Справа № 477/2695/15-ц
Провадження № 2/477/1225/15
16 грудня 2015 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,
розглянувши без участі сторін в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,
16 листопада 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2, померлого 25 жовтня 2014 року, право власності на земельну ділянку, площею 6,99 га, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Лиманівської сільської ради Миколаївської області.
В обґрунтування своїх вимог вказував, що після смерті батька відкрилася спадщина на зазначену ділянку, але оформити в нотаріальному порядку він її не може, оскільки пропустив строк для подання заяви на прийняття спадщини, а також в зв'язку з відсутності достатніх даних, підтверджуючих родинні відносини, оскільки в офіційних документах їх прізвища записані по різному: у нього - «Піліпас», а у батька - «Пелипас». Крім того нотаріусом в письмову роз'ясненні було зазначено, що йому для оформлення спадщини не було представлено належним чином складеного правоустановлюючого документу на спадкову землю.
Посилаючись на те, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а наданою копією державного акту та іншими документами підтверджується, що ділянка належала його батьку, тому після його смерті вона має відійти спадкоємцям, тобто йому в порядку спадкування за заповітом, складеним батьком на його користь відносно цієї земельної ділянки.
Для оформлення спадщини також просив встановити факт родинних відносин між ним та померлим батьком.
В судове засідання сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, від них надійшли заяви з проханням розглядати справу без їх участі, а позов задовольнити.
Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
25 жовтня 2014 року в с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області помер громадянин ОСОБА_2.
Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді земельної ділянки, площею 6,99 га, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.
Ділянка належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 907994, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області 4 березня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010801501099.
За свого життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 25 січня 2007 року секретарем виконавчого комітету Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, яким заповів цю ділянку після своєї смерті своєму сину ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно зі ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Зазначений заповіт ОСОБА_2І, був посвідчений відповідно до вимог закону, в тому числі згідно з положеннями ст. 1247, 1251 ЦК України.
Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття на протязі шести місяців після відкриття спадщини або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
В той же час в написанні прізвищ спадкодавця батька та спадкоємця сина є відмінність: у батька воно «Пелипас», а у сина - «Піліпас», тобто відсутні достовірно підтверджуючі документальні дані про безумовне підтвердження родинних відносин сина та батька, хоча в заповіті визначено, що спадок переходить до сина.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи в порядку окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення зокрема про встановлення родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 цієї статті).
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справа про спадкування" від 30 травня 2008 року справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та(або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Згідно паспорту позивача серії КЕ № 289531, виданого 10 червня 1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, він народився 5 серпня 1953 року в
с. Петропавлівка Городищенського району Черкаської області і має повне ім'я: “Піліпас Володимир Юхимович ”.
В свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено його повне ім'я - “Пелипас Юхим Іванович ”.
У свідоцтві про народження позивача (а.с. 10) записано: його повне ім'я - “Пеліпас Володимир Юхимович ”, дата народження - “5 серпня 1953 року” місце народження -
“с. Петропавлівка Городищенського району Черкаської області”, батько - “Пеліпас Юхим Іванович ”.
Такі ж дані записані і в актовому записі про його народження, який був витребуваний судом під час розгляду справи.
Виходячи із сукупності даних, зазначених у вказаних вище документах, в тому числі співпадання даних щодо місця народження, дати народження та ін., вбачається, що ОСОБА_2, померлий 25 жовтня 2014 року, є батьком ОСОБА_1.
Встановлення факту родинних відносин має юридичне значення для позивача при оформленні спадщини після смерті батька.
Також, відповідно до положень ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк, відведений для вчинення дій по прийняттю спадщини, він пропустив через свою правову необізнаність та необхідність часу на пошуки документів відносно батька та відносно спадщини. Відповідно до ст. 1272 ЦК України суд вважає що ці причини є поважними.
В той же час, при звернені до нотаріуса за оформленням спадщини він отримав усну відмову та письмове роз'яснення про неможливість оформлення спадщини на земельну ділянку в нотаріальному прядку, зокрема і тому що не представив належним чином оформлений правоустановлюючий документ на спадкову ділянку, оскільки за невідомих обставин оригінал державного акту був втрачений.
Проте належність ділянки померлому ОСОБА_2 підтверджується копією самого державного акту, який не скасований і є діючим, а також витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим 23 жовтня 2015 року відділом Держземагенства у Жовтневому районі Миколаївської області.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що зазначена спадкова земля належала за життя ОСОБА_2 і вона входить до складу спадщини після його смерті, тому в порядку спадкування повинна відійти позивачу як спадкоємцю за заповітом, складеним на його користь.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, він не можуть захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на нерухомість в порядку спадкування за заповітом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 130, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, за яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_2, померлого 25 жовтня 2014 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2, померлого 25 жовтня 2014 року, на земельну ділянку, виділену для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,99 га, розташовану в межах Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, яка належала йому на праві приватної власності відповідно до державного акту серії ЯЕ № 907994, виданого 4 березня 2008 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Р.В. Козаченко