16 грудня 2015 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ МартинюкВ.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 8 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, про надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди батька,
ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди батька.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 8 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2015 року надано дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України у супроводі матері ОСОБА_3 до Російської Федерації - міста Ростов-на-Дону без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 на період з 25 жовтня 2015 року по 25 січня 2016 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що чинним законодавством України не встановлені обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлюється певний порядок такого виїзду за згодою батьків або за наявності рішення суду при відсутності згоди одного з батьків, а тому обґрунтовано надав дозвіл на тимчасовий виїзд дитини сторін у супроводі матері до Російської Федерації без згоди та супроводу батька, з урахуванням законодавства Російської Федерації.
Зі змісту судових рішень і доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, про надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди батька, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 8 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2015 року.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк