Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
21 грудня 2015 року Справа № 805/5132/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кравченко Т.О., вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративний справі за позовом ОСОБА_1 до судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко Алли Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
17 грудня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, датований 07 грудня 2015 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко Алли Миколаївни, в якому позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко Алли Іванівни, яка полягала у ненаданні ОСОБА_1, яка утримується у Маріупольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, інформації, яка цікавить позивача;
- зобов'язати суддю Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко Аллу Миколаївну надати позивачу інформацію, яка її цікавить, відповідно до поданих нею клопотань від 09 листопада 2015 року та від 23 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви крім іншого з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. При цьому суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.п. 7, 9 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена ст. 17 КАС України.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позивач - ОСОБА_1 підозрюється (обвинувачується) у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, та перебуває у Маріупольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що керуючись Законами України «Про звернення громадян» та «Про інформацію», вона звернулася до судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко А.М. з клопотаннями від 09 листопада 2015 року № 1386 та від 23 листопада 2015 року № 1513, в яких просила надати інформацію, яка її цікавить, а саме копію відеозапису контрольної закупки.
Позивач стверджувала, що в порядку, визначеному законом, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, не надала запитувану інформацію, чим порушила права та інтереси позивача як фізичної особи та встановлений законом порядок розгляду звернень, а також право громадян на отримання інформації.
Доводи позивача про те, що спір, за вирішенням якого вона звернулася до Донецького окружного адміністративного суду, виник у зв'язку з порушенням відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», є безпідставними, оскільки дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством, що встановлено ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, що передбачено ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України.
Права підозрюваного, обвинуваченого визначені ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений мають право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу.
Згідно з п. 16 ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений мають право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З'ясовуючи належність до адміністративної юрисдикції спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, суддя виходить з нижченаведеного.
Згідно з ч.ч. 1-2 Конституції України права і свободи громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням (п.п. 35-36 рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, п.п. 51-52 рішення у справі «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, і п.п. 62-67 рішення у справі «Толстой Милославський проти Сполученого Королівства» від 13 липня 1995 року).
Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (п. 57 рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року).
З питання імунітету суддів Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (п.п. 47-57 рішення у справі «Ернст та інші проти Бельгії» від 15 липня 2003 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Ч. 1 ст. 129 Конституції України визначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Основного Закону України незалежність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснив, що оскільки незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний.
Згідно з положеннями п.п. 10, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд є порушенням незалежності та самостійності суду.
Крім того, ч. 2 ст. 126 Конституції України містить заборону впливу на суддів у будь-який спосіб.
Системний аналіз наведених правових норм та правової позиції Пленуму Верховного Суду України дозволяє дійти висновку про те, що рішення, дії або бездіяльність суду в рамках здійснення ним правосуддя, тобто розгляду і вирішення конкретної справи, не можуть бути оскаржені шляхом звернення з адміністративним позовом, предметом якого є оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності суду, а відповідачем - суд чи суддя.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності суду (судді) поза встановленою Конституцією та законами України процесуальною формою є порушенням принципу незалежності суддів, а також порушенням заборони впливу на суддів у будь-який спосіб.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень ч. 1 ст. 2, п.п. 1, 7 і 9 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Крім того, згідно з п. 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.
Отже, у спірних правовідносинах суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко А.М. не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, та не може бути відповідачем по справі, як наслідок, справу № 805/5132/15-а не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 109 КАС України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами; у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п.1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, що передбачено ч.ч. 4, 6 ст. 109 КАС України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 107, ст. 109, ст. 160, ст. 165, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 805/5132/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко Алли Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративний справі невідкладно надіслати особі, яка подали позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
3. Роз'яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлена ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Роз'яснити особі, яка звернулися з позовною заявою, що рішення, дій або бездіяльності суду, вчиненні у зв'язку з розглядом кримінальної справи, можуть бути оскаржені в порядку, регламентованому Кримінальним процесуальним кодексом України.
5. Ухвала постановлена, складена і підписана у нарадчій кімнаті.
6. Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
7. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кравченко Т.О.