24 листопада 2015 рокум. Ужгород№ 807/2224/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі Симканич Ю.В.
за участю сторін: сторони в судове засідання не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області де третя особа Державна судова адміністрація України про зобов'язання провести перерахунок надбавки за вислугу років та виплатити таку,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про зобов'язання провести перерахунок надбавки за вислугу років та виплатити таку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.09.2015 року наказом голови Міжгірського районного суду Закарпатської області № 02-05/44 «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1Ю.», відповідно до якого з 01.11.2012 року позивачу було встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 70 відсотків до посадового окладу, як такому стаж роботи якого станом на 01.11.2012 року становить 30 років 00 місяців 00 днів. При цьому до вислуги років було включено період проходження служби в органах внутрішніх справ в період з 01.09.1984 року по 30.07.1988 року, а саме, період навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР, який враховувався в попередніх наказах та розрахунках стажу роботи, що дає право на отримання надбавки за вислугу років. Вказаний наказ було надіслано для виконання до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області в частині здійснення необхідних перерахунків суддівської винагороди. 21.09.2015 року територіальне управління ДСА України в Закарпатській області повернуло наказ від 07.09.2015 року без виконання, у зв'язку з відсутністю правових підстав для такого виконання. Вважає, що такими діями відповідача порушено його право, яке підлягає судовому захисту.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву, якою просив розгляд даної справи провести за його відсутності, позов підтримує повністю (а.с. 32).
Представник відповідача та третьої особа надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що положеннями ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного суду України, Верховного суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначається у Державному бюджеті України в окремому додатку. Листом від 21.09.2015 року відповідач надав позивачеві відповідь про те, що перерахунок суддівської винагороди за рахунок кошторисних призначень 2015 року є неможливим, оскільки відсутні правові підстави та завершені бюджетні періоди з відповідними призначеннями. Відтак, відповідач діяв законно та обґрунтовано, оскільки будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явився, однак надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 55).
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Указом Президента України від 18.10.1996 року № 973/96.
Наказом начальника управління юстиції Закарпатській області від 15.11.1996 року № 423/07-7 з 18.11.1996 року позивача зараховано суддею до штату Міжгірського районного суду Закарпатської області, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача.
Наказом начальника управління юстиції в Закарпатській області від 25.11.1996 року № 437/07-7 позивачу встановлено з 18.11.1996 року щомісячну надбавку за вислугу рорків у розмірі 20 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку (стаж роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років станом на 18.11.1996 років складає 14 років 11 місяців 04 дні) (а.с. 9).
Наказом голови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.10.2011 року № 02-04/61 «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1Ю.» позивачу з 27.09.2011 року встановлено щомісячну надбавку за вислугу років в розмірі 40 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас судді, як такому, стаж роботи якого станом на 27.09.2011 року становить 25 років (а.с. 10).
Наказом голови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07.09.2015 року № 02-05/44 «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1Ю.» з 01.11.2012 року позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 70 відсотків до посадового окладу, як такому, стаж роботи якого станом на 01.11.2012 р. становить 30 років 00 місяців 00 днів (а.с. 7). Відповідно до вказаного наказу до вислуги років було включено період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ в період з 01.09.1984 року по 30.07.1988 року.
Зазначений наказ було надіслано для виконання до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області.
ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області від 21.09.2015 № 1030 позивача повідомлено про неможливість виконання наказу Міжгірського районного суду від 07.09.2015 року № 02-05/44 «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1Ю.» у зв'язку з відсутністю правових підстав. Так, зокрема зазначено, що згідно з ч. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік у порядку, визначеному цим кодексом. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну системи України становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, а відповідно, бюджетні періоди з відповідними бюджетними призначеннями на 2012, 2013 та 2014 року завершені.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі - Постанова №283) та ОСОБА_3 щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України та Міністерства праці та соціальної політики України від 12.10.2007 № 270/551 (далі - ОСОБА_3 №270/551).
Відповідно до абзацу 22 пункту 3 Постанови №283, до стажу державної служби включається час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17.07.1992 року №393, передбачено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно пунктів 1, 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 р. №778 (яке було чинне на час проходження позивачем навчання позивача у Вищій слідчій школі МВС СРСР) до рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ відносяться особи, які перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР, яким присвоєно спеціальні звання, встановлені Президіумом Верховної Ради СРСР.
Військовозобов'язані, призначені на посади рядового і начальницького складу міліції, середнього, старшого та вищого начальницького складу виправно-трудових установ, воєнізованої пожежної охорони та інших підрозділів, а також зараховані курсантами шкіл міліції, знімаються у відповідності з діючим законодавством з військового обліку та рахуються в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач в період з 01.09.1984 року по 30.07.1988 року проходив навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР.
За правилами підпункту 3.2 пункту 3 ОСОБА_3 до стажу державної служби включається час служби осіб, які перебували в кадрах Міністерства внутрішніх справ на посадах рядового чи начальницького складу і яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, присвоєно спеціальні звання, установлені законодавством (як спеціальні звання міліції, так і внутрішньої служби), за умови, що фінансування заробітної плати за вказаними вище посадами рядового та начальницького складу здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету. Якщо державним службовцям час служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу був включений до стажу державної служби, то після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року № 36 «Про внесення зміни до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби» цей стаж не переглядається.
При цьому, як встановлено судом з часу призначення позивача у 1996 році на посаду судді до стажу роботи, що дає право на отримання надбавки за вислугу років враховувалась безперервна служба в органах внутрішніх справ в період з 01.09.1984 року по 30.07.1988 року.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 09.06.2015 року по справі № 21-207а15.
Відповідно до ст. 2442 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, відповідно до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Стаж безперервної служби позивача в органах внутрішніх справ підтверджується:
- трудовою книжкою БТ-1 № 7874953, в якій внесено запис про проходження служби в органах внутрішніх справ безперервно з 20.12.1983 року по 15.11.1996 року, вислуга станом на 15.11.1996 року становила 12 років, 10 місяців 25 днів (а.с. 11-12);
- послужним списком, відповідно до якого з 01.09.1984 року до 30.07.1988 року позивач проходив службу - навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР (а.с. 13-14).
Правовою підставою зарахування часу навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР у стаж служби в органах внутрішніх справ для виплати відсоткової надбавки за вислугу років є: наказ МВС СРСР від 15.10.1974 р. №295 «Про введення в дію Інструкції про порядок обчислення стажу для встановлення окладів грошового забезпечення рядовому та молодшому начальницькому складу та для виплати відсоткової надбавки за вислугу років середньому, старшому та вищому начальницькому складу органів внутрішніх справ»; наказ МВС СРСР від 10.11.1977 року №0860 «Про підвищення грошового забезпечення рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ»; постанова Ради Міністрів СРСР від 30.05.1985 року №493 «Про затвердження Положення про пенсійне забезпечення осіб начальницького та рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР та їхніх сімей», ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції чинній на час встановлення надбавки за вислугу років з 18.11.1996 року.
Зазначене свідчить, що у вказаний період позивач перебував у кадрах Міністерства внутрішніх справ і проходив службу в органах внутрішніх справ. Відтак, на нього , як слухача (курсанта) Вищої слідчої школи МВС СРСР розповсюджувалися вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. 20.12.1983 року позивачу було присвоєно звання старшини міліції. У даному званні позивач проходив навчання і у Вищій слідчій школі МВС СРСР. Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у послужному списку.
Відтак, суд приходить до переконання, що позивач має право на доплату за вислугу років, з урахуванням безперервної служби в органах внутрішніх справ в період з 01.09.1984 року по 30.07.1988 року.
Таким чином, наказ голови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07.09.2015 року № 02-05/44 «Про встановлення доплати за вислугу років ОСОБА_1Ю.» повернуто ТУ ДСА в Закарпатській області без виконання з мотивів відсутності правових підстав - безпідставно, оскільки недостатнє фінансування чи відсутність відповідних видатків в кошторисі не позбавляє орган державної влади виконувати свої зобов'язання з виплати заробітної плати (суддівської винагороди) які прямо визначені чинним Законодавством України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Крім цього, у цій же справі Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені та викладені обставини, суд вважає за необхідне зобов'язати ТУ ДСА в Закарпатській області здійснити перерахунок суддівської винагороди за вислугу років, починаючи з 01.11.2012 року по 31.07.2015 року та виплати її.
Керуючись ст. ст. 71, 72 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області де третя особа Державна судова адміністрація України про зобов'язання провести перерахунок надбавки за вислугу років та виплатити таку - задовольнити.
2. Зобов"язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області здійснити перерахунок суддівської винагороди, починаючи з 01.11.2012 року по 31.07.2015 року на підставі наказу голови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07.09.2015 року № 02-05/44
3. Зобов"язати - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 перераховану суддівську винагороду, починаючи з 01.11.2012 року по 31.07.2015 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяОСОБА_3