18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"21" грудня 2015 р. Справа № 925/1637/15
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від прокуратури: ОСОБА_1
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Кондор" до Державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" про стягнення 1 115 349,96 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 115 349,96 грн., зокрема:
- 557 179,96 грн. основного боргу, 270468,29 грн. інфляційних, 13 326,52 грн. як 3% річних на підставі умов договору № 144 від 11.12.2014 року та
- 179 363,38 грн. основного боргу, 91 355,75 грн. інфляційних втрат і 3 565,06 грн. як 3% річних на підставі договору № 145 від 11.12.2014 року.
В ході розгляду справи позивач уточнив та зменшив свої вимоги заявами від 11.12.2015 року і просить суд стягнути з відповідача 75 637,0 кг. цукру в натурі на суму 557 179,96 грн. по договору № 144 на переробку давальницької сировини та 179 363,38 грн. вартості послуг перевезення по договору № 145, які укладені між сторонами.
Вказані заяви позивача судом прийнято до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача свої уточнені та змінені позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову суду не надав, представник відповідача в останнє судове засідання не з"явився, направив суду свої пояснення та клопотання про розгляд справи без своєї участі, що не перешкоджає суду провести розгляд справи.
Представник прокуратури, якого було допущено до участі у справі на підставі ст. 29 ГПК України, проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях проти позову.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що уточнені та зменшені позовні вимоги підлягають лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2014 року між сторонами по справі було укладено договір № 144 про переробку давальницької сировини (а.с. 12), за умовами якого позивач на умовах договору зобов'язується здійснювати поставки сировини відповідачу, а відповідач повинен прийняти сировину, забезпечити її переробку із отриманням готового продукту і провести розрахунок із позивачем на умовах договору, в натуральній формі.
Сторонами у договорі погоджено, що кількість цукру, що належить позивачу від переробки сировини, визначається із розрахунку 75 кг за 1 тонну прийнятого цукрового буряка у заліковій вазі без врахування його цукристості. Меляса і жом, що вироблені із цукрового буряка, залишаються у відповідача ( п. 3.1.)
Розрахунки за договором проводяться між сторонами на підставі актів приймання-передачі готової продукції/видаткових накладних на складі відповідача протягом 1 календарного дня після поставки певної кількості сировини.
Укладений між сторонами договір на переробку давальницької сировини № 144 від 12.11.2014 року за своїм правовим змістом є договором підряду.
Згідно положень ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 332 ЦК переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
За загальним правилом, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у відповідності до мов договору між сторонами (ст. 526 ЦК та 193 ГК України). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З доводів позивача вбачається, що на виконання умов договору № 144 позивач передав відповідачу цукрових буряків для переробки у загальній вазі 1 560 360,00 тон за накладними, копії яких надано у справу (а.с. 53-79), що у чистій вазі склало 1 301 188,00 тон.
При цьому позивач виходить з відомостей, які внесено до двох актів звірки кінцевих розрахунків за прийнятий цукровий буряк (а.с. 16,17), за якими також вбачається, що із загальної маси прийнятого відповідачем цукрового буряку позивач повинен отримати 95 637,00 кг. цукру в натурі, а отримав лише 20 000,00 кг.
При перевірці первинних документів щодо переробки цукрового буряку судом було встановлено, що накладні, які наявні у справі, засвідчують передачу позивачем відповідачу лише 1 478 260 тон цукрового буряку, про що свідчить також і складений позивачем реєстр товаро - транспортних накладних у справі (а.с. 15).
Виходячи з аналогічного принципу розрахунків, що вказаний у актах звірки, у такому разі мова може йти лише про передачу позивачем відповідачу 1232868,84 тон буряку у чистій вазі (1478260,00 т. - 16,60% забрудненості).
Враховуючи умови договору між сторонами № 144 та неповну нявність у позивача первинних документів на цукровий буряк, з цієї кількості чистої ваги буряків позивачу належить передати у власність лише 92 465,16 кг. цукру-піску, а не 95 637 кг, як вказано у акті звірки ( 1232868,84 тон х 75 кг).
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про зобов'язання відповідача надати у справу накладні про передачу цукрового буряка (яких не вистачає позивачу для доведення передачі 1560360 тон буряку), бо позивач їх втратив. При цьому суд виходить із необхідності дотримання принципу змагальності сторін та відсутності за нормами чинного ГПК України обов'язку відповідача надавати у справу докази для доведення позивачем своїх позовних вимог.
У відповідності до положень ст. 184 ЦК України, цукор-пісок, який є предметом спору, є річчю, що характеризується родовими ознаками, оскільки він має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Позивач вказує, що в часткове виконання умов договору № 144 відповідач передав позивачу лише 20 000,00 тон цукру, що підтверджується видатковою накладною № ЦЗ-0000522 від 29.11.2014 року ( а.с. 22) та відомостями з обох актів звірки розрахунків, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.
На вимогу суду відповідач уточнив, що у вказаній накладній допущено помилку в частині вказівки на договір № 93 від 28.10.2013 року, який між сторонами укладався, але припинив свою дію 31.11.2013 року. В ході розгляду справи представники обох сторін погодилися, що передача позивачу цукру за накладною № ЦЗ-0000522 від 29.11.2014 року (а.с. 22) відбулася саме на підставі укладеного між сторонами договору № 144 від 12.11.2014 року і інших договірних зобов'язань між сторонами немає.
За умовами договору № 144 від 12.11.2014 року сторонами не було чітко узгоджено виконання відповідачем зобов'язання по передачі позивачу цукру-піску, оскільки не узгоджено кількість сировини, після передачі якої відповідач повинен передати позивачу цукор-пісок.
Позивач доводить, що після виконання своєї частини зобов"язань за договором, ним на адресу відповідача було направлено претензію від 03.02.2015 року ( а.с. 24), за якою позивач вимагав або поставити цукор-пісок в натурі, або сплатити його вартість. Претензію було вручено відповідачу орієнтовно 15 лютого 2015 року.
Відповідач не заперечує проти отримання від позивача претензії, яка в порядку ст. 530 ЦК України повинна бути виконана у семиденний термін з часу її отримання.
Таким чином, строк виконання зобов'язання з передачі позивачу цукру-піску з переробленої сировини було визначено шляхом надіслання відповідачу претензії. Крім того, суд враховує, що передача відповідачем позивачу 20 000,00 кг цукру-піску свідчить про визнання відповідачем факту настання строку виконання зобов'язання по проведенню повного розрахунку за отриману сировину на переробку, оскільки станом на час передачі цієї кількості цукру вже було фактично завершено поставку буряків відповідачу з боку позивача для переробки.
Представник відповідача в ході розгляду справи не заперечував, що на час розгляду справи строк виконання зобов'язання по передачі позивачу цукру-піску вже є таким, що настав.
Отже, матеріалами справи доводиться, що відповідач на користь позивача повинен передати 72 465,16 кг. цукру-піску (92 465,16 - 20000,00) в натурі згідно мов договору № 144 на переробку давальницької сировини від 12.11.2014 року.
Виходячи з експертного висновку В-47 від 27.01.2015 року (а.с. 23), наданого у справу позивачем, вбачається, що фактична ціна цього цукру станом на час розгляду справи становить 533 813,42 грн. ( 72465,16 кг. х 7336,50 грн. ). Іншого обрахунку вартості цукру-піску позивач у справу не надав.
Позивач уточненням до формулювання позовної вимоги та для забезпечення реального виконання судового рішення просить суд задовольнити позов у вигляді стягнення (вилучення і передачі) цукру-піску у відповідача на користь позивача.
Суд вважає обґрунтованими такі вимоги позивача та відповідаючими положенням ЗУ "Про виконавче провадження" і правам суду на встановлення способу і порядку виконання судового рішення, що сприятиме його реальному виконанню.
Виходячи з викладеного, в цій частині позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача слід стягнути (вилучити і передати на користь позивача) 72 465,16 кг цукру вартістю 533 813,42 грн. на підставі договору № 144 на переробку давальницької сировини від 14.11.2014 року.
Також позивач просить стягнути з відповідача 179 363,38 грн. вартості послуг перевезення цукрового буряку на підставі договору № 145 про перевезення цукрового буряку від 12.11.2014 року, укладеного між сторонами.
Вимоги в цій частині підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:
За умовами вказаного договору позивач зобов'язався надати на користь відповідача послуги із перевезення вантажу (цукрового буряка). В розділі 4 договору сторонами визначено вартість перевезення в залежності від відстані перевезення.
На доказ виконання вказаного договору сторонами у справі складено акт здачі-приймання від 29.12.2014 року, яким визначено, що позивач на користь відповідача здійснив послугу перевезення цукросировини, вартістю 179 363,38 грн.
Послуги позивача відповідачем за актом прийнято без зауважень. Доказів існування спору з приводу якості послуг перевезення між сторонами у справі немає.
Представники сторін не заперечуються, що акт здачі-приймання від 29.12.2014 року укладено на виконання саме договору № 145 про перевезення цукрового буряку від 12.11.2014 року.
Укладений між сторонами договір № 145 про перевезення цукрового буряку від 12.11.2014 року за своєю правовою природою є договором перевезення.
У відповідності до ст. 909, 916 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинно бути виконано належним чином та у встановлений строк, відповідно до домовленості сторін.
Згідно п. 4.3. договору перевезення № 145 від 12.11.2014 року, відповідач повинен оплатити послуги позивача протягом 5ти банківських днів з моменту оформлення акту виконаних робіт, однак не зробив цього, з чого і виник спір.
В ході розгляду справи представник відповідача не заперечував проти існування заборгованості відповідача перед позивачем в частині оплати послуг перевезення на суму 179 363,38 грн.
Доказів проведення повного розрахунку за договором перевезення № 145 від 12.11.2014 року у справу не надано, строк виконання зобов'язання по сплаті цих коштів на час вирішення спору вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 179 363,38 грн.
На підставі всебічного дослідження всіх обставин справи суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 72 465,16 кг цукру вартістю 533 813,42 грн. на підставі договору № 144 на переробку давальницької сировини від 14.11.2014 року та 179 363,38 грн. вартості послуг перевезення цукрового буряку на підставі договору № 145 про перевезення цукрового буряку від 12.11.2014 року.
В решті вимог у позові слід відмовити.
На підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10 697,65 грн. на відшкодування сплаченого судового збору ( 533 813,42 +179 363,38 х 1,5%). Судовий збір, сплачений пропорційно розміру позовних вимог, на які позивач зменшив свої вимоги, слід повернути позивачу з державного бюджету за окремою ухвалою на підставі заяви позивача. Решта судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути (вилучити і передати на користь позивача) з державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" (ідентифікаційний код 32741501, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1) на користь Селянського (фермерського) господарства "Кондор" (ідентифікаційний код 24708689, Кіровоградська область, Ульяновський район, м. Ульяновка, вул. Матросова, 16) -- 72 465,16 кг цукру вартістю 533 813,42 грн. на підставі договору № 144 на переробку давальницької сировини від 14.11.2014 року, 179 363,38 грн. вартості послуг перевезення цукрового буряку на підставі договору № 145 про перевезення цукрового буряку від 12.11.2014 року та 10 697,65 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
3. В решті вимог у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 22 грудня 2015 року
Суддя Н.М. Спаських