Іменем України
12 липня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1425/11
15:38
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Брезіної Т.М.;
секретаря судового засідання -Ковальчук Т.С.;
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В поданому до суду 22.06.2011 року адміністративному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс" (далі - Позивач) просило суд винести рішення, яким скасувати податкове повідомлення - рішення №187/15 від 04.04.2011 року Новоселицької МДПІ.
Позивач на обґрунтування позову зазначив, що 12.03.2011 року відповідач надіслав лист про надання пояснення з вимогою надати документальне підтвердження (податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення про факт оплати товарів по контрагенту ТОВ «Хотей-агро»). Пізніше в телефонному режимі начальник відділу оподаткування юридичних осіб Новоселицької МДПІ ОСОБА_3 просила надати додатково аналогічну інформацію по контрагенту ПП «Політрансагро». 15.03.2011 року позивач вказує на те, що ним було надано всі необхідні документи по вищевказаним контрагентам ТОВ «Хотей-агро» та ПП «Політрансагро».
Відповідачем 28.03.2011 року на адресу позивача направлено лист -повідомлення від 22.03.2011 року про проведення невиїзної перевірки та винесено акт №218/15 про результати документальної невиїзної перевірки з питань встановлених розбіжностей розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів. На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 187/15 від 04.04.2011 року. На вказаний акт позивачем було направлено заперечення з вимогою визнати неправомірними дії працівників ДПІ по складанню акта №218/15 від 28.03.2011 року.
Крім того, 07.04.2011 року позивачем, керуючись ст. 55, 56 Податкового кодексу України в порядку адміністративного оскарження, направлено до вищестоящого органу ДПА в Чернівецькій області скаргу на рішення Новоселицької МДПІ з проханням визнати акт №218/15 від 28.03.2011 року неправомірним та скасувати на підставі нього податкове повідомлення - рішення №187/15 від 04.04.2011 року.
В результаті чого, 23.05.2011 року позивачем отримано рішення ДПА в Чернівецькій області про результати розгляду скарги, в якій сказано, що для розгляду скарги був використаний акт від 12.05.2011 року №291/23. Позивач звертає увагу суду на те, що з"явився новий акт, але податкове повідомлення - рішення №187/15 від 04.04.2011 року винесено на підставі акту №218/15 від 28.03.2011 року.
В акті відповідач вказав на інші порушення, що договори укладені ТОВ «Свіженька плюс» з контрагентами ТОВ «Хотей-агро» та приватним підприємством «Політрансагро» є нікчемні. Крім того, податкова робить висновок про те, що при укладенні правочинів з контрагентами ТОВ «Хотей-агро» та приватним підприємством «Політрансагро» порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на задоволення майном держави, дохідної частини бюджету, а отже ці правочини на думку відповідача є нікчемними.
Позивач вважає, що відповідач при проведенні перевірки та при оформленні її результатів діяв в порушення порядку та способу передбаченого законодавством України, висновки, вказані в актах перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм законодавства.
Відповідач подав заперечення на позов в якому зазначив, що позивач в позовній заяві безпідставно посилається на визнання протиправними дії Новоселицької МДПІ при складанні акту перевірки №218/15 від 28.03.2011 року. Вважає, що при складанні акту перевірки №218/15 від 28.03.2011 року працівники Новоселицької МДПІ діяли в межах повноважень визначених законодавством.
Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності підприємства є виробництво комбікормів. Підприємством сформовано податковий кредит в травні 2010 року за рахунок контрагента приватного підприємства «Політрансагро» на суму ПДВ 16449,00 грн. Також, в грудні 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Свіженька плюс» сформовано податковий кредит за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей-Агро» на суму 12996,67 грн.
Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хотей-Агро» в грудні 2010 року визнано банкрутом і відрито ліквідаційну процедуру та приватне підприємство «Політрансагро» не знаходиться за місцем знаходженням, відсутні основні фонди, відсутні працюючі, відсутні транспортні засоби, то відповідач вважає, що згідно з частинами 1, 5 ст. 303 пунктами 1, 2 ст. 215 ст. 228 ЦК України угоди з контрагентами, яким було сформовано податковий кредит у травні 2010 року, грудні 2010 року мають ознаки нікчемності.
На підставі викладеного, відповідач просив залишити податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сторожинецькому районі від 22.09.2009 року без змін, а адміністративний позов без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні від частини позовних вимог, а саме щодо визнання протиправними дій Новосельцької МДПІ по складенню актів перевірки, відмовився, та просив суд скасувати податкове повідомлення рішення № 187/15 від 04.04.2011 року з підстав викладених в позові.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заперечені на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №288101, зареєстрований Новоселицькою районною державною адміністрацією Чернівецької області як юридична особа 07.04.2009 року № 36430262 (т. 1 а.с.69).
12.03.2011 року відповідач на адресу позивача надіслав лист про надання пояснення з вимогою надати документальне підтвердження, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення про факт оплати товарів по контрагенту товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей-агро» (т. 1 а.с.9). 15.03.2011 року позивачем надано документи по контрагентам (т. 1 а.с.10,11-33).
Новоселицька МДПІ проводила документальну невиїзну перевірку з питань встановлених розбіжностей розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів та винесено акт від 28.03.2011 року №218/15. В даному акті зафіксовано, що підприємством ОСОБА_4 «Свіженька плюс» віднесено до складу податкового кредиту у травні 2010 року, в грудні 2010 року суми ПДВ, які не підтвердженні контрагентами: а саме, у травні 2010 року розбіжності по завищенню податкового кредиту з ПП «Політрансагро» становлять 164449 грн. по звітності контрагент має статус - «недійсна», в грудні 2010 року розбіжність позивача з ОСОБА_4 «Хотей-Агро» становить 12996,67 грн. звітність за грудень 2010 року ОСОБА_4 «Хотей-Агро» не подано. (т. 1 а.с.35-38).
За результатами невиїзної документальної перевірки податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення від 04.04.2011 року № 187/15. (а.с. 44).
28.03.2011 року позивачем направлено начальнику Новоселицької МДПІ заперечення на акт перевірки від 28.03.2011 року №218/15, в якому просив скасувати акт перевірки (т. 1 а.с.39-40).
05.04.2011 року №3041/10/15007 відповідачем винесено лист про результати розгляду заперечення до акту від 28.03.2011 року №218/15, в якому заперечення позивача вважає необґрунтованим, а висновки та дії перевіряючих такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т. 1 а.с.41-43).
07.04.2011 року позивач направив до Державної податкової адміністрації Чернівецької області скаргу на рішення Новоселицької МДПІ з проханням визнати акт №218/15 від 28.03.2011 року неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення №187/15 від 04.04.2011 року (т. 1 а.с.44,45-46).
20.05.2011 року ДПА в Чернівецькій області направило рішення про результати скарги від 07.04.2011 року (т. 1 а.с.67-68).
Податковим органом, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, здійснено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_4 «Свіженька плюс» з питань дослідження взаємовідносин із ПП «Політрансагро» та із ОСОБА_4 «Хотей-Агро» та винесено акт від 12.05.2011 року №291/23/36430262 у висновках якого зазначено, що заключні договори з ПП «Політрансагро» та із ОСОБА_4 «Хотей-Агро» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків є недійсними. (т. 1 а.с. 48-66).
Судом досліджено договори поставки від 05.05.2010 року укладеного між покупцем ОСОБА_4 «Свіженька плюс» та постачальником ПП «Політрансагро» щодо передачі у власність покупцеві товару згідно замовлення-рахунку, поставка здійснюється транспортом постачальника і за його рахунок, термін дії договору до грудня 2010 року. Договір поставки № 37 від 09.04.2010 року укладений між ОСОБА_4 «Хотей-Агро» постачальником та ОСОБА_4 «Свіженька плюс» покупцем щодо поставки товару відповідно до замовлення специфікації, поставка товару здійснюється засобами постачальника, термін дії до 31 грудня 2010 року. Згідно специфікації №1 від 09.04.2010 року до договору постачання № 37 від 09.04.2010 року ОСОБА_4 «Хотей-Агро» постачає ОСОБА_4 «Свіженька плюс» шрот соняшниковий у кількості 30 тонн, ціна товару з урахуванням доставки складає 2180 грн. за одну тонну, сума постачання - 65400 грн. у тому числі ПДВ 10900 грн. Згідно специфікації №2 від 16.11.2010 року до договору постачання № 37 від 09.04.2010 року ОСОБА_4 «Хотей-Агро» постачає ОСОБА_4 «Свіженька плюс» шрот соняшниковий у кількості 30 тонн, ціна товару з урахування доставки складає 2785 грн. за одну тонну, сума постачання складає 83550 грн., у тому числі ПДВ 13925 грн. (т. 1 а.с. 28-37).
На підтвердження реальності виконання даних договорів поставки суду надано звіт про дебіторські і кредиторські операції позивача у ПАТ «Приватбанк» за 12.05.2010 року щодо оплати за олію ПП «Політрансагро» 30000 грн. та копію платіжного доручення №161 від 12.05.2010 року; звіт банківських операцій за 26.05.2010 року на підтвердження оплати за олію у сумі 22794 грн. і копію платіжного доручення №205 від 26.05.2010 року; звіт банківських операцій позивача за 31.05.2010 року щодо оплати за кукурудзу у сумі 45900 грн. і платіжне доручення від 31.05.2010 року на вказану суму. Також суду надано для дослідження правомірності здійснення господарських операцій з контрагентом копію накладної та податкової накладної №4-05 від 07.05.2010 року на суму 45900 грн. і копії накладної та податкової накладної № 2-05 від 05.05.2010 року на суму 52794 грн. (т.1 а.с. 11-20).
Судом досліджено рахунок на оплату №325 від 18.11.2010 року - документ щодо оплати покупцем - ОСОБА_4 «Свіженька плюс» постачальнику - ОСОБА_4 «Хотей-Агро» 18.11.2010 року за шрот соняшниковий 77980 грн. в тому числі ПДВ 12996, 67 грн., виписка по особовим рахункам ПАТ «ВТБ Банк» на підтвердження даної операції, копія платіжного доручення, накладної, податкової накладної №345 від 18.11.2010 року та копія товарно-транспортної накладної ААБ№063967 щодо відправлення ОСОБА_4 «Хотей-Агро» через транспортне підприємство ТОВ АТТ «Перевізник» до позивача шроту соняшникового у кількості 28 тонн на суму 77980 грн. ( т. 1 а.с. 21-26).
Представник відповідача не заперечував, що підприємство позивача реально функціонує та займається виготовленням реалізації кормів для тварин. На підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_4 «Свіженька плюс» функціонуюче підприємство і того, що раніше податковим органом не встановлено недобросовісності операцій з контрагентами ПП «Політрансагро», ОСОБА_4 «Хотей-Агро» суду надано копію акту планової виїзної перевірки ОСОБА_4 «Свіженька плюс» від 06.07.2010 року №600/23/3643026 2 за період з 08.04.2009 року по 31.03.2010 року. (т.2 а.с. 146-176).
В матеріалах справи знаходиться лист від 18.08.2011 року вих. №39, в якому позивач надає документальне підтвердження списання в роботу товарно-матеріальних цінностей по сировині, яка була отримана від постачальників, приватного підприємства «Політрансагро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей - агро», з якої було виготовлено і реалізовано готову продукцію (комбікорм) товариством покупцям СТОВ «Тарасовецька птахофабрика», ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» (т. 1 а.с.102-213). А також матеріальний звіт за листопад 2010 року з якого вбачається, що у вказаному місяці шрот соняшниковий було поставлено тільки ОСОБА_4 «Хотей-Агро» згідно податкової накладної №345 від 18.11.2010 року у кількості 28 тонн на суму без ПДВ 64983, 33 грн. на кінець місяця його залишок становив 26805 кг. (т. 2 а.с.177 ).
З матеріального звіту ОСОБА_4 «Свіженька плюс» за травень 2010 року вбачається, що ПП «Політрансагро» поставило позивачу згідно накладної №4-05 від 07.05.2010 року кукурудзу у кількості 34 тонни на суму 38250 грн. без ПДВ. У вказаний період були поставки кукурудзи і від ПП «Глід» на 24 тонни, залишок на підприємстві позивача на кінець місяця складав 23298 кг кукурудзи. ПП «Політрансагро» у травні 2010 року також поставило ОСОБА_4 «Свіженька плюс» олію соняшникову у кількості 8300 кг. Залишок цієї продукції на кінець місяця складав 2857 кг. (т.2 а.с. 180-181).
В матеріалах справи знаходяться ряд документів, а саме копія податкові декларації з ПДВ ТОВ «Свіженька плюс» за травень 2010 року, копія додатку №5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Свіженька плюс» за травень 2010 року, копія витягу з ЦБД ДПАУ по ТОВ «Свіженька плюс» станом на травень 2010 року, копія податкової декларації з ПДВ ТОВ «Свіженька плюс» за грудень 2010 року, копія додатку №5 до податкової декларації з ПДВ ТОВ «Свіженька плюс» за грудень 2010 року, копія витягу з ЦБД ДПАУ по ТОВ «Свіженька плюс» станом на листопад 2010 року.
Судом досліджено лист відповідь Любашівської МДПІ на запит №7689/7/23 від 13.09.2011 року, в якій надано інформацію по ОСОБА_4 «Хотей-Агро» та надано наступні документи, а саме податкову звітність по податку на прибуток за 1-3 кв. 2010 року, податкову звітність по комунальному податку за 1-3 кв. 2010 року, ухвалу ГСОО від 30.11.2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, постанову ГСОО від 14.12.2010 року про визнання банкрутом відсутнього боржника, ухвалу ГСОО від 03.02.2011 року про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі (т. 2 а.с.5,6,7,8,10,33,34).
Лист про надання інформації до Любашівського БТІ від 13.09.2011 року №7696/10/23-012, в якому відповідач просив надати відомості щодо наявного зареєстрованого нерухомого майна на підприємстві ОСОБА_4 «Хотей-Агро» (т. 2 а.с.14). Начальником Любашівського БТІ надано відповідь на запит, в якій за ТОВ «Хотей-агро» в Любашівському районі нерухоме майно по праву власності не зареєстровано. (т. 2 а.с.10).
ДПІ у Приморському районі м. Одеси на запит відповідача надала відповідь, що провести перевірку приватного підприємства «Політрансагро» неможливо, оскільки підприємство згідно бази даних АІС РПП в Приморському районі м. Одеси внесено запис про відсутність за місцем знаходженням (т. 2 а.с.52).
В матеріалах справи знаходиться лист від МВС України в Одеській області, в якому зазначено, що згідно бази даних АІС «Автомобілів» УДАІ ГУМВС України в Одеській області, станом на 05.04.2012 року за ПП «Політранагро», ОСОБА_4 «Хоттей-Агро», ТОВ «АТП Перевізник» транспортні засоби не зареєстровані. Також надали інформацію щодо видачі тимчасових реєстраційних талонів на право керування транспортними засобами на ТОВ «АТП Перевізник» (т.2 а.с.71,72).
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV (далі - Кодекс № 435-ІV) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Кодексу № 435-ІV передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.
Верховний Суд України у постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”(далі - постанова № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 постанови № 9).
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Пункт 18 постанови № 9 тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Висновки податкового органу про недійсність правочинів між ОСОБА_4 «Свіженька плюс» та ОСОБА_4 «Хотей-агро» та ПП «Політрансагро», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 постанови № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ОСОБА_4 «Свіженька плюс» на укладення договорів з ОСОБА_4 «Хотей-агро» та ПП «Політрансагро» без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо придбання товару та подальшої його реалізації.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортна накладна щодо поставки товару від ОСОБА_4 «Хотей-агро», платіжні доручення, банківські виписки, а також матеріальний звіт підприємства за травень, листопад 2010 року. Зазначенні документи підтверджують реальність договорів між ОСОБА_4 «Свіженька плюс» та ОСОБА_4 «Хотей-агро» та ПП «Політрансагро».
З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок та суперечить моральним засадам суспільства за ст. 228 ЦК України.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.
Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд робить висновок, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.
У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.
Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
З огляду на приписи наведених вище норм права, суд вважає, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Також, варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 року №742/11/13-11 в якому згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що позивачем було порушено п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України з підстав, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту у травні 2010 року та грудні 2010 року суми ПДВ, які не підтвердженні контрагентом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі- Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 168/704).
Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.99 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за придбані товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Так, згідно положень п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, що визначені п. 7.2.1. п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.
Враховуючи викладене суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, зі складу податкового кредиту.
Слід відмітити, що податковий орган керуючись даними, що контрагент позивача ОСОБА_4 «Хотей-агро» подавав звітність по ПДВ тільки за січень-жовтень, а за листопад 2010 року не подав, зробив висновок, що поставок товару не було. 30.11.2010 року ухвалою Господарського суду Одеської області було порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 «Хотей-агро» з цього слідує, що контрагент не подав звітність за листопад -грудень 2010 року у зв'язку із тим, що була розпочата процедура ліквідації, постановою цього ж суду вже 14 грудня 2010 року підприємство було визнано банкрутом.
Однак, досліджені судом бухгалтерські документи (банківські виписки про перерахунок коштів, податкові, видаткові накладні, товаро-транспортна накладна, звіт матеріальних цінностей, а також докази подальшої реалізації цієї продукції ) свідчать, що у листопаді 2010 року поставка до ОСОБА_4 «Свіженька плюс» шроту соняшникового здійснена тільки одним постачальником - ОСОБА_4 «Хотей-агро», на підставі вищевказаного, суд робить висновок про реальність господарської операції.
Крім того, інформація податкового органу, що декларації з ПДВ ПП «Політрансагро» за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року мають ознаку «не визнана, як податкова звітність» і відсутність за юридичною адресою, не може слугувати підставою для визнання договорів та поставок товару у травні 2010 року між позивачем і ПП «Політрансагро» такими, що не відбулися. Суд звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за достовірність заповнення податкових декларацій контрагента. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Політрансагро» анульовано 09.09.2010 року, тобто після здійснення поставок товару.
Як встановлено судом відповідачем при перевірці було використано податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року від 21.06.210 року №9598, податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року від 20.01.2011 року №25546 та деталізовану інформацію співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, але не враховано ряд документів, які позивачем було надано 15.03.2011 року, а саме податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, товаротранспортна накладна, платіжні доручення.
З врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що відповідач при проведенні перевірки та при оформленні її результатів діяв не в порядку та не в спосіб передбачений законодавством України, висновки вказані в актах перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм законодавства.
Також, виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Тому вказане рішення належить до скасування, дії щодо нарахування податкових зобов'язань визнаються протиправними, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Представником позивача доведено суду те, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому позов як правомірний належить до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 71, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Скасувати податкове повідомлення - рішення №187/15 від 04.04.2011 року Новоселицької МДПІ.
3.Органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька плюс".
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати після 20 липня 2012 р.
Суддя Т.М. Брезіна