Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
17 грудня 2015 р. № 820/10791/15
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Тітова О.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Костіної А.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третьої особи - ОСОБА_4,
представника третьої особи - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції ОСОБА_6 про державну реєстрацію права власності на будівлю магазину "Топаз" за ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки №487 від 19.06.2014р. індексний номер 24500418 від 17.09.2015р.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте в порушення вимого чинного законодавства у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач та представники позивача позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі посилаючись на обставини які викладені в позовні й заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, надав суду заяву в якій просив розглядати справу без участі представника відповідача, у зв'язку зі службовою зайнятістю.
Третя особа та представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судовим розглядом встановлено, що 19.06.2014 року між ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, що проживаю за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, яка проживаю за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, надалі Іпотекодавець) у нотаріальній формі був укладений договір позики, згідно з яким позивач отримала від ОСОБА_4 борг 100000 гривень, що на момент укладання цього договору за середнім курсом продажу доларів США приватним особам банками України складало еквівалент 8500,00 (вісім тисяч п'ятсот) доларів США (п.1 та п.З Договору позики).
Відповідно до п.1 та п.2 даного Договору позики, озивач взяла на себе зобов'язання повернути таку ж суму грошових коштів у строк до 19.06.2015 року.
Виконання даного зобов'язання було забезпечене укладеним між сторонами договором іпотеки від 19.06.2014 року, предметом якого є нежитлова будівля, магазин «Топаз» під №10 «В» (десять, літера В), що знаходиться за адресою: смт. Близнюки Харківської області, вулиця Радянська, на земельній ділянці площею 0,0048 (нуль цілих сорок вісім десятитисячних) га, кадастровий номер земельної ділянки 6320655100:01:003:0019. Загальна площа нерухомого майна складає 43,4 (сорок три цілих чотири десятих) кв. м., загальна площа забудови - 48,0 кв.м., вартістю 239670,00 (двісті тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень.
Згідно з п. 6.1 Договору іпотеки у випадку порушення (невиконання чи неналежне виконання) Позивачкою-іпотекодавцем зобов'язань за Договором позики, третя особа має право звернути стягнення на предмет іпотеки (нежитлове приміщення магазину «Топаз») шляхом отримання як іпотеко держатель права власності на даний предмет іпотеки. При цьому, Договір іпотеки є прямою підставою для здійснення реєстрації права власності на вказану нерухомість за собою.
Зазначене право походить також із змісту ст. 37 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року №898-ІУ, згідно з якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
За наведених обставин та відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" 25.06.2015 року ОСОБА_4 на поштову адресу позивача, яка зазначена у договорах позики та іпотеки, цінним листом з описом вкладення та поштовим повідомленням про вручення була спрямована письмова вимога про усунення порушення від 23.06.2015 року (копії вимоги, опису вкладення до цінного листа від 25.06.2015 р. (ф. 107), копія фіскального чеку від 25.06.2015 р.
Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, стосовно порядку направлення іпотекодержателем іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення слід зазначити, що чинним законодавством не визначено способу та порядку надіслання іпотекодавцю зазначеної вимоги, цей спосіб іпотекодержатель обирає на власний розсуд, однак, виходячи з вищевказаних норм процесуального права, обставини повинні підтверджуватись належним чином оформленими документами, які підтверджують факт вручення особі такої вимоги.
Згідно з п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. №270) про вміст поштового відправлення свідчить опис вкладення (ф. 107), який заповнюється відправником у двох примірниках, при цьому, працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
В свою чергу, згідно з п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку факт надання послуг поштового зв'язку підтверджується розрахунковим документом, який оформлюється відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тобто фіскальним чеком.
Отже, належним доказом надіслання конкретного документу (документів) засобами поштового зв'язку через УДППЗ "Укрпошта", а у даному випадку вимоги про усунення порушення від 23.06.2015 р., може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, тобто документами доданими до даних заперечень.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до п. 2.3 Договору іпотеки Іпотекодавець (Позивач) зобов'язаний терміново повідомляти Іпотеко держателя (Третю особу) зокрема про зміну місця свого знаходження, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права Іпотекодержателя (Третьої особи).
Як було встановлено під час судового розгляду справи, будь яких із зазначених повідомлень ОСОБА_4, отримано не було, що свідчить про те, що позивач не змінювала свого місцезнаходження.
Крім того суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 35 Закону про іпотеку, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
При цьому не конкретизовано момент, з якого відраховується 30 днів, тобто з моменту одержання чи з моменту надсилання вимоги.
Статтею 36 Закону про іпотеку, встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зч. 1 ст. 37 Закону про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Враховуючи те, що третьою особою - ОСОБА_4, були виконані всі умови договору позики від 19.06.2014 року, та було належним чином надіслано позивачу вимогу, як то передбачено законом України "Про іпотеку", та відповідні документи були надані відповідачу, останнім при винесенні оскаржуваного рішення не було порушено норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем надано суду докази правомірності своїх дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є документально не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_4, про скасування рішення - відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2015 року.
Суддя Тітов О.М.