнятий на підстав статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (зі змінами та доповненнями) та в результаті розгляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 11.03.2015 у справі № 369/12633/13-ц за позовом ОСОБА_4 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особи: Управління Держземагенства в Києво-Святошинському районі Київської області, Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання незаконним та скасування рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його реєстації, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування його реєстрації
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України від 07.02.2011 № 3038-VII «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон України від07.02.2011 № 3038-VII).
При цьому, зі змісту Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII вбачається, що даний нормативно-правовий акт містить перелік підстав за яких орган державного архітектурно-будівельного контролю може скасувати декларацію про початок будівельних робіт, зокрема такі наведені у статті 36 цього Закону, а також положення, що викладені у статті 39-1, відповідно до яких декларація про початок будівельних робіт підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю, тобто норму, яка містить імперативний припис.
Так, відповідно до вимог частини сьомої статті 36 Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
У свою чергу, стаття 39-1 Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII визначає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Отже, оскільки до відповідача третьою особою були надані відповідні судові рішення зі змісту яких вбачається, що судами визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.10.2013, який зареєстрований за номером 5545 та скасовано реєстрацію договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який визначений у декларації про початок будівельних робіт як підстава для використання земельної ділянки, відповідач обґрунтовано керуючись вимогами статті 39-1 Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII скасував декларацію.
При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма надає право відповідачу скасовувати таку декларацію також вже після її реєстрації. Таким чином, доводи позивача відносно того, що на час подачі декларації до реєстрації були подані достовірні відомості судом до уваги не приймаються.
Відносно тверджень відповідача щодо того, що відповідачем не була проведена відповідна перевірка перед тим як прийняти спірний наказ суд зазначає про таке.
Як вже було зазначено, стаття 39-1 Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII встановлює, що декларація підлягає скасуванню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, відповідно до вимог пункту 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 266 (в редакції чинній на час прийняття наказу від 01.10.2015 № 175), у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу.
Отже, у разі скасування декларації про початок будівельних робіт на підставі статті 39-1 Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII чинне законодавство не передбачає обов'язок органу державного архітектурно-будівельного контролю попередньо проводити перевірку. Така перевірки проводяться у разі скасування декларації на підставі пункту 3 частини сьомої статті 36 Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII.
З огляду на вказане, доводи позивача щодо порушення порядку прийняття спірного наказу, у зв'язку із не проведенням перевірки не приймаються судом до уваги.
Твердження позивача відносно того, що наказ від 01.10.2015 № 175 є ненормативним актом одноразового застосування і вичерпав свою дію, що також висловлено як правова позиція у постанові Верховного Суду України від 06.06.2011у справі № 21-50а11 є безпідставними, оскільки справа, яка розглядалась Верховним Судом України стосується інших правовідносин. У свою чергу, рішення Конституційного Суду України від 16.09.2009 № 7-рп/2009 на яке також посилається позивач у позові стосується інших за своєю правовою природою актів, а саме актів органів місцевого самоврядування.
Крім того, такі твердження позивача не відповідають змісту Закону України від 07.02.2011 № 3038-VII, який передбачає підстави для скасування декларації про початок будівельних робіт.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено суду, що орган діяв в порядку, у спосіб та на підставі закону. У свою чергу, позивачем не було доведено суду обгрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що наказ від 01.10.2015 № 175 прийнято відповідачем правомірно і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини другої статті 94 кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем не понесено судових витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний су.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 грудня 2015 р.