15 грудня 2015 року м. Київ К/800/33885/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі за позовом Приватного підприємства „Виробничо-комерційне підприємство „Нігинсахкампром" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області,
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Приватне підприємство „Виробничо-комерційне підприємство „Нігинсахкампром" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0001432342 від 23.07.2012 та № 0001092341 від 23.07.2012.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2014, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001432342 від 23.07.2012, № 0001092341 від 23.07.2012.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 до 31.03.2012 та складено акт № 1366/221/32057262 від 04.07.2012
За результатами перевірку відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001432342 від 23.07.2012, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 211849 грн.; № 0001092341 від 23.07.2012, яким визначено суму штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки в розмірі 121610, 85 грн.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України: занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період в розмірі 211848 грн., п. 2.3, п. 2.9, п. 2.11, п. 7.46 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, що призвело до перевищення граничної суми готівкового розрахунку за 02.11.2011 в розмірі 60276, 52 грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Згідно умов договору № 12/03 від 10.03.2011 ТОВ „Промтехметал" зобов'язане передати товар і належні документи відповідно до замовлень, а покупець ПП „Виробничо-комерційне підприємство „Нігинсахкампром" зобов'язаний отримати товар та оплатити його вартість продавцю.
Виконання умов вище зазначеного договору підтверджується: видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням, придбана запасна частина оприбуткована позивачем по бухгалтерському обліку на рахунку 207 "Запасні частини".
Доставка придбаного товару здійснювалась працівником позивача на легковому автомобілі, що підтверджується наказом позивача № 49-к від 15.11.2010, подорожнім листком легкового автомобіля від 22.03.2011, наказом позивача № 30 від 21.03.2011 про відрядження.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що позивачем як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Між ТОВ „Оздоровчо - консультативний центр Гармонія" (Продавець) та ПП „Виробничо-комерційне підприємство „Нігинсахкампром" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу щебеню від 01.06.2011, згідно п.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець належним чином прийняти та оплатити продукцію, а саме: щебінь а кількості 40000 тонн за ціною 16 грн. за 1 тонну.
Загальна сума договору складає 640000 грн. Розрахунок за товар, придбаний в поточному місяці, проводиться Покупцем за виставленими рахунками на протязі 5 банківських днів.
На виконання сторонами умов договору позивачем надані видаткові та податкові накладні, подорожні листи вантажних автомобілів, акт звірки заборгованості станом на 31.12.2011.
Факт отримання позивачем товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують здійснення платником витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Крім того, в судовому засіданні представником позивача надано докази транспортування щебеню у періоді який перевірявся, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди повинні ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.
Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки в розмірі 121610, 85 грн. судами встановлено, що під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем не правильно встановлено ліміт залишку готівки в касі на 4 квартал 2012 року.
Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2.3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками (абзац 2 цього пункту).
Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" 09.02.2005 № 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами на рівні 10000 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір позики від 01.11.2011 на суму 70000 грн. На підставі заяв позичальника йому видано позивачем зазначену суму.
Згідно акту № 2 від 02.11.2011 позивачем було закуплено у ПП ОСОБА_3 плитку керамічну, вставка мейсон, фриз мейсон на загальну суму 70276, 52 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа позивача № 271/1 від 01.11.2011, адресованого ПП ОСОБА_3, бухгалтерської довідки визнано недійсним акт закупки № 2 від 02.11.2011, оскільки закупка ТМЦ в ПП ОСОБА_3 на суму 70276, 52 грн. була здійснена ОСОБА_4 в особистих цілях і не має відношення до господарської діяльності позивача.
Також судами встановлено, що позивачем надані копії бухгалтерських документів, що містять назву "Движение документа Операция 1109 (01.11.11)", в якому відображено проведення операції "сторно" по рахунку 372/1 на суму 70276, 52 грн., "Движение документа Операция 1110 (02.11.11)", в якому відображена операція "сторно" по рахунку 631 на суму 70276, 52 грн.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не доведено, що позивачем здійснювалися розрахунки з одним і тим же підприємством понад 10 000 грн., висновок судів щодо протиправного застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є правильним.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.