16 грудня 2015 року Справа № 5016/2580/2011(13/173)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кочерової Н.О.
суддівПлюшка І.А. Саранюка В.І. - доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на ухвалу від та на постанову відгосподарського суду Миколаївської області 09.02.2015 Одеського апеляційного господарського суду 02.06.2015
за заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_4
провизнання наказу господарського суду Миколаївської області № 5016/2580/2011(13/173) від 25.11.2014 таким, що не підлягає виконанню
у справі господарського суду№ 5016/2580/2011(13/173) Миколаївської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" 2. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 3. ОСОБА_7
простягнення 1 330 980,06 грн.
за участю представників:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - не з'явилися
від третьої особи 1 - не з'явилися
від третьої особи 2 - не з'явилися
від третьої особи 3 - не з'явилися
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 у справі № 5016/2580/2011(13/173) (суддя Дубова Т.М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (головуючий суддя Головей В.М., судді: Шевченко В.В., Ярош А.І.), відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 5016/2580/2011(13/173) та постановити нову ухвалу, якою визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, з урахуванням уточнень до позовної заяви, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості у розмірі 1 209 832,73 грн., з якої борг по кредиту складає 675 000,00 грн., по відсоткам - 408 057,75 грн. та пеня за порушення умов кредитного договору в сумі 126 774,98 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.12.2013 у справі № 5016/2580/2011(13/173), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (Позивач) відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014 у даній справі скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 24.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 у справі №5016/2580/2011(13/173). Справу № 5016/2580/2011(13/173) направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Після нового розгляду рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 у справі № 5016/2580/2011(13/173), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015, частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції, присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Позивача 410 667,97 грн., з яких: 405 932,70 грн. - боргу по відсотках, 1 803,62 грн. - пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 2 931,65 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 13 450,85 грн. - судового збору. В частині стягнення з Відповідача 1 426,69 грн. - боргу по відсотках, 64 295,59 грн. - пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 30 768,71 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2015 у даній справі вказані рішення та постанова судів попередніх інстанцій залишені без змін.
25.11.2014 на виконання рішення господарського суду від 12.11.2014 видано наказ № 5016/2580/2011(13/173).
26.11.2014 до господарського суду Миколаївської області надійшла апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4, яка прийнята до розгляду апеляційним господарським судом (ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2014).
Постановою заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 15.01.2015 повернуто виконавчий документ (наказ № 5016/2580/2011(13/173) від 25.11.2014) до суду, у зв'язку з надходженням до відділу виконавчої служби ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2014.
В січні 2015 Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Миколаївської області з заявою про визнання наказу № 5016/2580/2011(13/173) від 25.11.2014 таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що рішення суду від 12.11.2014, на підставі якого було видано вищезазначений наказ, не набрало законної сили, оскільки, відповідачем 24.11.2014 поштою на адресу господарського суду Миколаївської області направлено апеляційну скаргу, яку Одеським апеляційним господарським судом прийнято до розгляду 05.12.2014.
Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено ФОП ОСОБА_4 у задоволенні вказаної заяви з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Частинами другою та четвертою статті 117 вказаного Кодексу визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Пунктом 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що стаття 117 ГПК України містить перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Таким чином, вимоги процесуального законодавства передбачають визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, лише у випадках, якщо його видано помилково, якщо зобов'язання виконано та, в тому числі, у разі скасування рішення, на підставі якого його було видано.
Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також докази, які б свідчили про припинення обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням. Не містять матеріали справи і доказів скасування судових рішень у даній справі, на підставі яких господарським судом видано наказ.
Колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги посилання відповідача на помилковість видачі наказу, оскільки на момент видачі наказу до суду не надходила апеляційна скарга.
Крім того, дії відповідача направленні на затягування виконання рішення господарського суду, яке є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 09.02.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 5016/2580/2011(13/173) залишити без змін.
Головуючий суддя Н. Кочерова
Судді І. Плюшко
В. Саранюк