18 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Сеніна Ю.Л.,Лященко Н.П.,Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 4 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, встановлення порядку користування жилим приміщенням,
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із зазначеною заявою про перегляд судових рішень на підставі пункту 1 статті 355 ЦПК України.
У заяві ОСОБА_4 зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні позову
ОСОБА_5, його зустрічний позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення його зустрічних позовних вимог скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на зазначене рішення апеляційного суду.
ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної, або касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_4 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2013 року, 2 липня 2014 року, 4 лютого 2015 року.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що підстави для відкриття провадження у справі відсутні.
Відповідно до пункту 1 статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що матеріли справи не містять доказів ненадання ОСОБА_6 допомоги померлому батьку, тому відсутні підстави зменшення його обов'язкової частки у спадщині. Отже,
ОСОБА_6 після смерті батька з урахуванням набуття у 2010 році після смерті матері права на спадкування 1/4 частини спірної квартири та з урахуванням вимог частини першої статті 1241 ЦК України, набула в порядку спадкування право на 5/8 частин спірної квартири. Крім того у вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_7 з дочкою ОСОБА_8, однак позовні вимоги до останньої ОСОБА_4 не пред'являв.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зроблено такі висновки:
- в ухвалі від 30 січня 2013 року суд зазначив, що суди попередніх інстанцій з урахуванням статті 1241 ЦК України правильно визначили розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 - 1/20 та, враховуючи неможливість отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом, дійшли до обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_4 права власності на 3/20 частини вказаного вище житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6;
- в ухвалі від 2 липня 2014 року суд дійшов висновку про те, що, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, позивачка взагалі не зазначила які саме її права чи законні інтереси як спадкоємця були порушені сільською радою. Позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а сільська рада є неналежним відповідачем у справі;
- в ухвалі від 4 лютого 2015 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що судами неповно з'ясовано фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Порівняння наведених вище судових рішень із судовим рішенням, яке просить переглянути ОСОБА_4, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, встановлення порядку користування жилим приміщенням за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 4 вересня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Л. Сенін
Н.П. Лященко
А.Г. Ярема