Середино-Будський районний суд Сумської області
м. Середина-Буда, вул. Комуністична, 16, 41000, (05451) 7 -17-52
Справа №2-а-958/2010
3 грудня 2010 року суддя Середино-Будського районного суду Сумської області Дубінчина Т.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області (далі - УПФУ) про зобов'язання вчинити дії, стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії,
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що відноситься до категорії дітей війни і згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що такі виплати УПФУ здійснюються не у відповідності із цим Законом, просила визнати незаконною бездіяльність УПФУ та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути недоплачене за період з 22 травня 2010 року. по день винесення рішення судом у справі підвищення до пенсії, а також судові витрати.
В своїх письмових запереченнях на позов УПФУ позов не визнало з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на законодавчу невизначеність механізму вирахування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не підлягає застосуванню в силу ч. 3 цієї статті.
Предметом позову є нарахування та виплата підвищення до пенсії, тому в силу п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.
Вивчення матеріалів справи та оцінка повідомлених сторонами обставин, є підставою для висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ, має статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Відповідно до ст. 6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р.(далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таке підвищення до пенсії в період заявлених позовних вимог позивачка отримувала щомісячно в сумі 49 грн. 80 коп., тобто у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Разом з тим, протягом заявлених позовних вимог дія ст. 6 Закону № 2195-ІV ( в редакції від 22.05.2008 р. ) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачці .
Розмір такого підвищення, визначений п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян » , не міг бути застосованим через суперечність положенням Закону № 2195-ІV, норми якого мають вищу юридичну силу.
Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV , наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч. 4 ст. 8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
На підставі ч. 7 ст. 9 КАС України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»( далі - Закон N 1058-IV ), ч. 1 ст. 28 якого мінімальна пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.
Таким чином, протягом заявлених позовних вимог позивачці мав бути визначений розмір підвищення до пенсії виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону N 1058-IV , а зворотне свідчить про порушення її права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом № 2195-ІV.
Є безпідставним посилання УПФУ, обов'язком якого згідно ”Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” (затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2) є забезпечення нарахування (перерахунку) і виплати пенсій, на відсутність бюджетного фінансування соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІV, оскільки якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними, а також посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У відповідності до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Виходячи з наведеного, суд вважає можливим відновити порушені права позивачки на своєчасне отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону № 2195-ІV , зобов'язавши суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити недоотримані суми такого підвищення з 22.05.2010 р. по 03.12.2010 р.,тобто по день винесення рішення у справі з урахуванням раніше отриманих сум.
За правилами чч. 1, 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 8-9, 183-2 КАС України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському райні Сумської області в частині не проведення нарахування і виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“ з 22 травня 2010 року.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області (вул. Комуністична,14 м.Середина-Буда Сумської області ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести виплату недоплачених сум пенсії за період з 22.05.2010 р. по 03.12.2010 р. , з урахуванням виплачених коштів за ці місяці.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. повернення судового збуру.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Середино-Будський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Судя
С-Будського райсуду ОСОБА_2.