02 грудня 2015 року о/об 10 год. 15 хв.Справа № 808/4371/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 про скасування постанови в частині та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
представника позивача - не прибув;
представника відповідача - не прибув;
третьої особи - не прибув,
05 серпня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» (далі - позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
- скасувати постанову, якою накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 30002883 від 24 листопада 2011 року, видану Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати з Комунарський ВДВС Запорізького МУЮ, винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ТОВ «Кей Колект», на підставі Іпотечного договору від 22 квітня 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою відповідача від 24 листопада 2011 року №30002883 накладений арешт на майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором, яке перебуває в іпотеці ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ”, чим порушено його права як іпотекодержателя щодо переважного права перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 02 грудня 2015 року від нього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 01 грудня 2015 року від нього на адресу суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов. В запереченнях зазначено, що 30 квітня 2015 року до відділу з письмовою заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2993/10, виданого 07 листопада 2011 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 778 002,08 грн., суми витрат по сплаті держмита у розмірі 1 820,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. повторно звернувся представник АКІБ «УкрСиббанк», інформації щодо відступлення обтяження згідно Іпотечного договору від 22 квітня 2008 року ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” - надано не було. Зазначає, що станом на 30 листопада 2015 року даний виконавчий документ перебуває на виконанні, інформації щодо відступлення обтяження згідно Іпотечного договору від 22 квітня 2008 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не було надано, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про місце, час та дату судового засідання повідомлена належним чином, заперечень, заяв або клопотань від неї на адресу суду не надходило.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суддя, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та матеріали позовної заяви, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
22 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (код ЄДРПОУ 09807750) (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11337477000, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 89000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 449450,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору.
Для забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором від 22 квітня 2008 року №11337477000 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №11337477000/3 від 22 квітня 2008 року, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру №1, що знаходиться у будинку №59 «а» по вулиці Радгоспній в м. Запоріжжі, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
При посвідченні вказаного договору приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу м. Запоріжжя на підставі статті 73 Закону України “Про нотаріат” накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири №1, що знаходиться у будинку №59 «а» по вулиці Радгоспній в м. Запоріжжі, та належить ОСОБА_1, до припинення чи розірвання договору іпотеки.
12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” (код ЄДРПОУ 09807750) (Клієнт) та ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” (Фактор) укладено договір факторингу №1, за умовами якого Клієнт зобов'язується передати у власність Фактору, а Фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) Прав Вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку 1 до договору. Одночасно з відступленням Прав Вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення. Передання прав Клієнта за договорами забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню (підпункти 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 1 договору).
Згідно з випискою з Додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, ПАТ “УкрСиббанк” передано ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” право вимоги за укладеним з ОСОБА_1 договором про надання споживчого кредиту №11337477000 від 22 квітня 2008 року.
12 грудня 2011 року між ПАТ “УкрСиббанк” (Цедент) та ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” (Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього договору.
Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_2 довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, на зазначене нерухоме майно постановою про арешт майна боржника та заборону його відчуження ВП №30002883 від 24 листопада 2011 року, яка винесена старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3, накладено арешт.
Вважаючи неправомірним накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування зазначеної постанови в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
З'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частина 1 статті 3 Закону 606-XIV встановлювала, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких відповідно до пункту 4 частини 2 цієї ж статті віднесено виконавчий напис нотаріуса.
Частиною 1 статті 7 Закону № 606-XIV передбачалось, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно до частини 2 та 6 статті 22 Закону № 606-XIV, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Особливості звернення стягнення на заставлене майно регулювались статті 52 Закону, частина 1 якої передбачала, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Відповідно до частини 8 статті 52 Закону № 606-XIV, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України “Про іпотеку”.
Ухвалою суду від 24 вересня 2015 року про відкриття провадження в адміністративній справі у відповідача було витребувано матеріали виконавчого провадження №30002883.
Відповідно до наданих суду представником відповідача копій матеріалів виконавчого провадження №30002883, 24 листопада 2011 року старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30002883. Вказане виконавче провадження відкрите з виконання виконавчого листа №2-2996, виданого 07 листопада 2011 року Ленінським районним судом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанку» у сумі 779942,08 грн.
Тобто стягувачем у даному виконавчому провадженні за виконавчим документом є ПАТ “УкрСиббанк”, боржником - ОСОБА_1.
24 листопада 2011 року старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову ВП №30002883 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 779942,08 грн.
02 грудня 2011 року старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову ВП №30002883 про стягнення з боржника виконавчого збору.
02 лютого 2012 року старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову ВП №30002883 про розшук майна боржника.
12 квітня 2012 року старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову ВП №30002883 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно якої призначено експерта для оцінки нерухомого майна - квартири №1, що знаходиться у будинку №59 «а» по вулиці Радгоспній в м. Запоріжжі, що належить ОСОБА_1
27 грудня 2012 року старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову ВП №30002883 про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої в результаті вжитих державним виконавцем заходів виявити місце мешкання боржника не виявляється можливим та на підставі пункту 2 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України “Про виконавче провадження” повернуто стягувачеві, припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.
Пункт 5 статті 1 статті 47 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення зазначеної постанови), встановлював, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у разі якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
При цьому відповідно до положень статті 38 Закону № 606-XIV, наслідком повернення виконавчого документа стягувачеві було припинення чинності арешту майна боржника, скасовування інших здійснених державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.
Таким чином, судом встановлено, що стягувачем у виконавчому провадженні ВП №30002883, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 листопада 2011 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 779942,08 грн., виступало ПАТ “УкрСиббанк”.
Зазначені обставини спростовують доводи позивача про порушення його прав як іпотекодержателя, оскільки на час винесення зазначеної постанови відступлення права вимог за укладеним з третьою особою кредитним договором та договором іпотеки від ПАТ “УкрСиббанк” до ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” не відбулось.
При відкритті виконавчого провадження державним виконавцем арешт накладений саме з метою виконання рішення про майнове стягнення на користь іпотекодержателя, яким було ПАТ “УкрСиббанк”, що відповідало положенням статей 22 і 52 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції, чинній на час винесення зазначених постанов), а також узгоджувалось з приписами Закону України “Про іпотеку”.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість своїх дій при винесенні оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 30002883 від 24 листопада 2011 року, докази позивача спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
До того ж суд звертає увагу, що, під час судового розгляду встановлено, що постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27 грудня 2012 року ВП №30002883 припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасовані інші заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 71, 86, 94, 158, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ - КОЛЕКТ» - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Д.В. Татаринов