15 грудня 2015 року м. Київ К/800/51134/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Акцент" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області,
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Акцент" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0005752200 від 22.08.2013.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податку на додану вартість суми, сплачені за взаємовідносинами з ТОВ „Аляска Трейд", у зв'язку з тим, що у договірних відносинах відсутній економічний зміст та отримано податкову вигоду у вигляді завищення податкового кредиту, а отже спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 скасовано, прийнято нове рішення, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005752200 від 22.08.2013.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази фактичного здійснення господарської операції з купівлі товару ТОВ „Торгова група „Акцепт" підтверджується матеріалами справи,
Відповідач звернувся з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ „Аляска Трейд" за період лютий 2013 року їх відображенням у податковій звітності складено акт № 429/21-03-22-05/37744549 від 15.08.2013.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України - занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 459798 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0005752200 від 22.08.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 574747, 50 грн.
Між позивачем та ТОВ „Аляска Трейд" у лютому 2013 року укладено усний договір купівлі-продажу мороженого хеку в кількості 74 988 кг та мороженого блувайтінга в кількості 28 500 кг.
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
На виконання вищенаведеного договору були виписані видаткові накладні та податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме містять усі необхідні реквізити та дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій.
Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, тощо.
Оплата позивачем придбаних товарів та послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.
Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
Позивачем придбаний у ТОВ „Аляска Трейд" товар було передано на комісію ПП „Амат-М" відповідно до умов договору комісії на продаж продукції №4/03-13 від 04.03.2013, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.03.2013.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо реальності господарської операції.
Крім того, судом встановлено, що на час спірних відносин контрагент позивача був зареєстрований як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки Державної податкової інспекції щодо нікчемності правочину з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.