Справа № 815/6248/15
23 грудня 2015 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області ВП №42513924 від 17.03.2014 року, ВП №44120333 від 29.07.2014 року, ВП №44120333 від 03.11.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області ВП №42513924 від 17.03.2014 року, ВП №44120333 від 29.07.2014 року, ВП №44120333 від 03.11.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В судовому засіданні 16.12.2015 року представник позивача підтримав доводи позовної заяви, але не заявив клопотань про вибування додаткових письмових доказів чи допиту свідків по цій справі. Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.31-32), але не з'явився до судового засідання без поважних причин, а тому суд на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України ухвалив рішення про розгляд з справи 23.12.2015 року в порядку письмового провадження за наявними в справі доказами.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області, на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом, а тому, згідно положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.181 КАС України позивач може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу виконання судових рішень, що також підтверджується п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».
15.11.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис (а.с.63), яким запропоновано звернути стягнення на майнові права на номера-апартаменти з кухнею за будівельними номерами №65/1 та №66 на 6-ому поверсі в Пансіонатній частині Готельного спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: м.Одеса, Гагарінське плато, майнові права на які належать ОСОБА_3 на підставі договору про інвестування від 12.01.2006 року №ГП/Р-84.
13.03.2014 року представником стягувача до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області була подана заява від 25.02.2014 року №994 (а.с.64-65) щодо примусового виконання цього виконавчого напису нотаріуса.
17.03.2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №42513924 (а.с.66).
В рамках здійснення примусового виконання зазначеного виконавчого документа ВП №42513924 головним державним виконавцем була винесена постанова від 17.03.2014 року про накладення арешту на все нерухоме майно боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.69), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.05.2014 року №44278813 (а.с.74-76).
Постановою головного державного виконавця від 26.06.2014 року в рамках ВП №42513924 (а.с.99) стягувачу був повернутий виконавчий документ без виконання згідно положень п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем ПАТ КБ «НАДРА» не були виконані вимогами державного виконавця щодо авансування витрат на проведення виконавчих дій.
21.07.2014 року представником стягувача до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області була подана заява від 17.07.2014 року №3657 (а.с.41-42) щодо примусового виконання цього виконавчого напису нотаріуса.
22.07.2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №44120333 (а.с.43).
В рамках здійснення примусового виконання зазначеного виконавчого документа ВП №44120333 старшим державним виконавцем була винесена постанова від 29.07.2014 року про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.45), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2014 року №64382811 (а.с.46-50).
В рамках здійснення примусового виконання зазначеного виконавчого документа ВП №44120333 старшим державним виконавцем була винесена постанова від 03.11.2014 року про накладення арешту на майнові права на номера-апартаменти з кухнею за будівельними номерами №65/1 та №66 на 6-ому поверсі в Пансіонатній частині Готельного спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: м.Одеса, Гагарінське плато, майнові права на які належать ОСОБА_3 на підставі договору про інвестування від 12.01.2006 року №ГП/Р-84 та оголошення заборони на його відчуження (а.с.57).
Постановою старшого державного виконавця від 25.12.2014 року в рамках ВП №44120333 (а.с.66) стягувачу був повернутий виконавчий документ без виконання згідно положень п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем ПАТ КБ «НАДРА» не були виконані вимогами державного виконавця щодо авансування витрат на проведення виконавчих дій.
Суд оцінюючи оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що на теперішній час існують підстави для їхнього скасування з наступних підстав:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до положень ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право разом із відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на все майно та кошти боржника.
Відповідно до ст.57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання судового рішення.
Однак, як встановлено судом під час дослідженя матеріалів виконавчих проваджень ВП №42513924 та ВП №44120333, вони були припинені державними виконавцями на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в звязку із поверненням стягувачу ПАТ КБ «НАДРА» виконавчого документу без виконання.
Таким чином, на час отримання позивачем повідомлення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 12.10.2015 року №125/01-16 (а.с.6) щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії відносно належного йому нерухомого майна, виконавчого провадження за яким було накладено арешт на конкретне майно позивача та на все його нерухоме майно і здійснена заборона на його відчуження вже не існувало, тобто відпала підстава, визначена ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», необхідна для застосування арешту - забезпечення реального виконання виконавчого документу.
Відповідно до положень ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року держава Україна гарантує громадянам непорушність їхньої приватної власності.
Відповідно до положень ч.1 ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений в праві власності.
Відповідно до до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, за яким здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно є в тому числі й договор інвестування.
Таким чином, набуття позивачем права власності на номера-апартаменти з кухнею за будівельними номерами №65/1 та №66 на 6-ому поверсі в Пансіонатній частині Готельного спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: м.Одеса, Гагарінське плато на підставі інвестиційного договору від 12.01.2006 року №ГП/Р-84 відповідає наведеним нормам права та є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.
Наявність заборони державного виконавця для здійснення такої реєстрації (постанови про накладення арешту на нерухоме майно та майнові права позивача і заборону на їх відчуження ВП №42513924 від 17.03.2014 року, ВП №44120333 від 29.07.2014 року, ВП №44120333 від 03.11.2014 року) є порушенням наведених вище прав власника нерухомого майна, гарантовані йому державою Україна ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року, норми якого згідно положень ст.9 Конституції України мають приорітет над нормами відчизнаного законодавства, в тому числі й Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень ч.2, ч.3 ст.162 КАС України, суд має право ухвалити будь-яке інше рішення, яке необхідне для поновлення прав особи, яка звернулась за судовим захистом, а тому позовні вимоги про скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно та майнові права позивача і заборону на їх відчуження ВП №42513924 від 17.03.2014 року, ВП №44120333 від 29.07.2014 року, ВП №44120333 від 03.11.2014 року підлягають задоволенню повністю у формі скасування вказаних постанов, оскільки на теперішній час не існують підстави для забезпечення яких, вони застосовувались.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області про накладення арешту на нерухоме майно та майнові права позивача і заборону на їх відчуження ВП №42513924 від 17.03.2014 року, ВП №44120333 від 29.07.2014 року, ВП №44120333 від 03.11.2014 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.