Справа № 716/1763/13-ц
04.11.2013 року м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Стрільця Я.С.
при секретарі - Задорожняк О.М.
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку внаслідок набуття права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди,-
Позивач ОСОБА_4, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку внаслідок набуття права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди. Просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,5462 га, що розташована по вул. Партизанській, 62 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області, внаслідок набуття права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди за заповітом.
Посилається на те, що за ним на підставі рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 16.06.2013 року визнано право власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по вул. Партизанській, 62 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої 16 травня 2012 року.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина також на 2 земельні ділянки загальною площею 0, 5462 га, що розташовані на території Ржавинецької сільської ради цільове призначення яких: однієї для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель; іншої для ведення особистого підсобного господарства, право власності на яку підтверджується архівним примірником Державного акту на право приватної власності на землю серії l-ЧВ №013648, виданим ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії ХХІ скликання Ржавинецької сільської ради Заставнівського району від 09 .11.1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16. Не зважаючи на те, що земельні ділянки мають різне цільове призначення, вони розташовані одним земельним масивом загальною площею 0,5462 га. Спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 за законом на згадані земельні ділянки є відповідач по справі ОСОБА_3 Останній позбавлений права на спадкування за законом, оскільки наявний заповіт на його користь та він не має права на обов'язкову частку при спадкуванні за заповітом.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити посилаючись на обставини вказані вище.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, проти їх задоволення не заперечував, надав суду письмову заяву про визнання позову.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши доводи сторін, врахувавши заяву відповідача, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, позовні вимоги доведені та обґрунтовані, а отже є всі підстави для їх задоволення в повному обсязі.
Судом встановлено, що 16.05.2012 року померла сестра позивача ОСОБА_5, що видно із свідоцтва про смерть (а.с. 7). Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається із житлового будинку із господарськими спорудами та будівлями, розташованими по вул. Партизанській, 62 в с. Ржавинці Заставнівського району Чернецької області. Вказане майно померла ОСОБА_5Є заповіла позивачу, що вбачається із заповіту (а.с. 12).
Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилася спадщина також на 2 земельні ділянки загальною площею 0, 5462 га, що розташовані на території Ржавинецької сільської ради цільове призначення яких: однієї для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель; іншої для ведення особистого підсобного господарства, право власності на які підтверджується архівним примірником Державного акту на право приватної власності на землю серії l-ЧВ №013648, виданим ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії ХХІ скликання Ржавинецької сільської ради Заставнівського району від 09 .11.1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №16 (а.с.13), витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ас. 14, 15). Вказані земельні ділянки мають різне цільове призначення, однак вони розташовані одним земельним масивом загальною площею 0,5462 га.
Спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 за законом на згадані земельні ділянки є позивач, а також відповідач по справі ОСОБА_3, що вбачається з довідки Заставнівської державної нотаріальної контори №655/02-14 від 30.07.2013 року (а.с. 20). Останній позбавлений права на спадкування за законом, оскільки наявний заповіт, що складений спадкодавцем ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 та він не має права на обов'язкову частку при спадкуванні за заповітом, передбачених ст. 1241 ЦК України.
На підставі рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14.06.2013 року, що набрало законної сили (а.с.16-17) за позивачем визнано право власності на житловий будинок та господарські споруди, розташований по вул. Партизанській, 62 в с. Ржавинці, Заставнівського району Чернівецької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої 16 травня 2012 року.
Право власності позивача на згаданий житловий будинок підтверджується також витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6862412 від 25.07.2013 року (а.с.18).
Стаття 1218 ЦК встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто об'єктом спадкування є сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і котрі переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця. Виняток становлять ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак, не можуть передаватися іншим суб'єктам.
Відтак, право на земельну ділянку є однією із складових загальної сукупності прав, які можуть бути успадковані.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Тобто, статтею 1225 ЦК встановлено, що успадкування земельних ділянок здійснюється на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення. Це означає, з одного боку, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається на загальних підставах. Але, з іншого, право власності, що виникає у спадкоємців, є обмеженим, оскільки вони не можуть змінити цільове призначення успадкованої ділянки. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані. Таким чином, успадкування житлового будинку, інших будівель та споруд автоматично, незалежно від спеціальної згадки про це у заповіті, тягне виникнення для спадкоємців відповідної нерухомості і право на земельну ділянку, котра цю нерухомість «обслуговує». При цьому характер речевого права на земельну ділянку, що виникає для спадкоємців в результаті спадкування нерухомості, яка на цій ділянці розміщена, є похідним від характеру права, котре існувало у спадкодавця. Тобто, якщо земельна ділянка, де знаходиться успадкований будинок, належала спадкодавцю на праві власності, то й у спадкоємця будинку виникає право власності на цю ділянку. Право власності померлої ОСОБА_5 підтверджується державним актом серії l-ЧВ №013648 від 14.04.1998 року (а.с. 13).
Таким чином, у позивача виникло право на земельну ділянку, яка розташована одним земельним масивом загальною площею 0,5462 га по вул. Партизанській, 62 в с. Ржавинці Заставнівського р-ну Чернівецької області внаслідок набуття права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди за заповітом.
Сукупність зібраних у справі доказів, дають суду право зробити висновок, що позовні вимоги обґрунтовані і їх слід задовольнити з метою реалізації позивачем своїх законних спадкових прав.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1225 ЦК України, ст.. 120 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,5462 га, яка розташована на території с. Ржавинці вул. Партизанська, 62 Ржавинецької сільської ради Заставнівського р-ну Чернівецької області, яка складається із земельної ділянки №1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,2500 га, вартістю 61697,70 грн. та земельної ділянки №2 - для ведення особистого підсобного господарства площею 0,2962 га вартістю 4 493,78 грн. право власності на яку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії l-ЧВ № 013648 виданим ОСОБА_5 на підставі рішення 17 сесії ХХІ скликання Ржавинецької сільської ради Заставнівського району від 09.11.1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 16 внаслідок набутгя права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди за заповітом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Я. С. Стрілець