Справа № 2-а/1970/481/11
15 березня 2011 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Баб'юка П.М.
при секретарі судового засідання - Михайловській Н.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представника позивача: ОСОБА_2;
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2010 №0010201702/0.
В судовому засіданні позивач підтримав позов з мотивів викладених у позовній заяві.
Представник позивача просив позов задовольнити, пояснив, що у 2008 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування і сплачував єдиний податок за максимальною ставкою, а тому, незалежно від того, якими видами діяльності він займався та чи були вони зазначені в заяві (свідоцтві) режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Також зазначив, що при донарахуванні податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за період з 01.12.2008 по 31.03.2010, під час перебування позивача на загальній системі оподаткування, відповідачем безпідставно не враховано норми витрат у розмірі 45%, що призвело до завищення податкового зобов'язання за вказаний період.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що під час написання заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування 14.12.2007 позивачем вказано лише вид діяльності «торгово-посередницька», а тому, вважає, що послуги по перевезенню пасажирів надані без відповідного дозволу і дохід отриманий від даного виду діяльності повинен оподатковуватись на загальних підставах.
Крім цього, зазначила, що з 01.12.2008 по 31.03.2010 позивач перебував на загальній системі оподаткування та мав обов'язок відображати всі понесені ним витрати. Враховуючи, що під час перевірки працівниками ДПІ досліджувались податкові накладні за вказаний період, норма витрат у розмірі 45% не підлягає застосуванню.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши подані сторонами докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, встановив наступні обставини:
ОСОБА_1 01 червня 1998 року зареєстрований Шумською РДА як фізична особа-підприємець, і.к. НОМЕР_1.
Відповідно до п.1, п.2, п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями (далі-Закон № 509-ХІІ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених Законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків, наявністю торгових патентів, а також застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
В ході документальної планової виїзної перевірки щодо дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 працівниками Кременецької МДПІ виявлено порушення позивачем ст.ст.13,14 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет КМУ) та донараховано 23432,37 грн. податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб (Акт від 30.08.2010 №08/1700/НОМЕР_1).
На підставі вказаного акта винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 №0010201702/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 23432,37 грн.
Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку. Рішенням ДПА України від 26.01.2011 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось в судовому засіданні сторонами в період з 01.04.2007 по 31.12.2007 ФОП ОСОБА_1 був платником фіксованого податку з фізичних осіб (патент№738350), а в період з 01.01.2008 по 30.11.2008 перебував на спрощеній системі оподаткування (був платником єдиного податку). З 01.12.2008 по 31.03.2010 позивач перебував на загальній системі оподаткування.
За період з 01.04.2007 по 31.12.2007 ФОП ОСОБА_1 був платником фіксованого податку з фізичних осіб та отримав дохід від надання послуг по перевезенню працівників ТОВ «Сегеш України» автомобільним транспортом на суму 24108,70 грн. Документального підтвердження витрат по вказаній діяльності за вказаний період позивач під час перевірки не представив.
Позивач здійснював продаж товарів на ринку та був платником ринкового збору, а відповідно до ст.14 Декрету КМУ доходи одержані від здійсненні інших видів підприємницької діяльності оподатковуються у загальному порядку.
Відповідно до п.13 «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 21.04.1993 N 12, із змінами і доповненнями (далі - Інструкція):
· Оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
· Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.
Згідно додатку N 6 до Інструкції, норма витрат у разі надання послуг пасажирським автотранспортом складає 45%.
Враховуючи наведене, донарахування податковим органом податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 в розмірі 1988,97 грн. (24108,7 грн. - 45% х 15%) є правомірним.
Також слід відмітити, що позивачем чи його представником в судовому засіданні не подано заперечень щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб за вказаний період.
В період з 01.01.2008 по 30.11.2008 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (був платником єдиного податку) та отримав дохід від надання послуг по перевезенню працівників ТОВ «Сегеш України» автомобільним транспортом на суму 77248,50 грн. Дану суму ФОП ОСОБА_1 не відобразив у Звіті платника єдиного податку та не подав декларації про одержані доходи.
За вказаний період позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 6373,00 грн. (77248,50 грн. - 45% х 15%).
Відповідач вважає, що оскільки під час написання заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування 14.12.2007 позивачем не вказано вид діяльності «надання послуг пасажирським автотранспортом», в подальшому заяв про зміну (доповнення) видів діяльності до податкового органу не подавав, крім цього, вказаний вид діяльності не зазначений в ЄДР, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 21.09.2010, а тому, послуги по перевезенню пасажирів надані без відповідного дозволу і дохід отриманий від даного виду діяльності повинен оподатковуватись на загальних підставах.
Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з наступних підстав:
Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу.
Згідно з абзацом другим пункту 4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.
У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.
Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
Слід зауважити, що нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Разом із тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з такого.
Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України". Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" застосовується з урахуванням таких особливостей.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:
суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (чинного на момент винесення податкового повідомлення-рішення) механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Ураховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.
При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами в період з 01.01.2008 по 30.11.2008 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок за максимальною ставкою, передбаченою для вказаних видів діяльності, а тому суд вважає, що сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника. Вказану позицію також підтримав Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 28.09.2009 №1275/10/13-09.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 6373,00 грн. за період з 01.01.2008 по 30.11.2008 донараховане податковим органом неправомірно.
В період з 01.12.2008 по 31.03.2010 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування та отримав дохід від надання послуг по перевезенню працівників ТОВ «Сегеш України» автомобільним транспортом на суму 100469,20 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось позивачем чи його представником. Вказану суму позивач не включив до валових доходів та не відобразив у Деклараціях про доходи за вказаний період.
Враховуючи наведене податковим органом за вказаний період донараховано податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 15070,38 грн. (100469,20 грн. х 15%).
При донарахуванні вказаного податкового зобов'язання відповідачем не врахована норма витрат у разі надання послуг пасажирським автотранспортом в розмірі 45% (додаток N 6 до Інструкції). В обргрунтування вказаного представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що з 01.12.2008 по 31.03.2010 позивач перебував на загальній системі оподаткування та мав обов'язав відображати всі понесені ним витрати. Враховуючи, що під час перевірки працівниками ДПІ досліджувались податкові накладні за вказаний період, норма витрат у розмірі 45% не підлягає застосуванню.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав:
Відповідно до п.13 Інструкції загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно п.2.2.2 Акта перевірки (Структура витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за даними перевірки) сума витрат по наданню послуг по перевезенню пасажирів за період з 01.12.2008 по 31.03.2010 складає 0,00 грн.
Отже, під час вказаної перевірки працівниками Кременецької МДПІ не виявлено документально підтверджених витрат по наданню послуг по перевезенню пасажирів, які включаються до складу валових витрат.
Згідно вимог п.13 Інструкції якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при донарахуванні позивачу податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 15070,38 грн. за період з 01.12.2008 по 31.03.2010 відповідачем неправомірно не враховано норму витрат при наданні послуг пасажирським автотранспортом в розмірі 45%.
З урахуванням зазначеної норми витрат розмір донарахованого податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за період з 01.12.2008 по 31.03.2010 повинен становити 8288,71 грн. (100469,20 грн. - 45% х 15%), а не 15070,38 грн.
З огляду на зазначене, донарахування ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за період з 01.12.2008 по 31.03.2010 в частині 6781,67 грн. (15070,38 грн. - 8288,71 грн.) є неправомірним.
Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 02.09.2010 №0010201702/0 на суму 23432,37 грн. відповідачем неправомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 13154,67 грн. (6373,00 грн. + 6781,67 грн.), а тому в цій частині оскаржене рішення підлягає скасуванню.
Відносно донарахування позивачу податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 10277,7 грн. (23432,37 грн. - 13154,67 грн.) - судом встановлено, що відповідач діяв на підставі і в межах вимог чинного законодавства, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 153,163-163 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Податкове повідомлення-рішення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції від 02 вересня 2010 року №0010201702/0 в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 13154,67 грн. - скасувати.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строк, передбачені статтями 185187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
В повному обсязі постанова складена і підписана 19 березня 2011 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.