04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" грудня 2015 р. Справа№ 910/9769/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря Карпюк О.С.,
представників:
від позивача - Грищенко О.М., Коверга А.П.
від відповідача - Гуринець В.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015
у справі № 910/9769/15 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи"
про стягнення 116 505,79 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/9769/15 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" 98 182,50 грн. основного боргу; 9 587,04 грн. пені; 7 887,32 грн. втрат від інфляції; 751,36 грн. 3% річних; 2 328,26 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015, стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою від 03.09.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи".
29.09.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.10.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.
27.10.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.11.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.
10.11.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.11.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.
24.11.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Згідно розпорядження секретаря судової палати суду від 01.12.2015 у зв'язку з перебуванням судді Гарник Л.Л. у відпустці, доручено здійснити розгляд справи № 910/9769/15 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді - Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.
Ухвалою від 01.12.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи".
01.12.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу відповідача - без задоволення.
За клопотанням відповідача судовий процес у даній справі фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої взаємовпов'язаної справи, що розглядається іншим судом.
Клопотання мотивоване тим, що дана справа та справа № 910/18680/15 за позовом ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" до ТОВ "САП Україна" про визнання недійсним пункту 4.4. ліцензійного договору КО1-4108Л від 27.02.2014 та внесення змін в частині порядку оплати послуг є взаємопов'язаними, оскільки порядок підписання актів приймання-передачі наданих послуг та порядок оплати отриманих послуг є основними умовами, від яких залежить прийняття рішення у справі № 910/9769/15.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду ухвалила відмовити у задоволенні заявлених клопотань про зупинення провадження у даній справі до вирішення інших справ з огляду на нижче наведене.
Відповідно до абзацу першого статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов Договору, а у справі № 910/18680/15 предметом розгляду є вимога про визнання недійсним пункту 4.4. ліцензійного договору КО1-4108Л від 27.02.2014.
Втім, визнання недійсним пункту 4.4 Договору не впливає на прийняття рішення у даній справі, оскільки може бути підставою для припинення зобов'язання лише на майбутнє, оскільки Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи як ліцензійного договору, так і договору про надання послуг.
Частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
Також, відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої взаємовпов'язаної справи № 910/29448/15 за позовом ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" до ТОВ "САП Україна" про визнання недійсними рішень про прийняття послуг, що оформлені актами за ліцензійним договором КО1-4108Л від 27.02.2014.
Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої взаємовпов'язаної справи за позовом ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" до ТОВ "САП Україна" про визнання недійсними актів за ліцензійним договором КО1-4108Л від 27.02.2014.
Вказані клопотання мотивовані тим, що справи нерозривно пов'язані, оскільки акти є основними доказами у даній справі, посилаючись на які позивач мотивує свої позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги, отримання яких заперечує відповідач.
Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотань про зупинення провадження у даній справі, оскільки фактичні обставини надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем, а також докази на їх підтвердження (акти) є предметом встановлення, дослідження та оцінки саме в межах даної справи.
Також, відповідач заявив клопотання про призначення у даній справі судової криміналістичної (почеркознавчої) судової експертизи підпису Віце-президента ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" Довженка М.В. на акті № 6218004488 від 30.09.2014, з огляду на те, що акт підписаний іншою особою, яка не мала відповідних повноважень для підписання такого документу.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Не допустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Отже, висновок судового експерта виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.
Проведення експертизи, метою якої було б не роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а встановлення обставин, які не входять до предмету доказування, оскільки, акти як докази у даній справі мають розглядатися щодо факту надання-прийняття послуг у відповідності до умов договору. Втім обставини, що свідчать про підписання акту зі сторони відповідача не можуть розцінюватись як беззаперечне прийняття ним послуг від позивача та має оцінюватись судом в сукупності з іншими доказами з огляду на умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства.
Відповідач також подав клопотання про залучення до участі у справі Дочірнє підприємство «Меркс Мобиле» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Клопотання мотивоване тим, що за умовами Договору, кінцевим користувачем програмного забезпечення є Дочірнє підприємство «Меркс Мобиле», пр. цьому підприємство, за твердженням відповідача, не замовляло і не отримувало послуг з підтримки програмного забезпечення.
Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки встановлення обставин у даній справі про наявність або відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача не впливає на права та обов'язки Дочірнього підприємства «Меркс Мобиле».
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2014 ТОВ "Сап Україна" (SAP) та ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (партнер) укладено Договір за умовами якого:
- за Договором SAP надає партнеру на необмежений термін невиключні майнові права інтелектуальної власності, а саме: право на використання об'єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP (далі - права використання) і відкривають послуги з супроводу (технічної підтримки) програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити вищезазначені права та послуги, відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);
- Договір вступає в силу з дати його підписання і діє (пункт 2.1);
- партнер сплачує SAP вартість отриманих прав використання програмного забезпечення SAP у розмірі 90 045 грн.(пункт 3.1 Договору);
- оплата вартості прав здійснюється в національній валюті України, шляхом платежу на підставі рахунку SAP на дату, зазначену в додатку 2 до Договору (пункт 3.2 Договору);
- оплата послуг за супровід здійснюється щоквартально на підставі рахунків виставлених відповідно до додатку № 3 до Договору (пункт 4.3 Договору );
- рахунок виставляється на початку кожного кварталу і підлягає оплаті партнером не пізніше останнього дня відповідного кварталу в якому надавалися послуги (пункт 4.4 Договору);
- у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати (пункт 5.4 Договору).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У частині першій статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP, а також надавав впродовж дії Договору послуги з підтримки програмного забезпечення SAP.
Так, за період 2, 3 кварталів 2014 року та 1 квартал 215 року позивач надав послуги на загальну суму 98 272,50 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами від 30.09.2014 № 6218004488 на суму 32 727,50 грн., від 31.12.2014 № 6218004671 на суму 32 727,50 грн. та від 31.03.2015 № 6218004831 на суму 32 727,50 грн.
На підставі пункту 4.3 Договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: від 15.07.2014 № 6218004488-2014с на суму 32 727,50 грн. (останній день оплати 30.09.2014); від 15.10.2014 № 6218004671 на суму 32 727,50 грн. (останній день оплати 31.12.2014) та від 15.01.2015 № 6218004831 на суму 32 727, 50 грн. (останній день оплати 31.03.2015) (далі - рахунки).
Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що акти за Договором були підписані не уповноваженими особами.
Так, Віце-президент ПрАТ «Інком» не пам'ятає чи підписував акт від 30.09.2014 № 6218004488 на суму 32 727,50 грн., імовірно, вказаний первинний документ підписано іншою особою, що не мала відповідних повноважень.
Акт від 31.12.2014 № 6218004671 на суму 32 727,50 грн. підписаний директором ПрАТ «Інком», який є директором функціонального підрозділу товариства та не має права вчиняти дії від імені товариства без довіреності, оскільки не входить до складу дирекції товариства.
Разом з тим, Договір був укладений сторонами на підставі Угоди № SAP53-РЕ/2008 від 01.10.2011.
Згідно п. 5.3 Договору всі відносини сторін, в частині надання прав використання програмного забезпечення SAP, регулюються положеннями даного договору, всі інші положення, що неврегульовані даним договором, регулюються Угодою № SAP53-РЕ/2008 від 01.10.2011 за законодавством України.
Відповідно до пункту 2 розділу 8 додатку № 4 до Угоди № SAP53-РЕ/2008 від 01.10.2011, позивач направляє відповідачу акт про надання послуг, який відповідач зобов'язаний підписати протягом десяти календарних днів із моменту їх отримання або мотивовану відмову від їх підписання. Якщо після закінчення десятиденного строку відповідач не направить підписаний акт або мотивовану відмову від його підписання, послуги будуть вважатись прийняті відповідачем без претензій, а підписаний акт лише позивачем буде мати силу двостороннього.
Позивач надіслав відповідачу акти по Договору та рахунки на загальну суму 98 182,50 грн., що підтверджується описом вкладення у пакет, реєстром приймання відправлень, квитанцією.
Відповідач отримав вказані документи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Втім, відповідач мотивованої відмови від підписання актів позивачу не надіслав, а відтак згідно пункту 2 розділу 8 додатку № 4 до Угоди № SAP53-РЕ/2008 від 01.10.2011, послуги за Договором вважаються прийнятими відповідачем без претензій.
Згідно п. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виникнення обов'язку відповідача сплатити позивачеві основний борг в сумі 98 182,50 грн. згідно виставлених рахунків.
Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 9 587,04 грн. пені; 751,36 грн. 3% річних; 7 894,89 грн. втрат від інфляції.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 4.4 Договору встановлено, що рахунок виставляється на початку кожного кварталу і підлягає оплаті партнером не пізніше останнього дня відповідного кварталу в якому надавалися послуги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених до стягнення 3% річних в сумі 751,36 грн., а також 7 887,32 грн. інфляційних втрат.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати.
Докази на підтвердження сплати суми боргу за Договором відповідач господарському суду не надав.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати наданих послуг в розмірі 9 587,04 грн., що обрахована з 01.10.2014 до 12.11.2014 на суму 32 727,50 грн.; з 13.11.2014 до 31.12.2014 на суму 32 727,50 грн.; з 01.01.2015 до 05.02.2015 на суму 65 545 грн.; з 06.02.2015 до 03.03.2015 на суму 65 545 грн.; з 04.03.2015 до 31.03.2015 на суму 65 545; з 01.04.2015 до 06.04.2015на суму 98 272,50 грн.
З врахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у даній справі не підлягає зміні чи скасуванню, оскільки прийнято у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі № 910/9769/15 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
В.О. Пантелієнко