03 грудня 2015 року о/об 10 год. 06 хв.Справа № 808/8522/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю:
Позивач - ОСОБА_1 особа посвідчується паспортом серія СА № 757773;
Представник відповідача - ОСОБА_2
діє на підставі довіреності № 93/08-29-10/014 від 13.01.2015, -
02 листопада 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкового повідомлення-рішення №0000301702 від 22 квітня 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт перевірки №4/08-29-1702/НОМЕР_1 від 16 січня 2014 року. На підставі акту перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1 відповідачем 22 квітня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000301702, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 57 184 грн. та штрафні санкції у сумі 14 296 грн. Позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте в результаті необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки. Позивач звертає увагу, що ним у судовому порядку доведено, що ОСОБА_1 не є платником податку на додану вартість, проте відповідач нарахував позивачу за період з 01 квітня 2012 року по 31 травня 2013 року податок на додану вартість. Отже, як зазначає позивач, відповідач ігнорує вимоги Податкового кодексу України та накладає необґрунтовані штрафні санкції.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях (вх.№ 52389) від 24 листопада 2015 року. Відповідно до заперечень зазначив, що ОСОБА_1 зобов'язаний був в строк до 10 лютого 2011 року надати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, оскільки обсяг виручки від реалізації товарів за період з 01 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року склала 300 967,96 грн. Отже, позивач, на думку відповідача, на порушення вимог Податкового кодексу України після досягнення визначеного законодавством обсягу операцій з постачання товарів більш ніж 300 000 грн., не здійснив обов'язкову реєстрацію як платник податку на додану вартість, а отже з 10 лютого 2011 року несе відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Тому відповідач вважає позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище, просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.
З 30 грудня 2013 року по 10 січня 2014 року фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, правильності обчислення і своєчасності сплати до бюджету інших податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 16 травня 2013 року по 30 грудня 2013 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 16 травня 2013 року по 30 грудня 2013 року суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1.
За результатами перевірки складено Акт від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1.
Відповідно до висновків зазначеного Акту перевірки, проведеною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1:
-пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в термін до 10 лютого 2011 року не надав реєстраційну заяву та не зареєструваввся платником на додану вартість;
- пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2013 року на суму 57183,00 грн.
Як зазначено у вступній частні Акту перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1 «…проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу, правильності обчислення і своєчасності сплати до бюджету інших податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 16 травня 2013 року по 30 грудня 2013 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 16 травня 2013 року по 30 грудня 2013 року суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 Мефодійовичем…». У підпункті 2.1.1 Акту перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1 зазначено «…суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за результатами діяльності за період з 01 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року згідно акту документальної перевірки №13 від 14 травня 2012 року, наданих первинних документів, а саме книг обліку розрахункових операцій, касових стрічок, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, звітів фіскальної пам'яті РРО, банківських виписок та пояснення ФОП ОСОБА_1 отримано виручку від реалізації товарів на суму 300 967,96 грн…Таким чином, податкові зобов'язання обчислюються з суми надходжених грошових коштів від реалізації товарів за період з 01 лютого 2011 року по 31 березня 2012 року з урахуванням ПДВ. В порушення вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, 183.10 статті 183 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 в термін до 10 лютого 2011 року не надав реєстраційну заяву та не зареєструваввся платником на додану вартість…Таким чином, ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість: за період з 01 лютого 2011 року по 31 березня 2012 року у розмірі 80583,00 грн. З 19 квітня 2012 року по 25 квітня 2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (іден.№1510303059) з питань правильності визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість та своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року в результаті чого складено акт перевірки №13/1702/НОМЕР_1 від 04 травня 2012 року та прийняте податкове повідомлення-рішення №000311702/1641 від 16 травня 2012 року визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 938,75 грн…за період з 01 квітня 2012 року по 31 травня 2013 року у розмірі 57 183,00 грн…».
Не погодившись із висновками, викладеними в Акті перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1, позивач звернувся до начальника ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області із запереченнями від 27 січня 2014 року на вказаний Акт.
Відповідач листом від 14 лютого 2014 року №247/08-29-17-215 надав відповідь, відповідно до якої заперечення на Акт перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1 залишені без задоволення.
На підставі Акту перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1 відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0000101702 від 07 лютого 2014 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 85 776,00 грн., у тому числі за основним платежем - 57 184,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28 592,00 грн.
Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням №0000101702 від 07 лютого 2014 року, оскаржив його в адміністративному порядку, та Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10 квітня 2014 року №1272/14/08-01-10-04-13 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000101702 від 07 лютого 2014 року в частині 14 296 грн. надмірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.
У зв'язку з вказаним Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області 22 квітня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000301702, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 71 480,00 грн., у тому числі за основним платежем - 57 184,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14 296,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0000301702 від 22 квітня 2014 року, винесеним ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
За правилами пункту 183.1 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 183.7 статті 183 ПК України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №000311702/1641 від 16 травня 2012 року, про яке зазначалося в Акті перевірки Акту перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1, було оскаржено позивачем в судовому порядку, та Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі №808/3351/13-а адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 16 травня 2012 року № 000311702.
Зазначена постанова суду набрала законної сили, оскільки Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по справі №808/3351/13-а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі №808/3351/13-а залишено без змін.
Відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року по справі №808/3351/13-а встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не було допущено перевищення 300 000 грн., оскільки при здійсненні розрахунку перевищення загальної суми від операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не було проведено вирахування ПДВ із суми доходу, отриманого підприємцем у період з 01 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року. В ухвалі зазначено, що таким чином у ФОП ОСОБА_1 був відсутній обов'язок реєстрації як платника податку на додану вартість починаючи з лютого 2011 року та відповідно обов'язок подання декларацій по податку на додану вартість.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, враховуючи ту обставину, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 обов'язку реєстрації як платника податку на додану вартість починаючи з лютого 2011 року суд дійшов висновку, що висновки фахівців відповідача, викладені у Акті перевірки від 16 січня 2014 року №4/08-29-1702/НОМЕР_1, - є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкове повідомлення-рішення №0000301702 від 22 квітня 2015 року, є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 71, 86, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000301702 від 22 квітня 2014 року у повному обсязі.
Судові витрати у розмірі 718,40 грн. (сімсот вісімнадцять гривень 40 копійок) стягнути з Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.
Суддя Д.В. Татаринов