Провадження №2/522/8712/15
Справа №522/17306/15-ц
17 грудня 2015 р. Приморський районний суд міста Одеси
у складі: головуючого судді Домусчі Л.В.
при секретарі Шевчик В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права,
Позивач 20.08.2015 року звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що у січні 1979 році позивач створила літературний твір під назвою «Капітошка», зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала відповідне свідоцтво про державну реєстрацію авторського права на літературний твір Капітошка; також позивач отримала свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір "Персонаж Капітошка". Так як відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 допустила неправомірне використання оригінальної назви твору "Капітошка" шляхом відтворення вказаної назви в найменуванні магазину «Капітошка і Я», здійснивши розміщення назви твору на вивісці магазину та на цінниках товарів, у якому відповідач здійснює підприємницьку діяльність, на що дозволу від позивача не отримувала, лист щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору проігнорувала, позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 36000 грн., розмір якої визначений на підставі Ліцензійного договору з приводу використання твору в аналогічних умовах.
Представник позивач у судове засідання 17.12.2015 року не з'явилась, надала суду заяву, за якою просила справу розглядати за її відсутності, не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач 17.12.2015 року до суду не з'явилась, повідомлялась про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду повідомлені не були. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності представника позивача та відповідача, згідно ч.2 ст.169 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів. Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є автором літературного твору «Капітошка» і їй належать особисті немайнові та майнові авторські права на цей твір, що підтверджується свідоцтвом від 11.05.2004р. № 9967 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір «Капітошка» та свідоцтвом № 54433 про реєстрацію авторського права на твір «Персонаж Капітошка» (а.с. 10, 12).
Оригінальність та самостійність назви твору "Капітошка"/«Капитошка» підтверджують зокрема: звіт про науково-дослідну роботу з вивчення специфіки іменування літературного персонажа «Капітошка» (за авторством позивача) та його можливих похідних варіацій у російській та українських мовах (а.с. 21-34); висновок експерта № 934 Львівського НДІСЕ експертизи об'єктів інтелектуальної власності у цивільній справі № 569/23223/13-ц від 26.03.2014р. (а.с. 35-47); висновок експерта № 24/14 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 918/2018/13 від 24.04.2014р. (а.с. 48-56); висновок експерта № 69/14 за результатами проведення судової експертизи у цивільній справі № 569/3649/14-ц від 15.07.2014р. (а.с. 57-75); звіт «Вивчення рівня обізнаності споживачів України про бренд «Капітошка» Національного університету «Острозька академія» від 30.07.2014р.(а.с. 76-124).
Відповідачем здійснено використання оригінальної назви твору "Капітошка" шляхом відтворення вказаної назви в найменуванні магазину «Капітошка і Я», в якому відповідач здійснює підприємницьку діяльність, а саме відповідач здійснила розміщення назви твору на вивісці магазину «Капітошка і Я» та на цінниках товарів та в товарних чеках, що підтверджується наданими позивачем копією товарного чеку та фотографіями вивіски магазину (а.с.130-134).
Представник позивача звертався до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з листом з метою позасудового порядку врегулювання спірного питання щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору (а.с. 137-139).
Як вбачається з копії ліцензійного договору № 1 від 19.02.2015р. позивач надала права сторонній особі на використання твору способом його відтворення у найменуванні приміщення (магазину, відділу чи ін..), де здійснює господарську діяльність ліцензіат, а також у друкованих матеріалах, відомостях, розміщених в мережі Інтернет. та пов'язаних з рекламною діяльністю ліцензіата, спрямованою на. залучення покупців у магазин, інформування останніх про діяльність магазину (рекламні буклети, листівки, постери, цінники, біл-борди, оголошення тощо), участь у виставках поза межами магазину (а.с.125-129). Сума винагороди визначена в розмірі 36000 грн.
Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 54 Конституції, кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Відповідно ст. 437 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Частиною ч. 5 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Відповідно до ст. ст. 433, 440, 441, 442, 443 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є літературні та художні твори. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж, передання в найм (оренду); імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо, а також інші дії, встановлені законом.
Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Статтею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Також, згідно зі ст. 15 вказаного Закону, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом; розповсюдження об'єктів авторського права - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
За змістом статті 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до положень ст. 51 Закону, захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Згідно із Законом (ст. 1) розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Відповідно до роз'яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4 червня 2010 року № 5, майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону), шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
Так, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону).
Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).
З огляду на положення Закону та роз'яснення зазначеної постанови Пленуму, виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права зобов'язаний довести відповідач.
Будь-яких заперечень з боку відповідача проти позову не надходило. Жодних доказів на спростування обставин та вимог позивача відповідачем також не надано.
Згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо".
Стаття 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає розмір компенсації в мінімальних заробітних платах від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.
Вимогою позивачки є стягнення 36000 грн., що складає 26,12 мінімальних заробітних плат та відповідає вимогам розумності й справедливості, так як на аналогічних умовах позивач надала дозвіл на використання твору іншій особі в аналогічній ситуації.
За таких підстав суд на підставі доказів, наданих позивачем та належним чином оцінених судом, дійшов висновку про те, що назва твору "Капітошка" є самостійним об'єктом відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що підлягає правовій охороні.
Суд установивши, що ОСОБА_1 відповідачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 жодного дозволу на відтворення імені головного персонажа "Капітошка", оригінальної назви літературного твору "Капітошка" на здійснення діяльності та надання послуг з такою назвою не надавала, задовольняє позов на підставі ст. 50, п.п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення авторського права у розмірі 36000 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.).
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені позивачем судові витрати в сумі 487,20 грн.
Керуючись ст.ст..10,11,60,61,88,209,212,214-215,218,224-226,294 ЦПК України, ст..ст.22, 433, 437, 440, 441, 442, 443, 614, 1166 ЦК України, Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд -
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за порушення авторського права - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторського права в сумі 36 000, 00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до палати по цивільним справам апеляційного суду Одеської області шляхом подачі через Приморський суд м Одеси на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Домусчі Л.В.
17.12.2015