Справа № 185/12603/15-ц
Провадження № 6/185/346/15
21 грудня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим документом, -
У провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим документом, в якому державний виконавець просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим документом.
В зазначеному поданні державний виконавець посилається на те, що з 30.05.2013 року на виконанні у ВДВС Павлоградського МРУЮ перебуває виконавче провадження № 38242169 з виконання виконавчого листа № 2-10567/11, виданого 14.02.2012 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОСОБА_3 Дніпро" заборгованості у сумі 1 474 312,56 грн.
30.05.2013 року за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання, але боржником рішення виконано не було.
31.05.2013 року на підставі ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої направлені до реєструючих органів та внесено записи про обтяження до державних реєстрів.
Згідно відповіді з бази даних Державної податкової служби України за ОСОБА_2 значаться відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, які були арештовані, але кошти на них не обліковуються. Боржник офіційно не працевлаштований, пенсію не отримує та не зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Зроблені запити до ВРЕР ДАІ, реєстраційної служби для виявлення майна, що на праві власності належить боржнику.
13.08.2013 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника, а саме: м. Павлоград, вул. Будинського, 29,для перевірки майнового стану. За даною адресою на момент перевірки боржник відсутній. Зі слів сусідів ОСОБА_2 з'являється за місцем реєстрації дуже рідно. Перевірити майновий стан виявилося неможливим, про що було складено акт.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за боржником нерухоме майно не зареєстровано.
Згідно бази Дніпро-ДАІ за боржником значиться автотранспорт, який на даний час передано до СЕТАМ (Система електронних торгів арештованим майном) для реалізації в рахунок погашення боргу. Вартість арештованого майна є значно меншою ніж сума заборгованості перед стягувачем.
Боржник явно ігнорує законні вимоги державного виконавця, не реагує на неодноразові виклики державного виконавця, що свідчить про приховування доходу, місця роботи, свідоме ігнорування обов'язкового виконання судового рішення та вимог державного виконавця.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п. 2 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.
Вирішення питання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень врегульовано статтею 377-1 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Як передбачає ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
В поданні відділу ДВС Павлоградського МРУЮ зазначено, що боржник тривалий час не виконує свої майнові зобов'язання, покладені на нього рішенням суду, тому його виїзд за межі України може призвести в подальшому до неможливості виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, з 30.05.2013 року на виконанні у ВДВС Павлоградського МРУЮ перебуває виконавче провадження № 38242169 з виконання виконавчого листа № 2-10567/11, виданого 14.02.2012 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОСОБА_3 Дніпро" заборгованості у сумі 1 474 312,56 грн.
30.05.2013 року за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання, але боржником рішення виконано не було.
Так відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України” (в редакції від 04.11.2010 року) визначено, що громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) до виконання зобов'язань.
При наявності паспорта може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон із тих же підстав, що передбачені для відмови у видачі паспорта.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Тобто ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Враховуючи, що державним виконавцем не доведено, а матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, не наведено доказів, які б свідчили про те, що боржник має намір виїхати за межі України, суд приходить до висновку, що подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим документом задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, -
У задоволенні подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим документом - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя: В.М. Бондаренко