17 грудня 2015 року Справа № 904/6922/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.15
у справі№904/6922/15 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради
доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"
провизнання недійсним правочину
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №20/03-ц від 01.04.04. Позивач посилався на те, що за цим договором його зобов'язано оплачувати послуги з компенсації перетікання реактивної енергетичної енергії між електромережами відповідача і електроустановками позивача, що, на думку останнього, свідчить про зловживання відповідачем своїм монопольним становищем на ринку електроенергії та є неправомірним, оскільки виникнення реактивної енергії і її обсяг не залежить від позивача. Отже, спірний договір, як вважає позивач, підлягає визнанню недійсним на підставі приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.15 (суддя Татарчук В.О.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з того, що обов'язок з компенсації перетікання реактивної електричної енергії згідно з вимогами законодавства покладений на споживача; що положення оспорюваного договору щодо оплати позивачем послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між мережами відповідача та електроустановками позивача узгоджуються з вимогами Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання елекроенергетики України від 31.07.96 №28, та положеннями Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02 №19. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.15 (судді: Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С., Вечірко І.О.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, яке просить судові рішення у справі скасувати та задовольнити позов. Скаржник вважає, що наявні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору. При цьому він посилається на те, що реактивна електроенергія не є товаром, а є шкідливою складовою процесів передачі активної електроенергії, та її виникнення і обсяг не залежить від позивача; що виконання умов оспорюваного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін. Він також зазначає, що із суті договору чи звичаїв ділового обороту не впливає, що ризик виникнення (перетікання) реактивної електроенергії несе саме він.
Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм законодавства, колегія суддів відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.04.04 між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" - енергопостачальником (правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") та Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал" - споживачем (правонаступником якого є КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради) був укладений договір про постачання електричної енергії №20/03-ц. За умовами цього договору енергопостачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, котрі є його невід'ємними частинами. Зобов'язання сторін визначені у розділі 2 договору. Пунктом 2.2.3 передбачено, що споживач оплачує енергопостачальнику вартість спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії згідно з умовами додатку 3 "Порядок розрахунків" та додатку 4 "Графік зняття показів обліку електричної енергії". Разом з цим, пунктом 2.2.4 сторони обумовили, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної енергетичної енергії між електромережами енергопостачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 9 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії". Господарські суди також установили, що сторонами був підписаний додаток №9 до вказаного договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії". В процесі розгляду спору господарські суди установили, що укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії від 01.04.04 відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії, затвердженому постановою Національної комісії регулювання елекроенергетики України від 31.07.96 №28 "Про правила користування електричною енергією"; що додаток №9 до вказаного договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" не суперечить вказаним Правилам та узгоджується з положеннями Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02 №19, та відповідає цій Методиці. Господарські суди попередніх інстанцій не установили обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №20/03-ц від 01.04.04. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії №20/03-ц від 01.04.04, укладеного між сторонами у справі. Ухвалюючи судові рішення, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість заявленого позову. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. Як вже зазначалося, позивач просив визнати недійсним договір про постачання електричної енергії від 01.04.04, укладений між ним та відповідачем. Як на підставу позову, позивач посилався на те, що покладання відповідачем на споживача обов'язку з компенсації перетікання реактивної енергії за спірним договором свідчить про зловживання відповідачем своїм монопольним становищем на ринку електроенергетичних послуг; що позивач не впливає на виникнення реактивної енергії і її обсяг, а тому і не повинен відшкодовувати її перетоки. Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 №28 були затверджені Правила користування електричною енергією, які розроблені відповідно до Закону України "Про електроенергетику", Указу Президента України від 21.04.98 N335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" та визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій. Ці правила є обов'язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії. Дія цих Правил поширюється на всіх споживачів - юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Норми розділів 2 та 3 Правил поширюються на всіх споживачів без винятку (пункт 1 Правил у редакції, що діяла на момент укладання оспорюваного договору). Згідно з пунктом 6.1 названих Правил (у відповідній редакції) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Відповідно до пункту 7.23 (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) умови та порядок надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та розрахунку розміру плати за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії як адресного економічного стимулу визначаються електропередавальною організацією згідно з розрахунками, що здійснюються виходячи з параметрів, схеми та характерного режиму роботи електричних мереж, технічних даних електроустановок споживача відповідно до методичних рекомендацій, які затверджуються Мінпаливенерго України у відповідності до наданих законодавством України повноважень зазначеному органу виконавчої влади - Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, та зазначаються у договорі. Відповідно до пункту 3.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02 №19) розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу здійснюються згідно з відповідними додатками до договорів з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт х год. та більше. Разом з тим, пунктом 6.34 Правил користування електричною енергією (в чинній редакції) визначено, що споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, які належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (пункт 6.35 Правил). Відповідно до підпункту 8 пункту 10.2 Правил користування електричною енергією (в чинній редакції) споживач електричної енергії зобов'язаний здійснювати компенсацію перетікання реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії. Величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02 N19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.02 за N93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації (пункт 6.33 Правил). Отже, наведеними приписами визначений обов'язок споживачів компенсувати перетікання реактивної електричної енергії. Як вже зазначалося, і це установили господарські суди попередніх інстанцій, з підтвердженням матеріалами справи, сторони у договорі обумовили, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної енергетичної енергії між електромережами енергопостачальника і електроустановками споживача згідно з додатком 9 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (пункт 2.2.4 договору) та підписали вказаний додаток до договору. Установили суди те, що оспорюваний договір з додатками до нього відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії, затвердженому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 №28 "Про Правила користування електричною енергією", та вказаним Правилам і положенням Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02 №19. Як вже зазначалося, підставою для визнання правочину недійсним, за приписами статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства), чого у даному випадку суди не установили (позивач протилежного не довів). З огляду на установлене та виходячи з вимог вказаних норм, у задоволенні позову із заявлених позивачем підстав було відмовлено правомірно. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи те, що судами не установлені обставини, з якими законодавство пов'язує визнання оспорюваного договору недійсним, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову є правомірними. Доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами; стосуються переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза компетенцією суду касаційної інстанції; та були предметом судового розгляду в судах попередніх інстанцій і мотивовано відхилені ними. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, і те, що порушень чи неправильного застосування судами норм законодавства не виявлено, правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.15 у справі №904/6922/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець