Справа № 2-а/1970/786/11
18 квітня 2011 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Баб'юка П.М. при секретарі Михайловській Н.В.,
за участю:
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" до Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області про скасування рішення, суд, -
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області (надалі - Держцінінспекція) про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 лютого 2011 року №000012.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та суду пояснили, що відповідачем при проведенні перевірки та складанні акта з порушенням вимог чинного законодавства розраховано ціну на продовольчі товари в частині визначення вартості сировини (борошна), обчислення адміністративних, транспортних витрат та витрат пов'язаних з опаленням. Також зазначили, що методика проведення відповідачем розрахунків (визначення собівартості товарів) не відповідає тій, яка застосовувалась Держцінінспекцією при проведенні попередньої перевірки (Акт від 17 вересня 2009 року). Враховуючи наведене, вважають, що оскаржене рішення підлягає скасуванню.
В судовому засіданні 11.04.2011 представником відповідача долучено до матеріалів справи копії документів наданих позивачем в процесі перевірки.
В судове засідання 18.04.2011 відповідач не з'явився, хоча про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 11.04.2011.
Відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України розгляд справи не відкладався і справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступні обставини:
Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - ТОДА) від 03.06.2008 №392 «Про регулювання цін на виробництво окремих продовольчих товарів та внесення змін до розпорядження голови ТОДА від 06.02.2008 №72 «Про граничні торгівельні надбавки на окремі продовольчі товари» (із змінами та доповненнями) запроваджено регулювання цін на виробництво хліба та хлібобулочних виробів шляхом встановлення граничного рівня рентабельності при виробництві хліба вагою більш як 500 грамів з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) з можливим додаванням цукру, жиру, але не більше 2%, а також хліба та хлібобулочних виробів для діабетиків у відсотках до повної собівартості виробництва готової продукції в розмірі 5%.
З 20.01.2011 по 09.02.2011 відповідачем проведено планову перевірку додержання ТОВ "Тернопільхлібпром" державної дисципліни цін при формування, встановленні і застосуванні цін на хліб та хлібобулочні вироби за період з 01.01.2010 по 01.02.2011.
В результаті перевірки складено акт від 09.02.2011 яким встановлено, що в результаті порушення державної дисципліни цін позивачем необґрунтовано отримано виручку в сумі 64330,60 грн.
16.02.2011 на підставі вказаного акта відповідачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій №000012 яким вирішено вилучити у ТОВ "Тернопільхлібпром" у дохід державного бюджету 64330,60 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 128661,20 грн. штрафних санкцій.
Як вбачається з акта перевірки від 09.02.2011 в періоді який перевірявся позивач закуповував борошно як в Аграрному фонді так і по ринкових цінах у інших постачальників, зокрема: ТОВ «Скала-Дар», ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ фірма «Тріумф», ТОВ «Хмельницьк-млин».
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів Українивід 31 грудня 1999 р. N318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. N 27/4248 (із змінами і доповненнями) це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). Собівартість реалізованих товарів згідно вимог п.10 вказаного Положення визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Відповідно до вимог п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 N246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044 при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
Закупівля борошна з Аграрного фонду і в інших постачальників здійснювалась позивачем одночасно, і ринкові ціни на борошно відрізнялися від цін на борошно з Аграрного фонду. Придбане позивачем борошно мало однакове призначення та однакові умови використання, а тому, для розрахунку вартості сировини ТОВ "Тернопільхлібпром" використало метод середньозваженої собівартості, відповідно до якого:
· Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;
· Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.
Проте, мотивуючи тим, що товариство не забезпечило стабільну цінову політику на соціально значущі види хліба і допустило неоднократне зростання цін на них, при проведенні перевірки та розрахунку витрат на виробництво соціальних видів хліба по статті «Сировина» Держцінінспекцією враховано ціни на борошно лише з Аграрного фонду, фактично застосувавши метод ідентифікованої собівартості.
Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, оскільки позивачем правомірно (відповідно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку) для розрахунку вартості сировини обрано метод середньозваженої собівартості на підставі якого і визначено ціну борошна, а суб'єктивне твердження відповідача про те, що товариство не забезпечило стабільну цінову політику на соціально значущі види хліба і допустило неоднократне зростання цін на них не може бути підставою для розрахунку собівартості виробництва враховуючи ціни на борошно лише з Аграрного фонду.
Відповідно до п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" лише запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
Судом встановлено, що придбане позивачем борошно мало однакове призначення та однакові умови використання, а тому, для розрахунку вартості сировини ТОВ "Тернопільхлібпром" правомірно використало метод середньозваженої собівартості. Аналізуючи наведене, у Держцінінспекції не було передбачених чинним законодавством підстав для застосування іншого методу визначення собівартості борошна.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід відмітити, що в оскарженому рішенні про застосування економічних санкцій зазначено, що ТОВ "Тернопільхлібпром" застосувало оптові ціни на хліб з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний, проте, в акті перевірки відповідачем не зазначено та не розраховано рівень рентабельності товариства при виробництві хліба, а також немає висновку щодо перевищення встановленого граничного її рівня.
Крім цього, Держцінінспекцією при визначенні повної планової собівартості виробництва хліба не враховано витрати на опалення виробничих приміщень, передбачені п.13 «Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання» затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2008 року №373 (далі - Порядок) та адміністративні витрати: на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів адміністративного призначення та сплату податків і обов'язкових платежів (витрати по використанню водних ресурсів, геологорозвідка та транспортний податок), передбачені п.16 Порядку.
Методика проведення відповідачем розрахунків (визначення собівартості товарів) не відповідає тій, яка застосовувалась Держцінінспекцією при проведенні попередньої перевірки (Акт від 17 вересня 2009 року).
Суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що ТОВ "Тернопільхлібпром" не отримало весь обсяг борошна з Аграрного фонду виділеного Тернопільською облдержадміністрацією, проте, в даному випадку слід врахувати і ряд об'єктивних причин які призвели до настання вказаних обставин, а саме: відсутність потрібної кількості сировини на складі в постачальників, часовим розривом між оплатою та поставкою визначеної кількості сировини, зміну бази постачання. Враховуючи наведене, та те, що згідно укладених договорів з Аграрним фондом товариство було забезпечене житнім борошном лише на рівні 45-50% від норми, позивач змушений був проводити закупівлю борошна по ринковим цінам в інших постачальників. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вказані дії ТОВ "Тернопільхлібпром" не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач належними та беззаперечними доказами не довів правомірності свого рішення, а відтак позовні вимоги позивача підлягають до задоволення шляхом скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 лютого 2011 року №000012.
Керуючись ст.ст. 71,128,153,158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Тернопільській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 лютого 2011 року №000012 - скасувати.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строк, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
В повному обсязі постанова складена і підписана 26 квітня 2011 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.