04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" грудня 2015 р. Справа№ 910/10128/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Руденко М.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Склярук Ю.В. - дов. № 285 від 24.07.2015р.
від відповідача: Осадчий П.М. - дов. б/н від 15.06.2015р.
від прокуратури: Пономарьов А.О. - посвідчення № 030835 від 15.12.2014р.
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р.
у справі № 910/10128/14 (головуючий суддя Балац С.В., судді Цюкало
Ю.В., Паламар П.І.)
за позовом Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН УКРЕЙН»
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим
про стягнення 249 651, 33 грн.
В судовому засіданні 10.12.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В травні 2014р. Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН УКРЕЙН» про стягнення 249 651, 33 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 20.08.2004р., а саме щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, а тому просив суд стягнути з відповідача 245 327, 47 грн. заборгованості станом на 06.05.2014р. та 4 323,86 грн. пені, посилаючись на приписи статей 203, 231, 283, 286 ГК України, статей 530, 549 552 ЦК України та статей 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. у справі № 910/10128/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р., позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015р. у справі №910/10128/14 вказані рішення та постанова скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що судами залишено поза увагою та не надана належна оцінка доводам відповідача про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не надано оцінки доводам ТОВ «Пан Укрейн» про надіслання ним листа ФДМ України №42 від 03.06.2014р., у якому орендар, зокрема, повідомляв орендодавця як про неможливість використання ним орендованого майна, та виконання взятих на себе зобов'язань за договором внаслідок надзвичайної обставини (форс-мажору), так і відсутності у орендодавця можливості виконувати свої зобов'язання за договором, а відтак наявність чи відсутність підстав для застосування положень ст.607 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. у справі № 910/10128/14 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку позивача, відповідач продовжує користуватися орендованим майном, тому зобов'язаний сплатити орендну плату, а засвідчені в сертифікаті Торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини не стосуються предмету оренди за спірним договором.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фонду державного майна України 01.10.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Шаптала Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2015р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.11.2015р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 10.12.2015р., ухвалою суду від 12.11.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.12.2015р. підтримали вимоги апеляційної скарги позивача, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.12.2015р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.08.2004р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН УКРЕЙН» (відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база «Кічкіне», розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Лівадія, п/в Лівадія-1, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2004р. у справі № 2-1/8831-2004 на підставі наказу фонду майна Автономної Республіки Крим від 28.07.2004р. № 862 «Щодо передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна військова туристська база «Кічкіне» Міністерства оборони України, розташованого за адресою: місто Ялта, смт Лівадія, Лівадія-1, в оренду ООО «ПАН-УКРЕЙН», передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центральна військова туристська база «Кічкіне», склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 31.07.2004р., вартість якого становить 9 913 013, 00 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю - 9 599 978, 00 грн.
Згідно п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 10.12.2004р.) цілісний майновий комплекс державного підприємства «Центральна військова туристська база «Кічкіне» складається з об'єктів нерухомості:
- на ділянці: трансформаторна літер Н, електроцех літер П, санвузел літер К , насосна літер Л, вбиральня літер О, майстерня літер Т, хлораторна літер Р; кафе, А, 42,1 кв.м; корпус № 1, Б, 6064,7 кв.м; їдальня, В, 1016,6 кв.м; адміністративний корпус, Г, 483,9 кв.м; склад, Д, 255,8 кв.м; склад, Е, 72,2 кв.м; корпус № 2, Ж, 93,5 кв.м; гараж З, 107,9 кв.м; корпус № 3, И, 295,3 кв.м; літній кинотеатр, М, 276,1 кв.м; майстерня, С, 4,1 кв.м, розташованих на земельній ділянці площею 15851,0 кв.м за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, смт Гаспра, шосе Алупкінське, будинок 1, що належать Державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні державного підприємства центральної військової туристської бази «Кічкіне» на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.08.2004 згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12.08.2004 № 1251, зареєстрованого в комунальному підприємстві Ялтинське бюро технічної інвентаризації під номером 948 в книзі № 20-е від 19.08.2004, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 7098830;
- нежитлова будівля літер В, загальною площею 122,1 кв.м, нежитлові господарські будівлі: сарай літер Е, сарай літер Е, сарай літер Ж, гараж літер Д, розташованих на земельній ділянці площею 12450,0 кв.м, за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище Охотниче, вулиця Без назви, будинок № 5, що належать державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні державного підприємства центральної військової туристської бази «Кічкіне» на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від і 09.08.2004 згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 22.09.2000 № 338(12), від 13.08.2004 № 1251, зареєстрованого в комунальному підприємстві Ялтинське бюро технічної інвентаризації під номером 100 в книзі № 4 від 19.08.2004 реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 7099951;
- туалет літ. И, сарай літ. З, розташованих за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище Охотниче, вулиця Без назви, будинок № 5, що належать державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні державного підприємства центральної військової туристської бази "Кічкіне" на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 05.10.2004 згідно з рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28.09.2004 № 1447, зареєстрованого в комунальному підприємстві Ялтинське бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 7750031;
- будівлі притулку «Ай-Петрі» - літ. А, Б, розташованих за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище Охотниче, вулиця Без назви, будинок № 5, що належать державі в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні державного підприємства центральної військової туристської бази «Кічкіне» на підставі свідоцтва № 1200 на право власності на нерухоме майно від 04.04.2002 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 238 від 14.04.1994 і № 316 від 05.05.1995, зареєстрованого в комунальному підприємстві Ялтинське бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 8864013.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, акта приймання-передачі майна, та з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.
Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 10.08.1995 № 629 (із змінами та доповненнями) (п. 2.3 договору).
Договір, згідно п. 10.1., укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 20.08.2004р. до 19.08.2014р. включно.
08.09.2005р. між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої продовжено дію договору оренди до 19.08.2024р.
Згідно п. 3.1 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.08.2011) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку-липень 2011 - 120 015, 01 грн. (сто двадцять тисяч п'ятнадцять гривень 01 коп.) (додаток №1 до цього Договору). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць перерахунку - серпень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за липень 2011 року на індекс інфляції за серпень 2011 року.
Відповідно до п. 3.3 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.08.2011) орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, до державного бюджету України.
Згідно п. 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.
Договором від 05.12.2011р. до договору оренди від 20.08.2004р., укладеного між Фондом державного майна України (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН УКРЕЙН» та Фондом майна Автономної Республіки Крим встановлено, що орендодавцем з 05.12.2012р. за договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства міністерства оборони України "Центральна військова туристська база «Кічкіне» б/н від 20.08.2004, є Фонд державного майна України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного і комунального майна».
Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.
Орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю (ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»).
Згідно акту від 20.08.2004р. Фонд майна Автономної республіки Крим передав в оренду цілісний майновий комплекс «Центральна військова туристська база «Кічкіне», а орендар прийняв в строкове платне користування відповідно до передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2004р.:
основні фонди первісною балансовою вартістю 13 180 153, 00 грн., залишкова вартість яких становить 9 599 978, 00 грн.;
нематеріальні активи первісною балансовою вартістю 320 219, 00 грн., залишкова вартість яких становить 313 035, 00 грн.;
засоби для погашення кредиторської заборгованості державного підприємства у сумі - 53 100, 00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2014р. у справі №910/11646/13 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. та визнано недійсним на майбутнє спірний договір оренди від 20.08.2004р., отже вказаний договір є припиненим з 05.09.2014р.
Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з частиною 1 статті 10 та частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди та вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Судом встановлено, що за період з 12.12.2012р. по 12.04.2014р. позивачем нараховано відповідачу згідно умов договору орендну плату в розмірі 2 042 586, 44 грн., з яких за цей період відповідачем сплачено 1 767 258, 97 грн., у зв'язку з чим з 12.02.2014р.(включно), позивачем нараховано відповідачу заборгованість з орендної плати в розмірі 245 327, 47 грн., та пеню в сумі 4 323, 86 грн.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, відповідно до ч.4 вказаної статті, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які не дали змогу орендарю провести безготівкові розрахунки за орендну плату, здійснювати господарську діяльність щодо об'єкта оренди, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення, умов договору, зокрема:
1) введення у лютому 2014 року військових сил невідомого походження на територію Автономної республіки Крим, які в свою чергу розгортали військові дії, блокували транспортне з'єднання, аеропорти та іншу інфраструктуру на вказаній території;
2) окупація території Автономної Республіки Крим та прийняття Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» № 1207-УІІ від 15.04.2014р.;
3) прийняття 06.05.2014р. правлінням Національного банку України Постанови №260 про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (вказаною постановою заборонено банкам України встановлювати кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також зобов'язано банки України з дня набрання чинності цією постановою припинити кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитним або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.).
Таким чином, починаючи з лютого 2014р. відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання щодо сплати коштів за оренду по договору, про що повідомляв позивача.
13.03.2014р. відповідач надіслав на адресу позивача лист від 12.03.2014р. № 13/1, в якому повідомляв, що у зв'язку із введенням військових сил невідомого походження на територію Автономної Республіки Крим, якими розпочато військові дії, блокування транспортного з'єднання, аеропорту та іншої інфраструктури на вказаній території, відповідача позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність щодо орендованого цілісного майнового комплексу ДП «Центральна військова туристська база «Кічкіне», підприємство фактично зупинено, а вказані події мають надзвичайний та невідворотний характер та мають всі ознаки непереборної сили (копія вказаного листа наявна в матеріалах справи).
Листом № 42 від 03.06.2014р. відповідач звернувся до Фонду державного майна Автономної Республіки Крим, в якому повторно наголошував, що окупація території Автономної Республіки Крим є надзвичайною обставиною (форс-мажор), у зв'язку з чим сторони спірного договору не мають можливості виконувати свої обов'язки за вказаним договором.
Листами від 24.09.2014р. та №52 від 24.12.2014р. №66 відповідач звертався до ФДМ України, в яких просив врегулювати питання про повернення орендованого майна.
На вимогу відповідача позивач не зазначив механізму та порядку повернення орендованого майна. Позивачем не було вчинено жодних дій, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна, будь-яких запитів/позовів про витребування його з користування відповідача не було.
Зазначені обставини встановлені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. у справі №910/27928/14.
Згідно сертифікату №892 про форс-мажорні обставини, виданого Торгово-промисловою палатою України 13.10.2014р., події на території АР Крим та міста Севастополь є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), початком дії яких є 27.02.2014р., а дату закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановити неможливо (а.с. 161-163, т.1).
При цьому, заявлене позивачем клопотання у відповідності до ст.38 ГПК України про витребування у відповідача документів, які були подані до ТПП України, на підставі яких було видано сертифікат №892 від 13.10.2014р. залишено судом без задоволення з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідачем надано копію Сертифікату Торгово-промислової палати України № 892 про форс-мажорні обставини, зі змісту якого вбачається, що Торгово-промислова палата України, розглянувши звернення ТОВ «ПАН УКРЕЙН» щодо засвідчення обставин форс-мажору, встановила факт укладення договору від 20.08.2004р., хронологію подій окупації території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, прийняття 15.04.2014р. Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ін.; підтвердила, що вищевказані події на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) за договором оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України «Центральна військова туристська база «Кічкіне», розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Лівадія, п/в Лівадія-1, укладеним між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН Укрейн» (з урахуванням додаткового договору від 05.12.2012р.). Початок дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) - 27.02.2014р. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на момент видачі цього сертифікату встановити неможливо.
З огляду на викладене в сертифікаті Торгово-промислової палати України, доводи позивача про те, що засвідчені в вищенаведеному сертифікаті форс-мажорні обставини не стосуються предмету оренди за спірним договором, не заслуговують на увагу.
Відповідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Вказані приписи кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у ч. 1 ст. 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.
Таким чином, зважаючи на те, що договором не передбачено звільнення відповідача від сплати орендної плати в зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, звертаючи увагу на бездіяльність позивача щодо прийняття майна з оренди, колегія суддів, враховуючи ситуацію на території АРК, вважає події, що там відбуваються, форс-мажорними обставинами, які не залежать від сторін договору.
З огляду на викладене та те, що договір визнано недійсним, прокурор та позивач не довели фактичного користування відповідачем орендованим майном з лютого 2014 року з початку дії форс-мажорних обставин. Напроти, відповідачем доведено, що належне виконання зобов'язань за договором оренди виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідвоторних обставин.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 323, 86 грн. пені за несвоєчасну сплату орендних платежів не підлягають задоволенню, оскільки мають похідний характер від основного зобов'язання, правових підстав для задоволення якого колегія суддів не вбачає.
Надані прокурором роздруківки з інтернет-ресурсів, на яких, на його думку, міститься інформація про віднесення готелю «Кічкіне» до мережі «Пан Укрейн», яка надає послуги готелю впродовж 2014-2015 років, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки розміщена на вказаних прокурором сайтах інформація не є достовірним джерелом та не є підтвердженням того, що майно використовується відповідачем, при тому, що договір оренди визнано недійсним постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2014р. у справі №910/11646/13.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 03.09.2015р.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. у справі №910/10128/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. у справі №910/10128/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/10128/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
М.А. Руденко