04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" грудня 2015 р. Справа№ 910/24846/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Жук Г.А.
при секретарі Місюк О.П.
за участю представників:
від прокурора - Вакулюк Д.С.
від позивача - 1 Самелюк К.О.
від позивача - 2 Костюк О.М.
від відповідача - 1 Тертичний О.М.
від відповідача - 2 Тертичний О.М.
від відповідача - 3 не з'явився
від відповідача - 4 не з'явився
від відповідача - 5 не з'явився
від відповідача - 6 Яценко О.В.
від третьої особи - ОСОБА_6
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 (суддя Балац С.В.)
за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі:
Київської міської ради;
Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
Комунального підприємства „Шляхово-Есплуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва;
Комунального підприємства „Шляхово- Експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" м. Києва;
Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва „Київавтошляхміст";
Товариства з обмеженою відповідальністю „Сентіс"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7
про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним договору,-
Заступник прокурора м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відповідачів про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним інвестиційного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/24846/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою суду від 19.10.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.11.2015.
Ухвалою суду від 10.11.2015 розгляд скарги був відкладений до 03.12.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Ухвалою суду від 03.12.2015 розгляд апеляційної скарги було відкладений на 17.12.2015 відповідно до ст.77 ГПК України
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 17.12.2015 у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Жук Г.А.
Ухвалою суду від 17.12.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у склід колегії суддів: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Жук Г.А.
До суду через відділ документального забезпечення надійшла заява від ФОП ОСОБА_7 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивачів, оскільки він уклав із позивачем - 2 договір оренди 08.04.2014, предметом якого є передача в оренду ФОП ОСОБА_7 нерухомого майна, що знаходиться в підземному пішохідному переході Святошинського району міста Києва, який є предметом спору в рамках даної справи
Колегія суддів, вивчивши доводи даної заяви, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, що з'явилися в призначене судове засідання, прийшла до висновку про задоволення даної заяви та залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивачів ФОП ОСОБА_7
Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача - 2, представника відповідача - 6 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду є обґрунтованим та законним, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судове засідання на вказану дату з'явилися представник прокурора, представники позивача 1, 2, представник відповідача 1, 2, 6, представник третьої особи та надали усні пояснення стосовно предмету спору.
Представники відповідача 3,4, 5 в судове засідання не з'явилися. Про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокурора, позивача 1,2, представників відповідачів 1,2, 6, представника третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Положення № 528/1189).
Згідно з пунктом 4 вказаного рішення, організатором інвестиційних конкурсів визначено головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
В п. 1.1. Положення № 528/1189, вказано, що це положення визначає порядок підготовки, проведення інвестиційного конкурсу, укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, у тому числі соціальної інфраструктури міста, об'єктів незавершеною будівництва, станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ, та інших об'єктів на умовах проведення інвестиційного конкурсу.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрація від 22.10.2007 № 1403 затверджено склад постійнодіючої конкурсної комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та створено робочу групу для виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з організацією та проведенням конкурсів та затверджено її склад. До складу вказаної комісії входять і депутати Київської міської ради - позивача 1.
31.10.2008 відповідач-1 на підставі Положення № 528/1189 прийняв розпорядження "Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві" № 1496.
У 2012 році відповідачем 2 - організатором конкурсу було проведено конкурс по виявленню найкращої економічної інвестиційної пропозиції на залучення інвесторів до здійснення заходів з облаштування 45 пішохідних підземних переходів.
За результатами проведеного конкурсу, постійнодіючою конкурсною комісією по залученню інвесторів, до складу якої входили і депутати Київської міської ради, ТОВ «Сентіс» було визначено переможцем, та вопдальшому був укладений інвестиційний договір.
Заступник прокурора міста Києва, звертаючись із даним позовом в інтересах Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва, мотивує свої вимоги тим, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.06.2012 № 1058 "Про затвердження переможця конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 45 пішохідних підземних переходів (Лот 4)" та Інвестиційний договір № 049- 13/і/119 від 26.09.2012 суперечать вимогам закону, посилаючись на ст. 235 ЦК України, вказує, що спірний договір є прихованою угодою оренди комунального майна.
Апеляційна інстанція, вивчивши доводи та докази, надані вповноваженими представниками сторін, як на підтвердження своїх вимог та заперечень за даними позовними вимогами, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 528/1189 затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Положення № 528/1189).
Згідно з пунктом 4 вказаного рішення, організатором інвестиційних конкурсів визначено головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У відповідності до п. 2.1. рішення Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" від 15.03.2012 № 198/7535 головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у департамент управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
В п. 1.1. Положення № 528/1189, вказано, що це положення визначає порядок підготовки, проведення інвестиційного конкурсу, укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, у тому числі соціальної інфраструктури міста, об'єктів незавершеною будівництва, станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ, та інших об'єктів на умовах проведення інвестиційного конкурсу.
Відповідно до п. 1.2. вказаного Положення, інвестиційний конкурс проводиться з метою створення сприятливих умов для провадження інвестиційної діяльності та забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та поповнення бюджету міста Києва.
За змістом п. 1.5. Положення № 528/1189 рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за поданням організатора конкурсу шляхом видання відповідного розпорядження.
Згідно з п. 2.1.1. вказаного положення, пропозиції до переліку об'єктів, які потребують залучення інвестицій, надаються щомісячно організатору конкурсу структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головними управліннями, управліннями, балансоутримувачами зазначених об'єктів.
Організатор конкурсу формує перелік об'єктів за формою (додаток 2, таблиці 1 - 3) та подає його на розгляд Комісії. Робоча група розглядає запропоновані переліки об'єктів та формує перелік інвестиційно привабливих об'єктів, у тому числі земельних ділянок. Після визначення робочою групою переліку інвестиційно привабливих об'єктів організатор конкурсу забезпечує їх оформлення за формою (додаток 2, таблиця 4) та подає на розгляд Комісії. Комісія щотижня (або в інші визначені Комісією терміни) розглядає пропозиції робочої групи, зазначений перелік та своїм протокольним рішенням визначає об'єкти, по яких пропонується проведення інвестиційних конкурсів (п.п. 2.1.4., 2.1.5. Положення).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрація від 22.10.2007 № 1403 затверджено склад постійнодіючої конкурсної комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та створено робочу групу для виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з організацією та проведенням конкурсів та затверджено її склад. До складу вказаної комісії входять і депутати Київської міської ради - позивача 1.
31.10.2008 відповідач-1 на підставі Положення № 528/1189 прийняв розпорядження "Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві" № 1496 (надалі - розпорядження № 1496).
Згідно з п. 1 розпорядження № 1496, структурним підрозділам комунальної корпорації "КИЇВАВТОДОР" доручено надати головному управлінню економіки та інвестицій пропозиції щодо формування переліку пішохідних підземних переходів, які потребують облаштування.
У відповідності до пунктів 3 та 4 розпорядження № 1496, постійнодіючій комісії доручено провести конкурси із залученням інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів, передбачивши можливість здійснення підприємницької діяльності, а Головному управлінню комунальної власності м. Києва доручено зупинити розгляд всіх питань, пов'язаних з використанням пішохідних підземних переходів.
У 2012 році відповідачем 2 - організатором конкурсу було проведено конкурс по виявленню найкращої економічної інвестиційної пропозиції на залучення інвесторів до здійснення заходів з облаштування 45 пішохідних підземних переходів.
За результатами проведеного конкурсу, Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження 23.06.2012 № 1058, яким відповідача-6 було визначено переможцем.
Крім того, даним розпорядженням було доручено Департаменту економіки та інвестицій КМДА укласти відповідні договори із товариством та балансоутримувачами пішохідних підземних переходів.
Заступник прокурора міста Києва в своїй скарзі зазначає, що вказане вище розпорядження КМДА прийняте з порушенням норм чинного законодавствам України, а саме: ст. 19 Конституції України, та ЗУ «Про місцеве самоврядування».
Колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і порушення процедури його прийняття. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Акти державних органів та інших органів - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Пункт 4 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні» визначає право звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Як зазначалося вище, згідно із п. 1.5 рішення КМР рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця приймає виконавчий орган КМР - КМДА, що спростовує твердження прокурора стосовно того, що оскаржуване розпорядження відповідачем було прийнято не вповноваженим органом.
Вказане рішення КМР № 528/1189 є чинним, законним, в установленому законом порядку недійсним не визнавалось.
На підставі рішення КМР протоколом засідання конкурсної комісії Головного управління економіки та інвестицій КМДА № 8/2011 від 20.10.2011 було затверджено умови проведення конкурсу із залучення інвесторів для здійснення заходів з облаштування пішохідних переходів.
Спростовуючи доводи апелянта, викладені в скарзі стосовно наявності достатніх підстав для визнання розпорядження КМДА № 1058 недійсним, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаними вище обставинами та нормативними актами підтверджується факти того, що Київська міська рада належним чином уповноважили Київську міську державну адміністрацію на проведення конкурсу із залучення інвесторів, комісія, яка визначила та затвердила умови залучення інвестора наполовину складалася із депутатів Київської міської ради, які, в свою чергу, при наявності явних ознак порушення законодавства України в даній конкретній області, мали право відхилити запропоновану умови залучення інвесторів.
Крім того, апелянтом не було належним чином доведено суду апеляційної інстанції та підтверджено відповідними доказами, які саме положення ст. 19 Конституції України були порушені при прийняті оскаржуваного розпорядження КМДА, в чому саме заключається неправомірність дій посадових осіб КМДА при прийняті такого розпорядження, не доведено чи була порушена процедура прийняття такого розпорядження та найголовніше не було зазначено, в чому саме полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації прийнятим розпорядженням.
Отже, заступником прокурора ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не було доведено належним чином наявності всієї сукупності обставин, що відповідно до положень чинного законодавства України є підставами для визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним, а тому в цій частині рішення Господарського суду міста Києва є правомірним, обґрунтованим та законним.
Стосовно вимоги про визнання інвестиційного договору недійсним, апеляційна інстанція зазначає наступне.
26.09.2012 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що виступає організатором інвестиційного конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Дарницькому та Святошинському районах міста Києва, Комунальним підприємством "ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ" м. Києва, Комунальним підприємством "ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ" м. Києва, Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "КИЇВАВТОШЛЯХМІСТ" комунальної корпорації "КИЇВАВТОДОР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНТІС", був укладений інвестиційний договір від № 049- 13/і/119 на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Дарницькому та Святошинському районах міста Києва (Лот 4).
Згідно п. 2.1. Інвестиційного договору, за цим договором відповідно до умов інвестиційного конкурсу та поданої конкурсної пропозиції інвестор зобов'язується здійснити заходи з облаштування об'єкту інвестування, визначені у п.1.2. даного договору, та отримує право встановити і протягом дії цього договору користуватись легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному підземному переході відповідно до вимог чинного законодавства України, для своїх комерційних цілей, в тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд.
Пунктом 1.2. Інвестиційного договору визначено, що облаштування об'єкту інвестування (інвестиційний проект): проведення робіт по поліпшенню технічного стану підземних пішохідних переходів, здійснення експлуатаційного утримання підземних пішохідних переходів, їх елементів та інженерних мереж у належному стані, прибирання, очищення (в т.ч. від рекламних оголошень), поливання (у літній період) прохідної частини підземного пішохідного переходу і прилеглої до нього території, здійснення заходів, передбачених у переліку регламентних робіт, наведених у додатку № 4 до цього договору, а також виконання інших необхідних робіт, які пов'язані з належною експлуатацією підземного пішохідного переходу та забезпеченням умов для безпечного руху пішоходів, що виявлені під час складання актів обстеження об'єкту інвестування або на протязі дії даного договору.
Загальна орієнтовна вартість здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування (розмір інвестицій), протягом терміну дії договору становить 16000000 грн (п.2.2 Інвестиційного договору).
У відповідності до п.11.1 Інвестиційного договору термін його дії становить 5 років.
Заступник прокурора, звертаючись із позовною заявою та оскаржуючи постановлене судом першої інстанції рішення, зазначає, що підставою для визнання вказаного інвестиційного договору недійсним є те, що він насправді є удаваним правочином з метою приховання договору оренди.
Відповідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.
Як слідує з п. 3 розпорядження № 1496, яке на даний момент є дійсним, конкурс із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів проводився саме із передбачуваною можливістю здійснення підприємницької діяльності.
За змістом інвестиційного договору відповідач-6 взяв на себе зобов'язання протягом дії цього договору (5 років) здійснити заходи з облаштування 45 пішохідних підземних переходів, які знаходяться в Дарницькому та Святошинському районах м. Києва, та за умов здійснення вказаних заходів отримав право встановити свої легкі збірно-розбірні конструкції, а також право користуватись цими конструкціями, в зв'язку з чим прокурор вважає, що даний договір є прихованою угодою оренди комунального майна.
Апелянт, обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, зазначає, що умови інвестиційного договору містять всі необхідні пункти, що стосуються саме договору оренди та ті пункти, що відрізняють договір оренди від інших видів правочинів.
Так, прокурор зазначає, що спірним інвестиційним договором сторони визначили майно, яке передається фактично в оренду (підземні пішохідні переходи), строк на який майно передається (5 років), визначено, що товариство має право користуватися пішохідними переходами для здійснення комерційної діяльності, визначено перелік майна, площу та місцезнаходження майна, а також встановлюють плату за користування майном у натуральній формі, тобто з урахуванням положень ЦК України мають місце всі ознаки договору оренди.
Проте все зазначене спростовуються таким.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня),
порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом п. 2.1. Інвестиційного договору відповідач-6 протягом здійснення заходів з облаштування, що є його інвестицією, отримав право встановити та використовувати свої конструкції, що не заборонено положеннями Закону України "Про інвестиційну діяльність".
Інвестиційний договір не містить умов, визначених ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які є істотними для договорів оренди майна, що є комунальною власністю. Відсутні в ньому й положення, з яких би вбачався перехід прав на майно до інвестора та будь-які індивідуально визначені ознаки такого майна, не встановлено домовленості сторін про платне володіння та користування комунальним майном, необхідними орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, що відповідало б змісту поняття "оренда", визначеному ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
До того ж орендні відносини не були предметом проведеного конкурсу із залучення інвесторів до облаштування переходів.
Таким чином, доводи прокурора про те, що оскаржуваний інвестиційний договір укладено його сторонами з метою приховати інший правочин, а саме договір оренди комунального майна, є безпідставними, оскільки у договорі закріплена загальна орієнтовна вартість здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування (розмір інвестицій), розмір та строки внесення запланованих інвестицій передбачені в Графіку виконання та реалізації інвестиційного проекту, який погоджений сторонами; тобто, досягнута мета інвестування - в результаті якої створюються прибуток (дохід) та досягається соціальний ефект, що є суттєво відмінним від правовідносин оренди, які є виключно комерційними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 910/24844/14 від 12.08.2015, № 910/24845/14 від 25.06.2015.
Крім того, пункт стосовно розміщення легких збірно-розбірних конструкцій міститься в главі 5 договору, що стосується прав та обов'язків сторін, та вказане (щодо збірних конструкцій) зазначене саме як право інвестора, (облаштовувати об'єкт інвестування легкими збірно-розбірними конструкціями для комерційних цілей), а не основна мета вказаного договору, що в свою чергу не визначає це як обов'язок, за невиконання якого (як то визначається умовами договору оренди) сторони несуть певну відповідальність.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Твердження прокурора стосовно того, що вказаним договором були порушені законні права та інтереси держави, в інтересах якої саме й заявлялися позовні вимоги, спростовується тим, що підземні пішохідні переходи не є об'єктами державної власності, а перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Києва, про це зазначає і прокурор в позовній заяві.
Таким чином, оспорювані розпорядження № 1058 та інвестиційний договір не порушують та не можуть порушувати права та інтереси держави, оскільки підземні пішохідні переходи є комунальною власністю, а згідно з положеннями ч. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
04.11.2014 розпорядженням голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кличка В.В.№ 1270 було вирішено утворити робочу групу з вирішення питань по утриманню підземних пішохідних переходів у м. Києві та затвердити положення про робочу групу з вирішення питань по утриманню підземних пішохідних переходів у м. Києві (далі - Положення про робочу групу). Пунктом 3.4 Положення про робочу групу, передбачене щомісячне звітування результатів роботи Київському міському голові, першому заступнику голови Київської міської державної адміністрації та заступнику голови Київської міської державної адміністрації, який забезпечує діяльність виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) пов'язану з реалізацією державної політики у сфері містобудування та архітектури на території м. Києва. Відповідно до протоколів нарад від 07.11.2014, від 14.11.2014, від 22.12.2014 та від 30.12.2014 робочою групою досліджувались та вирішувались питання пов'язані з утриманням та використанням підземних пішохідних переходів. Так 08.05.2015 між відповідачами 2,3,4,5 та 6 укладено додаткову угоду № 4 до Інвестиційного Договору, пунктом 3 якої уточнено порядок встановлення нових легких збірно-розбірних конструкцій, після підписання проекту якої повний текст передано на погодження у встановленому порядку.
Будь-яких обмежень у здійсненні права інвестора на встановлення та виконання конструкції, як протокольними рішеннями робочої групи так і умовами укладеної додаткової угоди від 08.05.2015 № 4 до Інвестиційного договору внесено не було.
Стосовно наявності договору оренди частини підземного пішохідного переходу в Святошинському районі міста Києва, укладеного між третьою особою та позивачем - 2, колегія суддів зазначає, він не може бути підставою для визнання інвестиційного договору недійсним, оскільки: по-перше така підстава (наявність договору оренди) не була зазначає в позовній заяві прокурором, а по друге, наявність вказаного договору оренди жодним чином не впливає та не перешкоджає виконанню своїх обов'язків, визначених умовами спірного інвестиційного договору сторонами такого договору.
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов мотивованого висновку, що між сторонами було укладено саме інвестиційний договір, який не суперечить нормам чинного законодавства України, згідно рішення Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та умов конкурсу.
Твердження апелянта проте, що відбулася незаконна передача майна в оренду відповідачу - 6, оскільки не було дотримано визначеного нормами чинного законодавства порядку передачі майна комунальної власності в оренду, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки, як зазначалося вище, передачі майна в оренду не відбувалося, відповідне рішення Київською міською радою не приймалося та сторони, при укладанні спірного договору не мали на меті підписання договору оренди з усіма його істотними умовами та права, обов'язками, що виникають з такого виду правочину.
Враховуючи все вище зазначене, а також докази надані представниками сторін як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність рішень органів місцевого самоврядування та правочинів, судом під час розгляду справи таких обставин не встановлено, а отже Господарським судом міста Києва повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва, а тому апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід державного бюджету України.
Отже, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з позивачів в доход Державного бюджету України, виходячи зі ставок, які діяли станом на час звернення апелянта із відповідною скаргою до Київського апеляційного господарського суду за розгляд двох вимог немайнового характеру (визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним договору).
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/24846/14- без змін.
Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн.
Стягнути з Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн.
Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/24846/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
Г.А. Жук