22 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5137/14
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року за позовом Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області про стягнення заборгованості,-
12.09.2014 року Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області, в якому просило поновити строк звернення до суду та стягнути з відповідача суми витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року на загальну суму 18287,08 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.11.2015 року скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В своїй апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області ставить питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин по справі.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до таблиць розбіжностей до актів щомісячних звірок особових справ пенсіонерів, які мають право на пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, розрахунку неврахованих сум витрат на виплату пенсії відповідачем не враховані суми витрат позивача на виплату та доставку пенсій на суму 18287,08 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції на підставі наступного.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області просило стягнути з відповідача суму витрат з виплати і доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 18 287,08 грн.
Заперечуючи проти позову, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області посилалось на те, що позивачем до розрахунку заборгованості безпідставно включено витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги.
Ухвалою Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.11.2015 року було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області надати письмову інформацію про складові суми заборгованості.
На виконання зазначеної ухвали суду, Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області надало розрахунок заборгованості за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року.
З наданої позивачем інформації, колегія суддів вбачає, що сума заборгованості за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року складається з основного розміру пенсій двох осіб - ОСОБА_2 у сумі 5250 грн. та ОСОБА_3 у сумі 546,20 грн., загалом - 5796,20 грн.
Крім того, до складу заборгованості УПФУ у Тарутинському районі Одеської області включило суми щомісячної цільової виплати громадянам з мінімальними доходами (грошова допомога на прожиття) у розмірі 835,99 грн., яка виплачувалась ОСОБА_3, а також суми державної адресної допомоги на двох осіб у загальному розмірі 11654,89 грн. (ОСОБА_2 виплачувалась адресна допомога у сумі 10840 грн., ОСОБА_3 - у сумі 814,89 грн.).
Що стосується стягнення з відповідача суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну в розмірі 5796,20 грн., а також суми державної цільової допомоги у розмірі 835,99 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
З наданих позивачем довідок вбачається, що гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (т. 1 а.с. 9-10).
Згідно актів Форми № 1-Н, ОСОБА_2 отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався у колгоспі ім. Кутузова, д. Анісімово, Горьковської області РФСР, а ОСОБА_3 - в Жешартській лісобазі Комі АССР, Усть-Вимського району (на даний час Російська Федерація).
Слід зазначити, що 13.03.1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).
Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, наведено у статті 21 Закону № 1105-XIV. Відповідно до цієї статті Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Статтею 81 Закону № 1788-ХІІ визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом соціального страхування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком.
Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону № 1788-ХІІ та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.
Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року № 21-361а12.
Отже, висновок суду першої інстанції, про відсутність у Фонду соціального страхування обов'язку з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також державної цільової допомоги на прожиття не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції під час першого перегляду справи дійшов хибного висновку, що витрати ПФУ на виплату і доставку державної адресної допомоги, передбаченої постановами № 265 та № 198 Кабінету Міністрів України, також підлягають відшкодуванню Фондом.
Проте, такий висновок суперечить правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 20.02.2012 року № 21-462а11.
Як вже зазначалось, перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування, передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються.
Аналіз положень постанов Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якими передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Матеріалами справи підтверджено, що суми основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття за період з 01.09.2011 року по 31.07.2014 року, які були виплачені УПФУ у Тарутинському районі Одеської області гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складають 6632,19 грн.
Таким чином, сума заборгованості, що підлягає відшкодуванню Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області на користь Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області становить саме 6632,19 грн.
В даному випадку позивачем був обраний належний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення зазначених сум заборгованості з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Тарутинському районі Одеської області задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області (код ЄДРПОУ 2452867) витрати, понесені у зв'язку із виплатою та доставкою щомісячної цільової грошової допомоги та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 6632,19 (шість тисяч шістсот тридцять дві) грн. 19 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: Т.М. Танасогло
Суддя: О.В. Яковлєв