10 грудня 2015 року м. Київ К/800/7680/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.12.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, третя особа ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування і виплату пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, яким просив визнати дії відповідача протиправними, скасувати рішення відповідача від 05.07.2012 року, 28.03.2013 року та 01.06.2013 року та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.02.2012 року з урахуванням заробітку за роботу в зоні відчуження.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі, отримує пенсію пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вказана пенсія призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 (далі - Закон 796). При призначенні та наступних перерахунках пенсії була врахована заробітна плата позивача за період його роботи з 24.07.86 р. по 28.08.86 р. по ліквідації аварії на ЧАЕС. Нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 . Управлінням проводилась на підставі довідки №243 від 26.02.2004 р. ВП "Кіровські електричні мережі", правонаступника Красноармійського енергонагляду ПЕО "Донбасенерго", яке у 1986 р. відрядило свого працівника ОСОБА_1 в зону ліквідації аварії на ЧАЕС.
02.02.12 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про проведення перерахунку пенсії урахуванням оновлених документів за період роботи в зоні ЧАЕС в серпні 1986 р. із наданням довідки від 26.01.2012 року. Згідно розпорядження Управління від 04.04.12 р. такий перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків зроблений, але в наступному - рішенням Управління від 05.07.12 р. це розпорядження скасовано до результатів проведення перевірки на підприємстві бухгалтерських документів про нараховані та виплачені суми заробітку, які зазначені в довідці про заробітну плату ВП "Кіровські електричні мережі» від 26.01.12 р. № 1
09.11.12 р. позивач повторно звернувся до Управління із заявою про перехід на пенсію по інвалідності з наданням оновлених документів від підприємства за період роботи у 1986 в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, рішенням від 28.03.13 р. Управління відмовило йому в перерахунку пенсії.
За змістом положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Пунктом 7 Порядку визначено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
З аналізу вказаних норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства убачається, що обов'язковою умовою обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня, є проведення розрахунку на підставі первинних документів.
Як встановлено, підприємство, яке відрядило працівника в зону ЧАЕС, через 26 років надало довідку від 16.10.12 р., за якою сума оплати за роботу в зоні відчуження із якої визначається пенсія складає 1100.20 грн.
Разом з цим, ВП "Кіровські електричні мережі" своїм листом №86 від 15.02.13 р. визнає, що розрахунок зарплати в сумі 1100, 20 руб. ОСОБА_1 за період знаходження в зоні ЧАЕС з 24.07.86 по 28.08.86 р. надати неможливо, так як первинний документ розрахунку не збережений.
Згідно з актами зустрічної перевірки № 129 від 23.08.12 р. та № 27 від 15.02.13 р. донарахування зарплати підприємством за роботу ОСОБА_1 за період роботи з 24.07.86 по 28.08.86 р. не проведено. В розрахунковій відомості за вересень 1986 р. по ОСОБА_1 сума 1100,20 нарахована як винагорода.
Така складова заробітної плати як винагорода відсутня. Оплата в кратному розмірі, яка проводилась в 1986-1990 роках за рахунок коштів державного бюджету колишнього СРСР. У зв'язку з цим донарахування в теперішній час сум оплати в кратному розмірі в зоні відчуження не тільки не підлягає сплати з бюджету держави Україна чи з коштів підприємства, а і, як було встановлено, не проведено взагалі і підприємство лише декларує можливість його проведення.
Інші виплати (доплата за роботу в нічний час, надурочні, премії) - то вони проводились за рахунок коштів підприємства. Якщо такі виплати донараховані в теперішній час, то вони повинні бути виплачені працівнику з виплатою податків та страхових внесків, які фактично не виплачені.
Премії за роботу в зоні відчуження виплачувалися у відповідності до діючих на той час на підприємствах системи преміювання, з урахуванням постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.86 р. № 665-195 (відповідної постанови РМ УРСР та УРРПС від 10.06.86 р. №207-7). Ці акти передбачали преміювання працівника в розмірах, які були визначені в діючих на той час положеннях про преміювання на підприємстві. КЗпП визначено, що "премії не нараховані своєчасно і виплачені за результатами розгляд трудового спору, враховуються у складі заробітку за місяці, коли вона повинна була бути виплачена." Таким чином, преміальні виплати на користь позивача могли би бути враховані за якийсь попередній період, але тільки якщо такі суми були би підтверджені рішеннями суду або КТС і про це було би зазначено в таких рішеннях. В 2012 році такі рішення на користь ОСОБА_1 не приймались і позивачем не надавалися. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (зі змінами) встановлено: "Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату". В зазначеному випадку підприємство лише декларує можливість донарахування премії своєму колишньому працівнику за період його роботи в 1986 році без фактичного його проведення.
Крім того, премія повинна була бути нарахована в розмірах, визначених діючим на той час на підприємстві (в установі, організації) положення про преміювання. При цьому, підстав для підвищення на 60% розмірів премії всім працівникам немає.
Якщо розрахунки з працівником на підприємстві не було проведено своєчасно, всі донарахування (не тільки премії) проводяться при наявності табеля робочого часу (в оригіналі) за період роботи в зоні відчуження завіреного підприємством, що відповідати за проведення конкретних робіт в зоні відчуження, чи іншого документу первинного бухгалтерського обліку, складеного у рік виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Підставою для видачі підприємством довідки про зарплату ОСОБА_1 в сумі 1100,21 крб. за період перебування в зоні відчуження з 24.07.86 р. по 28.08.86 р. є розрахункова відомість Красноармійського МРОЕ, тобто самого підприємства, які суду надав позивач. При цьому підприємство не надає реального підтвердження обрахунку зарплати та вільно визначає складові зарплати та її суму. Суд першої інстанції обґрунтовано не приймає до уваги зазначену відомість, як належну підставу для надання довідки позивачу на суму 1100,20 грн., оскільки така сума винагороди є в розрахунковій відомості за вересень 1986 р. Крім того, в аналогічній розрахунковій відомості підприємства за жовтень 1986 р. за 23 робочих дні ОСОБА_1 також вказується винагорода в сумі 940,12 руб.
При первинному призначенні пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 01.02.11 р. була надана підприємством вищезгадана довідка №243 від 26.02.2004 р. Підстави вважати цю довідку неправдивою або відкликаною відсутні. За цією довідкою заробіток позивача за роботу в зоні ЧАЕС в липні (9 днів) склав 56,23 руб.; у серпні (28 днів) - 404,55 руб. Таким чином, заробіток позивача за цей період роботи в зоні ЧАЕС є правильним саме за цією довідкою, оскільки він дійсно є заробітком. За довідкою підприємства від 16.10.12 р. ці суми враховані взагалі. Натомість надається інша сума 1100.20 руб., яка є не заробітком, а винагородою, до того ж за інший виплатний місяць - вересень 1986 р.
Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 міститься довідка в/ч 83279 від 28.08.1986 р. про період його роботи в зоні відчуження (з 24.07.86 по 28.08.86 р.). Ця довідка містить повну та об'єктивну інформацію, належним чином завірена. Є необґрунтованим з боку Підприємства вибіркове врахування періоду роботи ОСОБА_1 в зоні ЧАЕС лише 12 днів в серпні 1986 р.
Згідно довідки підприємства №1 від 26.01.12 р. загальна сума заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії є не тільки іншою 1142,62 руб. від суми зазначеної позивачем 1100,20 руб, але й складові за цими довідками різні. Порівняно з довідкою Підприємства за 2004 р. в довідці Підприємства №1 від 26.01.12 р. від 2012 р. на ім'я ОСОБА_1 були введена додаткова доплата за роботу у вихідні дні безпідставно змінені: посадовий оклад; денна тарифна ставка; кратність; розмір збереженого середнього заробітку; розмір премії.
Але при цьому за розрахунково-платіжною відомістю №1 підприємства від 26.01.12 р. за ці ж 12 робочих днів загальна сума заробітної плати складає вже 1253,58 руб. З цих сум виплачено 400,2 руб. За довідкою 2004 р. приблизно ця сума була виплачена за 28 днів роботи, а не 12. Із суми 1253,58 руб. (станом на 1986 р.), не виплаченою позивачу залишилося 853,38 руб. (станом на 2012 р.) І ця сума з 1986 р. за розумінням підприємства перетворилася на 0,9 коп. в 2012 р., які позивач відмовився отримати.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підтвердження законності нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 1100,20 крб. за період перебування в зоні відчуження з 24.07.86 по 28.08.86 р. відповідно до довідки підприємства №05/2636 від 16.10.12 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.12.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: