04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" грудня 2015 р. Справа№ 910/9027/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.12.2015 року,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року
у справі № 910/9027/15 (суддя: Сівакова В.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до 1) публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан
Моторс»
2) дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 1» публічного
акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»
3) товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Індустрія»
про стягнення 26 212 225,72 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/9027/15 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Ідустрія» на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 20 000 000,00 грн. борг за кредитом, 2 015 555,55 грн. проценти за користування кредитом, 46 645,16 грн. комісії за управління кредитною лінією, 2 880,00 грн. комісія за зміну умов договору, 1 928 814,17 грн. пені, 124 931,51 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 40 248,54 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 4 530,95 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією, 2 048 619,84 грн. інфляційні втрати, 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 2 880,00 грн. комісії за зміну умов договору та 4 530,95 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією, та прийняти нове, яким в цій частині відмовити у задоволенні позову, а в іншій залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В., Тарасенко К.В.) вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України.
09.09.2015 апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» було передано для розгляду головуючому судді Яковлєву М.Л.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9027/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Куксов В.В. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Куксова В.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.10.2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9027/15.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» по справі № 910/9027/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року у складі колегії: головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. справу № 910/9027/15 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» вважає апеляційну скаргу ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні 09.12.2015 року представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 23.06.2015 року залишити без змін.
Представники ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» та ТОВ «Богдан-Ідустрія» у судове засідання суду апеляційної інстанції 09.12.2015 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи відповідачі були повідомлені належними чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштових відправлень. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідачі про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» та ТОВ «Богдан-Ідустрія» у судовому засіданні 09.12.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
31.12.2008 року між публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) та публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (попередня назва відкрите акціонерне товариство «Луцький автомобільний завод») (позичальник) було укладено кредитний договір № 151108К73 (далі - кредитний договір).
Згідно з п. 3.1 кредитного договору банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.
Згідно з п. 3.2.1 кредитного договору ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 20 000 000,00 грн. Пунктом 3.2.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 151108К73-6 від 17.02.2010 року встановлений кінцевий термін погашення кредиту - 22.11.2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та надав позичальникові кредит в розмірі 20 000 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.2.4 договору в редакції додаткової угоди № 151108К73-26 від 28.02.2014 року проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі: Ставка НБУ + 2% річних, якщо інше не передбачено цим договором. Процентна ставка за кредитом на період з 01.06.2010 року по 07.06.2010 року складає - 10,25% річних, на період з 08.06.2010 року по 30.06.2010 року - 9,5% річних. Процентна ставка за кредитом на період з 01.07.2013 року по 30.06.2014 року встановлюється на рівні 1,0% річних. Починаючи з 01.07.2014 року проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 16,25% річних.
Згідно з п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту в строк, зазначений у п. 3.2 договору, згідно з графіком збільшення та зменшення ліміту заборгованості за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком погашення кредиту є обов'язковими.
Пунктом 3.5.1 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п. 3.2 договору, у валюті кредиту.
Пунктом 4.1 кредитного договору визначено перелік комісій, які позичальник зобов'язаний сплатити банку, зокрема комісію за управління кредитної лінії та комісію за зміну умов договору (за ініціативою позичальника) у розмірах, встановленому в п. 3.2 цього договору.
Згідно з п. 6.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору визначено перелік подій, які повинні тлумачитись як подія невиконання зобов'язань, зокрема якщо позичальник не сплатив банку у строк платежі з погашення кредиту, проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі належні до сплати згідно з цим договором, або не виконав будь-які інші умови та/або зобов'язання за цим договором.
Згідно з п. 7.2 кредитного договору якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії, а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.
Відповідно до п. п. 3.6.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення протягом 10 банківських днів з дати отримання письмової вимоги банку.
Відповідно до п. 8.2 кредитного договору у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.5.1, п. 4 позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі визначеному у п. 3.2 цього договору.
Так, п. 3.2.7 кредитного договору визначено розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв'язку невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредиту та комісії, банк надіслав позичальнику повідомлення про порушення зобов'язань та необхідність дострокового повернення кредиту (лист № 195-04/8120 від 11.12.2014). Проте, позичальником зобов'язання не було виконано.
З матеріалів справи також вбачається, що 01.04.2011 року між публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитор), публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан Індустрія» (поручитель) було укладено договір поруки № 151111Р1, згідно умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору № 151108К73 від 31.12.2008 року.
Також, 07.03.2013 року між публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитор), публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс» (позичальник) та дочірнім підприємством «Автоскладальний завод №1» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (поручитель) був укладений договір поруки № 151113Р4, згідно з яким дочірнє підприємство «Автоскладальний завод №1» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» також зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору № 151108К73 від 31.12.2008 року.
Пунктом 1 договорів поруки визначено наступні терміни:
Кредитна угода - кредитний договір від 31.12.2008 року № 151108К73 з всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені, укладений між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 20 000 000,00 грн., на визначених кредитною угодою умовах, строком погашення 22.11.2015 року з нарахуванням процентів, комісії та інших платежів у відповідності до умов кредитної умови.
Основне зобов'язання - зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.
Пунктом 3.1 договорів поруки визначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного договору.
Відповідно до п. 4.4.2 договорів поруки поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання.
Пунктом 7.4. договорів поруки встановлено, що дія цього договору поруки припиняється після повного виконання основного зобов'язання.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк направив на адресу відповідача-2 та відповідача-3 вимоги про погашення простроченої заборгованості відповідача-1 перед банком (листи № 195-04/252, № 195-04/254 від 15.01.2015). Проте, поручителі залишили дані вимоги позивача без відповіді.
Згідно з п. 3.2 договорів поруки у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позивальника, як у солідарних боржників.
Так, у квітні 2015 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» та ТОВ «Богдан-Ідустрія» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151108К73 від 31.12.2008 року в розмірі 26 212 225,72 грн.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/9027/15 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 20 000 000,00 грн. борг за кредитом, 2 015 555,55 грн. проценти за користування кредитом, 46 645,16 грн. комісії за управління кредитною лінією, 2 880,00 грн. комісія за зміну умов договору, 1 928 814,17 грн. пені, 124 931,51 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 40 248,54 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 4 530,95 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією, 2 048 619,84 грн. інфляційні втрати, 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Вказана норма також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у зв'язку з порушенням строків погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитами, а також комісій, банк надіслав на адресу відповідача-1 лист-вимогу № 195-04/8120 від 11.12.2014 року про погашення простроченої заборгованості. Однак, всупереч взятих на себе зобов'язань, позичальником не було погашено прострочену заборгованість за кредитними договорами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за вказаними договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Заборгованість відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 8.2 кредитного договору у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.5.1, п. 4 позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі визначеному у п. 3.2 цього договору.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлення в кредитних договорах обов'язку сплачувати проценти за користування кредитами та наявність обов'язку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в кредитних договорах, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позивачем правомірно було нараховано пеню, три проценти річних, сплати процентів за користування кредитами та комісій.
Так, здійснивши перевірку розрахунку пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, сплати процентів за користування кредитом та комісії, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому, заборгованість публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», яка виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором від 31.12.2008 року № 151108К78, становить 20 000 000,00 грн. борг за кредитом, 2 015 555,55 грн. проценти за користування кредитом, 46 645,16 грн. комісії за управління кредитною лінією, 2 880,00 грн. комісія за зміну умов договору, 1 928 814,17 грн. пені, 124 931,51 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 40 248,54 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 4 530,95 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією, 2 048 619,84 грн. інфляційні втрати.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як зазначалося вище, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем, ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан-Моторс», ТОВ «Богдан Індустрія» та ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» були укладені договори поруки від 01.04.2011 року № 151111Р1, та від 07.03.2013 року № 151113Р4, згідно умов яких поручителі - ТОВ «Богдан Індустрія» та ДП «Автоскладальний завод №1» ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» зобов'язуються перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору № 151108К73 від 31.12.2008 року.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Стаття 554 ЦК України визначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з п. 3.1 договорів поруки визначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, тобто зобов'язань позичальника, передбачених кредитним договором.
Разом з тим, ч. 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи положення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 договорів поруки банк направив поручителям листи № 195-04/252, № 195-04/254 від 15.01.2015 року з вимогою про погашення простроченої заборгованості позичальника. Вказані вимоги залишені відповідачем-2 та відповідачем-3 без задоволення.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 договору поруки, у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий (акцесорний) характер поруки стосовно основного зобов'язання. При цьому слід зазначити, що правовідносини поруки складаються з наступних двох зобов'язальних правовідносин: перше - основне зобов'язання між кредитором і головним боржником і друге (додаткові), які виникають внаслідок укладення договору поруки (між кредитором і поручителем).
Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 ст. 3 договорів поруки від 01.04.2011 року № 151111Р1, та від 07.03.2013 року № 151113Р4, укладеного між банком та поручителями останні зобов'язуються перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як солідарних боржників.
При цьому, ст. 1 договору поруки визначено, що термін «основне зобов'язання» у даному договорі використовується у такому значенні: зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.
Разом з тим, термін «кредитна угода» використовується у наступному значенні: кредитний договір від 31.12.2008 року № 151108К73, з усіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (кредитна угода), яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 20 000 000,00 грн. на визначених кредитним договором умовах, кінцевим терміном погашення 22.11.2015 року з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитної угоди.
Відповідно до п.п.2.1.6 п. 2.1 ст. 2 договорів поруки поручителі цим підтверджують, що вони ознайомлені з умовами кредитної угоди (включаючи всі додатки до кредитної угоди, що є чинними на дату укладення договору поруки), укладеної між кредитором і позичальником, поінформований про фінансово-економічний стан позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що вказані умови договорів поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати банку комісію за зміну умов договору або гарантійних документів у розмірі, встановленому в пп. 3.2.5.2 пп. 3.2.5 п. 3.2 Кредитного договору. Така комісія сплачується на рахунок, вказаний в п. 3.8 кредитного договору.
Таким чином, позичальник підписуючи з банком кредитний договір погодився з умовами та підставами внесення змін до умов договору, а також з наслідками внесення таких змін до умов договору, тобто щодо вжиття банком відносно позичальника тих чи інших заходів, зокрема, щодо сплати відповідної комісії за зміну умов договору.
Крім цього, в додаткових угодах до кредитного договору сторонами було передбачено сплату такої комісії та її розмір. Так, відповідно до умов п. 9 додаткової угоди № 151108К73-28 від 30.07.2014 року до кредитного договору, згідно з умовами договору позичальник сплачує банку комісію, передбачену в пп. 3.2.5.2 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору, за зміну умов договору за цією додатковою угодою, у сумі 1 440,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Також, відповідно до умов п. 5 додаткової угоди № 151108К73-29 від 01.12.2014 року до кредитного договору, згідно з умовами договору позичальник сплачує банку комісію, передбачену в пп. 3.2.5.2 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору, за зміну умов договору за цією додатковою угодою, у сумі 1 440,00 грн. (копії Додаткових угод наявні в матеріалах справи).
Таким чином, поручитель надав беззаперечну згоду відповідати за невиконання зобов'язань за кредитним договором та, відповідно, додатковими угодами до нього. Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що поручитель під час укладення договору поруки погодився з умовами кредитного договору, договору поруки, та, відповідно, надав свою згоду на встановлення у майбутньому окремими додатковими угодами, зокрема, розміру процентів, комісій, неустойки та інше, тобто взяв на себе відповідальність за невиконання позичальником майбутніх, визначених відповідними кредитними договорами, додатковими угодами, зобов'язань, в тому числі сплату комісії за зміну умов договору.
Крім того встановлення в кредитному договорі обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом та наявність обов'язку у позичальника сплачувати банку неустойку (пеню) за несвоєчасне зиконання грошових зобов'язань не, виключає сплату сум трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи, що проценти, встановлені в кредитному договорі, стосуються плати за користування кредитними коштами, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлює проценти лише на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ні позичальником, ні поручителями не було надано суду доказів сплати заборгованості зі сплати кредиту, процентів за користування кредитом, комісії та нарахованої пені у встановлені договором строки та обсягах, судова колегія вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Скаржник не навів суду підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку, обставини, зазначені позивачем у позовній заяві не спростував.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/9027/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі № 910/9027/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/9027/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.І. Лобань
Судді А.Г. Майданевич
Р.В. Федорчук
Дата підписання 14.12.2015 року