22 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 486/993/15-а
Категорія: 3 Головуючий в 1 інстанції: Бобровський І.М.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач, звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
ОСОБА_1 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 21 липня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу № 83-к від 08.05.2015 року ОСОБА_1 було призначено на посаду керівника відділення ТОВ Нова Пошта в м. Южноукраїнську (а.с. 9).
04.06.2015 року діловодом відділення військового обліку Южноукраїнсько -Арбузинського обєднаного військового комісаріату Миколаївської області, відносно керівника відділення ТОВ Нова Пошта в м. Южноукраїнську ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення № 51 за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП. Підставою для складання протоколу є акт про відмову в отримання мобілізаційного повідомлення від 02.06.2015 року.
04 червня 2015 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 гривень.
Як вибачається з матеріалів справи, підставою для прийняття означеної постанови став протокол про адміністративне правопорушення, в якому було зазначено, що 02.06.2015 року ОСОБА_1 , відмовилась від отримання мобілізаційного повідомлення, чим порушила вимоги ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 року №15/2015 протягом 2015 року оголошено часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов'язані: сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації; забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 26 вказаного Закону відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно ч.1 ст. 42 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності та громадяни України, винні у порушенні порядку військового обліку, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до військового комісаріату, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що обов'язок організувати під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації покладений на місцеві органи виконавчої влади та на органи місцевого самоврядування, а не на підприємства, установи та організації.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки як вже зазначалося раніше підприємства, установи і організації зобов'язані: сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації; забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на збірні пункти та до військових частин.
Щодо заяви Позивача, що вона не є посадовою особою і не є суб'єктом адміністративної відповідальності, суд першої інстанції вірно зазначив, що в сенсі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" відповідальність за порушення закону покладається на відповідних керівників підприємств, установ і організацій.
В момент відмови від отримання мобілізаційного повідомлення Позивач обіймала посаду керівника відділення ТОВ Нова Пошта в м. Южноукраїнську, тобто виконувала обов'язки по організації роботи відділення і відповідно має нести відповідальність за порушення вимог ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до вимог ст. 235 КУпАП від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 - 211-6 КУпАП мають право районні (міські ) військові комісари.
Складений протокол про адміністративні правопорушення та постанова відповідають вимогам ст.ст. 256, 283 КУпАП .
Отже, при накладенні адміністративного стягнення відповідачем дотримано встановлені законодавчі норми, що регулюють порядок фіксування адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2015 року по справі № 486/993/15-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Яковлєв