м. Вінниця
07 грудня 2015 р. Справа № 802/3830/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представників відповідача: Зюбанова В.В., Боднюк Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: скасування рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична-особа підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про скасування рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі висновків акту планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. від 23.07.2015р. № 1921/1701/НОМЕР_1, Вінницькою ОДПІ 06.08.2015р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051121701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 54131,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 27065,69 грн., та рішення № 0033241702, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 2474,50 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 49489,94 грн.
Крім того, за результатами перевірки Вінницькою ОДПІ сформовано та винесено вимогу № Ф-0054551701 про сплату ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 49489,94 грн.
В подальшому, за результатами розгляду первинної скарги позивача, 24.09.2015р. Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171701 яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 4319,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 2159,94 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а, відповідно, і з прийнятими рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.
Позивач та його повноважний представник у судовому засіданні позов підтримали та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях від 19.01.2015р. (Вхід. № 34676 від 24.11.2015), в яких зазначено, що Вінницька ОДПІ, приймаючи оскаржувані рішення та вимогу, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, в період з 25.06.2015 р. по 16.07.2015 р. уповноваженою особою Вінницької ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.
За результатами перевірки складено акт від 23.07.2015р. № 1921/1701/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема:
- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на суму 72125,85 грн.;
- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного внеску за 2014 рік в сумі 49489,94 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач звернувся з письмовими запереченнями, за результатами розгляду яких, до акта планової документальної виїзної перевірки від 23.07.2015р. № 1921/1701/НОМЕР_1 внесено зміни.
Так, згідно висновків акту перевірки в новій редакції, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1, зокрема п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на суму 54131,38 грн.
На підставі висновків акту перевірки Вінницької ОДПІ прийняті:
податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 року № 0051121701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 54131,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 27065,69 грн.;
рішення від 06.08.2015 року № 0033241702, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 2474,50 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 49489,94 грн.
Крім того, за результатами перевірки 03.09.2015 року Вінницькою ОДПІ сформовано та винесено вимогу № Ф-0054551701 про сплату ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 49489,94 грн.
В подальшому, за результатами розгляду первинної скарги позивача, 24.09.2015р. Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 4319,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 2159,94 грн.
Позивач вважає вказані рішення та вимогу протиправними, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив їх скасувати.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Так, зі змісту акту перевірки слідує, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за 2014 рік на підставі наданих для перевірки первинних документів встановлено розбіжність в сумі 429012,21 грн., що виникло внаслідок порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 до витрат 2014 року включено придбаний, оплачений постачальникам та відвантажений покупцям товар, оплата за який у 2014 році не надійшла, тобто валового доходу у 2014 році не отримано, а отже не понесено витрат в сумі 429012,21 грн.
Представник відповідача у письмових заперечень на позовну заяву та поясненнях наданих під час судового розгляду справи з приводу вказаних порушень зазначив, що дана сума встановлена з врахуванням націнки в розмірі 5,7 %.
У валовому доході сума реалізованої націнки складає 1090822,78 грн. (19137241,67 х 5,7%). Крім цього, до суми валового доходу увійшли 30246,85 грн. отриманих від наданих позивачем послуг та відсотки, від залишку на рахунках у сумі 487,78 грн.
Тобто, на думку представника відповідача, загальна сума валового доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 у 2014 році складає 1121557,41 грн.
В той же час, з цієї суми ФОП ОСОБА_1 у 2014 році понесено витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 170437,44 грн. та інших витрат, включаючи вартість наданих робіт, послуг в сумі 496696,91 грн.
Таким чином, чистий оподатковуваний дохід складає 454423,06 грн. (1121557,41 грн. (валовий дохід) - 170437,44 грн. (витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату) - 496696,91 грн. (інші витрати, включаючись вартість наданих робіт, послуг).
У декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік ФОП ОСОБА_1 зазначено чистий дохід в сумі 105849,67 грн.
Тобто, розбіжність у сумі чистого доходу складає 348573,39 грн. (454423,06 грн. (сума чистого оподаткованого доходу, визначена в результаті перевірки) - 105849,67 грн. (чистий дохід, визначений позивачем у декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік.).
Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 28.10.2014 року ФОП ОСОБА_1 до Вінницької ОДПІ подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.
Згідно розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, доданого ФОП ОСОБА_1 до податкової декларації, сума одержаного ним доходу у 2014 році становить 19167976,38 грн.
В той же час, як зазначено позивачем в даному розрахунку, вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю становить 19062126,71 грн. (18394992,36 грн. (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції) + 170437,44 грн. (витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату) + 496696,91 грн. (інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг).
Тобто, сума чистого оподаткованого доходу, визначена позивачем становить 105849,67 грн. (19167976,38 грн. (сума оподаткованого доходу) - 19062126,71 грн. (вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю).
В той же час, згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно із п. 138.1. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Із аналізу вказаних положень слідує, що допустимим є віднесення до складу валових, сум витрат, які понесені фізичною особою-підприємцем в межах своєї підприємницької діяльності та безпосередньо пов'язані з такою підприємницької діяльності.
В той же час, з пояснень представника відповідача, наданих під час судового розгляду справи, слідує, що при визначені отриманого позивачем чистого оподаткованого доходу застосовано формулу з врахуванням націнки 5,7 %. Дана формула застосована відповідачем на підставі внутрішньої інструкції.
Разом з тим, представником відповідача вказаної інструкції суду не надано.
В свою чергу, на думку суду, в даному випадку при визначені чистого оподаткованого доходу відповідачам необхідно застосовувати норми Податкового кодексу України, які регулюють правовідносини в цій частині.
Тобто, про визначенні чистого оподаткованого доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 у 2014 році, відповідач повинен був керуватись нормами п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, якими визначено, що чистим оподатковуваним доходом є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
В даному випадку, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1, в межах господарської діяльності, в 2014 році понесено витрат на загальну суму 19062126,71 грн.
В той же час, за вищевказаний період, ФОП ОСОБА_1 отримано на свій рахунок 19167976,38 грн.
Під час судового розгляду справи знайшли підтвердження відомості зазначені позивачем у розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, доданого ФОП ОСОБА_1 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що визначаючи суму чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1, відповідачем зроблено висновок, що позивачем валового доходу у 2014 році не отримано, тобто не понесено витрат в сумі 429012,21 грн. як оплату за товар, оскільки у 2014 році оплата за цей товар не надійшла.
В свою чергу, при здійсненні розрахунку чистого оподаткованого доходу відповідачем включено загальну суму оподатковуваного доходу, в тому числі отриманого за неоплачений у 2014 рік товар.
Тому, віднесення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до валових витрат коштів в сумі 429012,21 грн., як оплати за товар, використаний в межах своєї господарської діяльності, які не надійшли на його рахунок у 2014 році, є правомірним, що свідчить про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень Вінницької ОДПІ від 06.08.2015 року № 0051121701 та від 24.09.2015 року № 0000171701, а тому вони підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Що стосується позовних вимог в частині скасування рішення Вінницької ОДПІ від 06.08.2015 року № 0033241702, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 2474,50 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 49489,94 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015р. № Ф-0054551701, то вони також підлягають задоволенню з огляду на таке.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Зі змісту акту перевірки, на підставі висновків якого 03.09.2015р. винесено оскаржувану вимогу № про сплату ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 49489,94 грн. та прийнято оскаржуване рішення від 06.08.2015 року № 0033241702, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 2474,50 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, слідує, що посадовими особами Вінницької ОДПІ під час проведення перевірки встановлено, що в порушення норм Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 завищено в 2014 році суму валових витрат на 348573,39 грн.
Тобто, завищення суми валових витрат призвело до неправильного визначення позивачем суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що, як наслідок, призвело до нарахування ФОП ОСОБА_1 49489,94 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосуванню до нього штрафних санкцій в розмірі 2474,50 грн.
В той же час, як вище встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 в 2014 році валові витрати не були завищені.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, відповідачем безпідставно донараховано ФОП ОСОБА_1 49489,94 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано до нього штрафні санкції в розмірі 2474,50 грн.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення Вінницької ОДПІ від 06.08.2015 року № 0033241702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015р. № Ф-0054551701.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 06.08.2015 року № 0051121701.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0051061701 від 06.08.2015 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.09.2015 року № 0000171701.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 року № Ф-0054551701.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 1396,41 грн. (одна тисяча триста дев'яносто шість гривень 41 копійка) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна