17 грудня 2015 року Справа № 910/11420/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.15
у справі№910/11420/15 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРТТРЕВЕЛ 2012"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
провизнання недійсним договору
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.15 розгляд касаційної скарги призначено на 26.11.15. У судовому засіданні 26.11.15 ухвалою від цієї ж дати задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про відкладення розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" у даній справі. Розгляд скарги відкладено на 10.12.15. У судовому засіданні 10.12.15 продовжено строк розгляду касаційної скарги та оголошено перерву в засіданні до 17.12.15.
У судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача - Сюсєля І.М. - за дов. від 31.07.15;
від відповідача - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;
від третьої особи - ОСОБА_6 - за дов. від 17.02.15.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" у квітні 2015 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТТРЕВЕЛ 2012" про визнання недійсним договору доручення від 16.05.13 №1/2013, укладеного між сторонами у справі. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що з його боку спірний договір та додаток №1 до нього були підписані не уповноваженою особою, а саме директором Товариства з перевищенням повноважень, оскільки згідно з підпунктом 8.3.7 статуту позивача для підписання директором правочинів від імені Товариства на суму, яка перевищує 10 000,00 грн або її еквіваленту в будь-якій іншій валюті учасники зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" повинні надати попередню згоду. Позовні вимоги позивач обґрунтовував приписами статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України.
Господарським судом міста Києва залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.15, ухваленим суддею Лиськовим М.О., у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач перевірив повноваження керівника позивача на підписання договору та додатку №1 за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 16.05.13, яка є достовірною та пересвідчився, що на момент підписання сторонами договору будь-яких обмежень щодо представництва у керівника відповідача не існувало. Відтак суд визнав, що підстави для визнання недійсним договору доручення від 16.05.13 №1/2013 відсутні. Суд керувався приписами статей 11, 92, 202 - 204, 626, 638 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України, статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Федорчука Р.В. - головуючого, Лобаня О.І., Майданевича А.Г., постановою від 28.09.15, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Апеляційна інстанція установила вчинення позивачем дій, що свідчать про схвалення спірного договору, зокрема, укладання договору з Публічним акціонерним товариства "Київенерго", прийняття позивачем від відповідача погоджень, листів, технічних умов. Відтак суд визнав, що підстави для визнання договору доручення недійсним через перевищення повноважень директором позивача відсутні. Суд керувався приписами статей 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить судові рішення у справі скасувати та скерувати справу для нового розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає про порушення судами приписів статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", суд не може брати до уваги посилання сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Поряд з цим, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 241 Цивільного кодексу України, оскільки подальше схвалення спірного правочину можливе лише загальними зборами учасників позивача, а не самим позивачем, шляхом прийняття виконаних робіт.
Від ОСОБА_4 судом отримано відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, у яких ОСОБА_4 просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові акти залишити без змін.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТТРЕВЕЛ 2012" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Касаційна інстанція на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Судами обох інстанцій при розгляді спору установлено, що 16.05.13 між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення №1/2013, відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався від імені та за рахунок довірителя час від часу, відповідно до інструкцій довірителя, виконувати певні дії, отримувати та/або сприяти отриманню документів та погоджень, необхідних для будівництва об'єкту. Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що інструкції довірителя будуть викладені у письмовій формі, шляхом підписання сторонами окремих додатків до цього договору. Установлено судами і те, що відповідно до додатку №1 до договору доручення від 16.05.13 позивач надав відповідачу письмову інструкцію з виконання договору доручення, а відповідач прийняв зазначену інструкцію до виконання. Пунктом 1.1 вказаного додатку №1 до договору сторони погодили, що повірений зобов'язується виконати наступні етапи, тобто - забезпечити отримання довірителем наступних документів та погоджень стосовно об'єкту будівництва: 1. Технічні умови, зазначені в містобудівних умовах і обмеженнях, у тому числі, але не обмежуючись: 1) водопостачання; 2) водовідведення (каналізація); 3) дощової каналізації; 4) теплопостачання: централізованого від локальних джерел; 5) електричного енергопостачання; 6) газопостачання; 7) спеціалізоване управління протизсувних підземних робі; 8) диспетчеризація; 9) телебачення: кабельне, супутникове, колективного користування, інтернет; 10) радіофікація. 2. А також документи: 1) хімічного аналізу ґрунту; 2) усунення зелених насаджень; 3) історико-архітектурна довідка. Відповідно до пункту 5 додатку №1 сторони погодили, що за виконання доручення, встановленого у цьому додатку, довіритель зобов'язується сплатити повіреному винагороду у розмірі, що становить в українських гривнях еквівалент 3 972 222 доларів США, у тому числі ПДВ 20%. Як вірно установлено судами, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що договір доручення № 1/2013 та додаток №1 до нього з боку позивача були підписані не уповноваженою особою, а саме директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" ОСОБА_7 який перевищив свої повноваження, оскільки підпунктом 8.3.7 статуту позивача, зареєстрованого 17.01.13 державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, за номером запису про державну реєстрацію 10681050013026251, передбачено: "До компетенції зборів учасників належить надання попередньої згоди на підписання будь-яких контрактів директором, угод та інших зобов'язальних документів від імені товариства на суму, яка перевищує 10 000,00 грн або її еквіваленту в будь-якій іншій валюті". Відтак позивач просив суд визнати договір доручення від 16.05.13 №1/2013 недійсним у зв'язку з підписанням його особою, яка не мала відповідних повноважень. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені у статті 203 названого Кодексу. Згідно з частиною другою статті 216 цього ж Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним - оспорюваний правочин. Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої названої статті убачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів, так званих конклюдентних дій, особи - сторони правочину, наприклад, прийняття документів від повіреного. Судом апеляційної інстанції установлено, що виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо отримання позивачем документів та погоджень стосовно об'єкту будівництва підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: 1) історико-архітектурною довідкою Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень на ділянку проектування за адресою: місто Київ, вулиця Горького, 52-54; 2) листом державної інспекції сільського господарства щодо відсутності необхідності в отриманні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок; 3) технічною документацією Національного університету біоресурсів і природокористування України Лабораторія "Родючість та охорона ґрунтів" щодо якісної характеристики ґрунтового покриву земельних ділянок Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті"; 4) технічними умовами №43/9/2856 структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" на підключення об'єкта до теплових мереж; 5) технічними умовами комунального підприємства "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" на проектування комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом; 6) технічними умовами комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" від 19.08.13 №155/07-015/13 ТУ на диспетчеризацію інженерного обладнання при проектуванні об'єктів житлового будівництва; 7) листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніонком" від 09.07.1№За7-99 3 про продовження дії Технічних умов № 06-06-2011/GC від 16.07.12 №Заг-042 на забезпечення сучасними послугами зв'язку, інтернет та цифрового телебачення об'єкту будівництва. Крім того, прийняття позивачем виконаної відповідачем роботи за спірним договором та додатком №1 підтверджується укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" договором про приєднання №Н424-13/10876 за адресою: місто Київ, вулиця Горького, 52-54 (вулиця Антоновича), який не є стандартним, та додатку 1 до договору. Таким чином, висновки апеляційної інстанції про те, що позивач вчинив дії, спрямовані на схвалення оскаржуваного договору, а саме прийняв від відповідача виконані роботи, визнаються судом правомірними. Не можуть бути підставою для скасування постанови у даній справі посилання скаржника на порушення апеляційним судом статті 241 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена стаття не ставить схвалення правочину в залежність від рішення загальних зборів, а підтвердження такого схвалення є вчинені на його виконання дії, особою в інтересах якої його укладено. Доводи про порушення судами приписів статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки прийняття виконання спірного договору з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" за приписами статті 241 Цивільного кодексу України виключає визнання його недійсним. Відтак висновок судів обох інстанцій про відмову у позові є правомірним. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не убачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.15 у справі №910/11420/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець