22 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2018/15
Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- ОСОБА_1,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015р. № НОМЕР_1.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Авентин” не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 22 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що у травня 2015 року Позивачем проведена документальна позапланова перевірка правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.05.2015 року № 471/14-04-15-01-19/32507357, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 113486,00 грн.
У висновках вказаного акту зазначено про порушення позивачем вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ за лютий 2015 р. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту складає 2834,00 грн., а сума бюджетного відшкодування ПДВ - 154,00 грн. Перевірка, правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ - листопад 2014 р. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у листопаді 2014 р. відповідач зазначив придбання робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу морського транспорту по вул. Проектна, 6 м. Миколаєва.
05.11.2012 року між Позивачем та ТОВ "Будівельна компанія „Промстройсервіс" було укладено договір № 07/11.
Відповідно до п. 1 означеного вище договору, позивач замовив у ТОВ "Будівельна компанія „Промстройсервіс" розробку робочої документації будівництва портового перевантажувального комплексу.
20.11.2014 року була виписана податкова накладна на суму 1218539,50 грн., у тому числі ПДВ 203089,92 грн.
Таким чином, спір між сторонами виник на підставі того, що позивач вважає витрати на замовлення робочої документації будівництва капітальними інвестиціями в створення основних засобів. Натомість відповідач вважає включення до податкового кредиту зазначених витрат передчасним, оскільки будівництво не здійснюється.
Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.5 ст. 200 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Позивач не оскаржує той факт, що мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
Згідно Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 р. № 507, основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, встановлено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об'єктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 «Основні засоби». До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.
Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 №205 визначено, що будівництво - це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. Тобто будівництво є процесом, у результаті якого створюються основні фонди (засоби) або товари.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (далі - Стандарт), відповідно до якого за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.
Відповідно до пункту 5 Стандарту для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються, як основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Зокрема, до основних засобів належать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом, будівлі, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі), тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.
Пунктом 6 Стандарту визначено, що об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 8 Стандарту первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Отже, враховуючи вище викладене, судова колегія зазначає, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст. 200 Податкового кодексу є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби». Однак, Відповідач надав суду лист позивача, в якому останній підтвердив, що будівництво юртового перевантажувального комплексу не розпочате.
Суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що замовлення робочого проекту є лише наміром здійснювати будівництво, яке в майбутньому може взагалі не розпочнеться.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не зключив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих- податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Отже, позивач не втрачає право на бюджетне відшкодування протягом одного року, однак для включення до податкового кредиту витрат на замовлення робочого проекту необхідним є зведення в експлуатацію хоча б частини споруди.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Авентин” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015р. № НОМЕР_1 належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авентин» - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі № 814/2018/15 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв