04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2015 р. Справа№ 910/11103/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Задорожний Ю. В. - представник за довіреністю № 13-11-24744 від 11.09.2015
від інших учасників судового процесу: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015
у справі № 910/11103/15 (головуючий суддя Стасюк С. В., судді Курдельчук І. Д., Мандриченко О. В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Приватне акціонерне товариство «Перший лікеро-горілчаний завод»
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Консолідація»
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Позов заявлено про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленком А. І., зареєстрованим в реєстрі за № 5765, а саме на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, який розташований в місті Києві по вул. Озерній, будинок 1 (один), загальною площею 6 203,70 кв.м., який складається з адмінбудинку під. літ. А загальною площею 1 486,20 кв.м., виробничого корпусу під літ. Б загальною площею 2 483,90 кв.м., гаражу під літ. В загальною площею 1 390,40 кв.м., складу фарб та мастил під літ. Г, загальною площею 482,10 кв.м., складу металу під літ. Д загальною площею 107,40 кв.м., складу балонів під літ. Е, загальною площею 38,70 кв.м., складу паливно-мастильних матеріалів під літ. Ж загальною площею 8,50 кв.м., допоміжних споруд під літ. К загальною площею 178,40 кв.м., прохідної під літ. М загальною площею 15,20 кв.м., побутового приміщення під літ. Н загальною площею 12,90 кв.м., крім того: допоміжних приміщень під літ. З, допоміжних споруд літ. Л, очисних споруд під літ. О. в рахунок погашення третьою особою 1 кредитної заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007 в загальній сумі 83 342 062,71 грн., та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною в межах виконавчого провадження.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням третьою особою 1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 05/05/2007/840-К/269 від 25.05.2007, в зв'язку з чим позивач, відповідно до укладеного з відповідачем іпотечного договору від 11.09.2012, набув право стягнення зазначеної заборгованості за рахунок звернення стягнення на спірне нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015, повний текст якого підписаний 18.09.2015, у справі № 910/11103/15 позов задоволено повністю. Способом реалізації предмету іпотеки суд першої інстанції встановив продаж його на прилюдних торгах з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджений факт наявності у третьої особи 1 заборгованості за спірним кредитним договором у заявленій до стягнення сумі, з огляду на що позивач, відповідно до приписів чинного законодавства, має право звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним з відповідачем іпотечним договором від 11.09.2012.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського міста Києва по справі № 910/11103/15 від 17.09.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 по справі № 910/11103/15.
В апеляційний скарзі відповідач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що позивач вже в повній мірі реалізував своє право на захист порушеного права шляхом звернення до виконання виконавчого напису нотаріуса, а відтак, звернення до суду з позовом з вимогою про судовий захист одного і того ж права, яке вже захищено в інший спосіб, є безпідставним, оскільки Законом України «Про іпотеку» не передбачено повторне звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою від 02.11.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 25.11.2015.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, у зв'язку з перебуванням судді Рябухи В.І. на лікарняному, склад колегії суддів змінено.
Ухвалою від 25.11.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова» прийнято до свого провадження.
25.11.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи № 910/11103/15 до остаточного вирішення пов'язаної з нею справи № 916/991/15-г.
25.11.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на термінове відрядження представника відповідача Гридчіна О.Г., на відсутність у директора відповідача спеціалізованого фаху та неможливість його з'явитися в судове засідання особисто або видати довіреність на іншого представника в зв'язку з невідкладними справами, просить надати можливість відповідачу скористатися належними йому процесуальними правами та відкласти розгляд справи на інший день, оскільки відповідач має додаткові пояснення по суті справи.
Ухвалою від 25.11.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду на задоволення клопотання відповідача розгляд справи відкладено на 16.12.2015.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015, у зв'язку з виходом судді Рябухи В.І. з лікарняного, склад колегії суддів змінено.
Ухвалою від 15.12.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова» прийнято до свого провадження.
16.12.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на перебування представника відповідача Волкова М. Ю. в іншому судовому засіданні, на відсутність у директора відповідача спеціалізованого фаху та неможливість його з'явитися в судове засідання особисто або видати довіреність на іншого представника в зв'язку із браком часу, просить надати можливість відповідачу скористатися належними йому процесуальними правами та відкласти розгляд справи на інший день, оскільки відповідач має додаткові докази та пояснення по суті справи.
До вказаного клопотання додано копії довіреності від 22.09.2015 та ухвали Вищого господарського суду України від 09.11.2015 у справі № 916/991/15-г, якою розгляд касаційної скарги призначено на 16.12.2015.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив призначення Вищім господарським судом України справи за участю позивача та відповідача на 16.12.2015, проте заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначивши про те, що це вже друге під час апеляційного перегляду справи звернення відповідача з заявою про відкладення розгляду справи, і що зайнятість одного з представників юридичної особи не свідчить про відсутність в неї інших представників, та про те, що відповідач не був позбавлений права надати через канцелярію суду до дати слухання справи відповідні докази та письмові пояснення.
Порадившись на місці, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що зі змісту доданої ним до клопотання про відкладення розгляду справи довіреності слідує, що відповідач має двох повноважених представників, а саме: Волкову М. Ю. та Гридчіну О. Г., тому перебування одного з вказаних представників у відрядженні не може свідчити про відсутність у відповідача інших повноважних представників.
Також, колегія суддів враховує те, що ухвалою суду від 25.11.2015 саме на задоволення клопотання відповідача, аналогічного за змістом поданому 16.12.2015, розгляд справи відкладався, та на те, що відповідач до дати слухання справи не був позбавлений права надати через канцелярію суду додаткові докази та письмові пояснення.
Відповідач та треті особи в жодне судове засідання представників не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо поданого 25.11.2015 до канцелярії суду відповідачем клопотання про зупинення розгляду справи, в якому відповідач просить зупинити провадження по справі № 910/11103/15 до остаточного вирішення пов'язаної з нею справи № 916/991/15-г, слід зазначити таке.
До вказаного клопотання відповідачем додано роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень копію ухвали Вищого господарського суду України від 09.12.2015 у справі № 916/991/15-г за позовом Компанії «Танвера інвестмент ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Приватного акціонерного товариства «Перший лікеро-горілчаний завод», третя особа Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання виконати певні дії, якою касаційну каргу Компанії «Танвера інвестмент ЛТД» прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду на 16.12.2015.
Частина 1 ст. 79 ГПК України встановлює, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що:
- відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК);
- під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин;
- іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.
При цьому, пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Предметом розгляду у цій справі є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.09.2012 в рахунок погашення кредитної заборгованості, а предметом розгляду у справі № 916/991/15-г - про визнання недійсним вказаного договору іпотеки.
Проте, обставини, які встановлюються при вирішення спору про визнання договору іпотеки недійсним, не можуть вплинути на подання і оцінку доказів щодо наявності або відсутності права кредитора задовольнити вимоги до боржника за рахунок іпотечного (у даному випадку) майна, а відтак, правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення розгляду справи відсутні.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
25.05.2007 третя особа 1 як позичальник та відповідач як банк уклали кредитний договір про надання мультивалютної лінії з вільним режимом кредитування № 05/05/2007/840-К/269 (далі Кредитний договір) (а.с. 18-20 т. 1), предметом якого є порядок та умови надання позивачем третій особі 1 кредитних коштів в межах відкритої мільтивалютної кредитної лінії на наступних умовах:
- позивач встановлює ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати в еквіваленті 4 000 000 доларів США;
- строк користування кредитною лінією встановлюється з 25.05.2007 по 22.05.2009;
- відсоткова ставка за користування кредитною лінією у гривні складає 15,0 % річних;
- відсоткова ставка за користування кредитною лінією у доларах США складає 13,0 % річних.
В пункті 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами, як в валюті ліміту, так і в гривні, за курсом встановленим Національним банком України на дату видачі траншу після подачі третьою особою 1 письмових заявок на видачу траншу відповідно до пункту 3.2 Кредитного договору. Отримання траншів в межах кредитної лінії здійснюється в наступному порядку:
- отримання першого траншу у гривні на строк не більше 30 календарних днів на цілі згідно пункту 1.3. Кредитного договору;
- отримання послідуючих траншів у доларах США для рефінансування заборгованості по кредитній лінії в гривні та цілі згідно пункту 1.3 Кредитного договору.
З матеріалів справи слідує, що сторонами неодноразово вносились зміни і доповнення до Кредитного договору шляхом укладення відповідних додаткових угод, якими змінювались відсоткові ставки (додаткові угоди № 1 від 25.02.2008, № 2 від 19.06.2008, № 5 від 03.10.2008 (а.с. 22-23, 26 т. 1), встановлено комісійну винагороду (додаткова угода № 3 від 11.07.2008 (а.с. 24 т. 1), погоджено графік зниження ліміту кредитування (додаткова угода № 4 від 24.09.2008 (а.с. 25 т. 1).
Додатковою угодою № 7 від 10.06.2011 (а.с. 28-33 т. 1) сторони виклали Кредитний договір в новій редакції.
В п. 1.1.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 7) сторони погодили, що позивач встановлює загальну суму заборгованості за Кредитним договором в сумі, яка не може перевищувати 29 228 787,72 грн., у тому числі тіло кредиту в сумі 19 249 999,92 грн., приєднані до тіла кредиту суми нарахованих та несплачених відсотків 9 978 787,80 грн.
Відповідно до пунктів 1.1.2, 1.1.3 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 7) строк реструктуризації загальної суми заборгованості встановлюється до 25.12.2012 року. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами в межах кредитної лінії встановлюється:
- 20 % відсотків річних по строковій заборгованості;
-25 % відсотків річних по простроченій заборгованості;
-25 % відсотків річних у разі порушення третьою особою умов пункту 3.3.3 Кредитного договору (обов'язки третьої особи 1 - примітка суду).
Як слідує з матеріалів справи, третя особа 1 свої зобов'язання по поверненню кредиту та своєчасній сплаті відсотків за його користування виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 20.03.2015 заборгованість третьої особи 1 за кредитним договором становила 53 771 497,13 грн., з яких заборгованість за основною сумою становить 29 228 787,72 грн., заборгованість за відсотками - 24 542 709,41 грн.
Факт наявності заборгованості на вказану суму відповідачем не заперечується.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений позивачем та відповідачем Кредитний договір є кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Кредитним договором відповідальності.
Згідно з п. 4.2 Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 7), у випадку прострочення третьою особою 1 строків оплати відсотків та/або комісій, визначених цим договором та тарифами, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, визначених п.п. 1.1.2, 1.2, 2.3.6, 5.6 Кредитного договору, третя особа 1 сплачує позивачу пеню в розмірі 1% в національній валюті України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за Кредитним договором.
Враховуючи несвоєчасне виконання зобов'язань по поверненню суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, позивач правомірно нарахував третій особі 1 пеню в сумі 8 240 172,55 грн., з яких пеня за прострочення виконання зобов'язань по поверненню суми кредиту становить 4 651 436,80 грн., за несвоєчасну сплату відсотків - 3 588 735,75 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи несвоєчасне виконання зобов'язань по поверненню суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, позивач правомірно нарахував третій особі 1 3 % річних в сумі 3 576 701,51 грн., з яких 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань по сплаті суми кредиту становлять 2 375 447,93 грн., за несвоєчасну сплату відсотків - 1 201 253,58 грн., та збитки від інфляції в сумі 17 753 691,52 грн., з яких збитки від інфляції за прострочення виконання зобов'язань по поверненню суми кредиту становлять 10 485 827,60 грн., за несвоєчасну сплату відсотків - 7 267 863,92 грн.
Отже, загалом заборгованість третьої особи 1 перед позивачем за Кредитним договором станом на 20.03.2015 становить 83 342 062,71 грн. та складається з: заборгованості за основною сумою кредиту в сумі 29 228 787,72 грн., заборгованості за відсотками в сумі 24 542 709,41 грн., пені за кредитом в сумі 4 651 436,80 грн., пені за відсотками в сумі 3 588 735,75 грн., 3 % річних, нарахованих на заборгованість за основною сумою кредиту, в сумі 2 375 447,93 грн., 3 % річних, нарахованих на заборгованість за відсотками, в сумі 1 201 253,58 грн., збитків від інфляції, нарахованих на заборгованість за основною сумою кредиту, в сумі 10 485 827,60 грн. та збитків від інфляції річних нарахованих на заборгованість за відсотками в сумі 1 201 253,58 грн.;
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 1.5. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 7) сторони погодили, що в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, які полягають у поверненні кредитної заборгованості в межах кредитної лінії, сплати відсотків за користування ними, комісій, а також можливої сплати неустойки (штрафу, пені), третя особа 1 забезпечує надання в іпотеку цілісного майнового комплексу загальною площею 6 203,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Озерна, буд. 1 (один), та складається з адмінбудинку (літ. А), виробничого корпусу (літ. Б), складу фарб та мастил (літ. Г), складу металу (літ. Д), складу балонів (літ. Е), складу паливно-мастильних матеріалів (літ. Ж), допоміжних споруд (літ. К), прохідної (літ. М), побутового приміщення (літ. Н), допоміжних приміщень (літ. З), допоміжних споруд (літ. Л), очисних споруд (літ. О) заставною вартістю 32 784 098 грн., що належить майновому поручителю третій особі 2.
На виконання умов Кредитного договору, 30.05.2007 позивач та третя особа 2 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського номінального округу Гашавою В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 7008 (а.с. 34-36 т. 1), в якому погодили, що він забезпечує вимоги позивача, що витікають з Кредитного договору.
Предметом іпотеки за вказаним договором є цілісний майновий комплекс загальною площею 6 203,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Озерніа, будинок 1 (один), та складається з адмінбудинку (літ. А), виробничого корпусу (літ. Б), гаражу (літ. В), складу фарб та мастил (літ. Г), складу металу (літ. Д), складу балонів (літ. Е), складу паливно-мастильних матеріалів (літ. Ж), допоміжних споруд (літ. К), прохідної (літ. М), побутового приміщення (літ. Н), допоміжних приміщень (літ. З), допоміжних споруд (літ. Л), очисних споруд (літ. О) (далі Цілісний майновий комплекс)
08.09.2012, за згодою позивача, відповідач як покупець та третя особа 2 як продавець уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленком А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 5646 (а.с. 38-39 т. 1) за умовами якого третя особа передала відповідачу Цілісний майновий комплекс
Враховуючи укладення третьою особою 2 та відповідачем договору купівлі-продажу 11.09.2012, в забезпечення вимог позивача, що випливають з Кредитного договору (п. 1.1), позивач як іпотекодержатель та відповідач як іпотекодавець уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленко А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 5765 (далі Іпотечний договір) (а.с. 41-43 т. 1).
Предметом іпотеки за Іпотечним договором є Цілісний майновий комплекс.
Згідно з п. 1.6 Іпотечного договору на строк дії Іпотечного договору предмет іпотеки залишається у володіння та користуванні відповідача. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки складає 32 784 098 грн.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 3.1.6. Іпотечного договору позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки (отримання вимоги, що випливає із права іпотеки) і реалізовувати його та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої грошові вимоги за Кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання відповідачем відповідних зобов'язань у разі:
- неповернення боржниками згідно з умовами Кредитного договору заборгованості за кредитом, процентів за користування ним в разі їх дострокового витребування позивачем;
- невиконання відповідачем обов'язків, передбачених підпунктами 3.4.2, 3.4.3 цього Договору.
Як встановлено судом, третя особа 1 свої обов'язки по своєчасній сплаті кредиту та відсотків за користування ним за Кредитним договором виконувала неналежним чином.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Повідомленнями-вимогами № 1-4-7332 та № 1-4-7333 від 31.03.2015 (а.с. 44-45 т. 1) позивач повідомив відповідача та третю особу 1 про порушення зобов'язань за Кредитним договором і про те, що станом на 20.03.2015 заборгованість третьої особи 1 за Кредитним договором становить 83 342 062,71 грн. (вказана сума визначена позивачем і при звернення до суду з цим позовом - примітка суду), та просив протягом 30 днів погасити заборгованість в повному обсязі, зазначивши, що у випадку невиконання боргових зобов'язань, позивач буде змушений звернутися за захистом своїх прав до суду та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач та третя особа 1 на вказані листи не відповіли, у встановлені строки спірну заборгованість не погасили.
Отже, згідно з умовами Кредитного договору, Договору іпотеки та відповідно до вимог законодавства, внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач набув право задовольнити свої вимоги за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.
Згідно з пунктом 4.6 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться за вибором позивачем будь-яким із перерахованих нижче способів:
- за рішенням суду;
- на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, що є відповідним застереженням в цьому договорі, яке прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору між позивачем та відповідачем про задоволення вимог позивача та передбачає: передачу позивачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»; право позивача від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі цього договору та договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку».
Відповідно до ч.1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, серед іншого, зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що з огляду на економічну нестабільність та систематичні зміни на ринку нерухомості, доцільним буде визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки під час проведення виконавчих дій.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростував, а відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі та правомірно встановив способом реалізації предмету іпотеки його продаж на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач вже реалізував захист свого порушеного права, шляхом подання до стягнення виконавчого напису нотаріуса № 1003 від 12.05.2015, слід зазначити таке.
З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (https://trade.informjust.ua/vpdoc/docdata_new.aspx) слідує, що в межах виконавчого провадження № 47597898 щодо виконання відповідного виконавчого напису нотаріусу про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором відповідний виконавчий напис ще не виконано, а останнім прийнятим документом є постанова від 20.10.2015 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено ТОВ «Українська експертна група» в особі ОСОБА_9, який має сертифікат, виданий 11.06.2013 за №14766/13 Фондом державного майна України (строк дії: 11.06.2016), експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису № 1003.
Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів задоволення вимог позивача як кредитора та іпотекодержателя щодо погашення заборгованості та сплати санкцій за Кредитним договором, сам лише факт наявності виконавчого напису нотаріуса, за яким відкрито виконавче провадження не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не є підставою для відмови позивачу у позовних вимогах про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказана правова позиція викладена в Листі Верхового суду України «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» від 01.02.2015.
Щодо наявної в матеріалах справи копії рішення Господарського суду Одеської області від 16.04.2015 у справі № 916/991/15-г за позовом Компанії «Танвера інвестмент ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Приватного акціонерне товариство «Перший лікеро-горілчаний завод», третя особа Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання виконати певні дії (а.с. 102-122 т. 1), яким визнано недійсним Іпотечний договір, слід зазначити про те, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2015.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі № 910/11103/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова».
Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 68 ГПК України не вирішив питання про скасування заходів забезпечення позову, слід зазначити таке.
Згідно зі ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Згідно з п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Докази наявності вказаних обставин в матеріалах справи відсутні, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 у справі № 910/11103/15.
Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілга-Нова» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі № 910/11103/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі № 910/11103/15 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11103/15.
Повний текст постанови складено: 21.12.2015
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха