15.12.2015 Справа № 904/7987/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);
суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А..
при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 25.08.15;
від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 08.08.15
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 по справі № 904/7987/15 (суддя Колісник І.І.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметпром», м. Дніпропетровськ
до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», м. Дніпропетровськ
про стягнення 1875279,40 грн., -
30 вересня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 1847788,80 грн. - основного боргу, 24770,55 грн. - пені, 2720,05 грн. - 3 % річних, 28129,19 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем зобов'язань за договором по оплаті поставленої позивачем продукції, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1847788,80 грн., пені за несвоєчасну оплату поставленого товару у сумі 24770,55 грн. (п. 11.4. договору) та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у сумі 2720,05 грн. (с. 625 ЦК України).
Непогоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, оскільки останнім справа розглянута без участі відповідача, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що засновником та акціонером ПрАТ «ДТРЗ» є держава в особі Міністерства інфраструктури України (100% акцій належать державі), а тому, під час розгляду справи, місцевий господарський суд мав керуватися, у тому числі Законом України «Про здійснення державних закупівель», який забороняє укладення договорів, якими передбачено оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель (п. 9 ст. 1, ст. 2, ч. 4 ст. 40). Отже, апелянт вважає, що укладений між сторонами договір мав бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 4 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Крім того, апелянт як на підставу для визнання договору недійсним (ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 207 ЦК України) посилається на той факт, що з боку відповідача, договір підписано в. о. голови правління, який не мав необхідного обсягу повноважень, та який фактично перейняв на себе функції Правління товариства до виключної компетенції якого належить право укладення договорів з ціною в межах 7,1422 млн. грн..
Також, апелянт посилається на здійснення позивачем поставки продукції без письмової на це згоди (запиту) відповідача, що у відповідності до умов п. 11.2. договору дає підстави вважати відсутнім обов'язок по оплаті відповідачем продукції та притягнення його до відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.11.2015.
19.11.2015 від позивача по справі на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просив колегію суддів відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
19.11.2015 апелянт надав до Дніпропетровського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/8255/15 про визнання недійсним договору № 15009т від 14.05.2015, який був підставою для винесення оскаржуваного рішення.
19.11.2015 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.12.2015.
03.12.2015 у зв'язку з клопотанням представника відповідача (апелянта) розгляд справи відкладався у судовому засіданні до 15.12.2015.
15.12.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Судова колегія в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення зміні або скасуванню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2015 між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - замовник, або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметпром» (далі - постачальник, або позивач) укладено договір поставки № 15009т (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 3.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника запчастини до тепловозу ЧМЕ виробництва Україна (далі - товар), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах даного договору.
За умовами п. 5.1. договору поставка товару здійснюється протягом 5 днів тільки у разі письмового повідомлення (згоди) замовника. Поставка товару здійснюється зі складу постачальника (м. Дніпропетровськ, вул. О. Гончара, 29/62) згідно Інкотермс 2010 на умовах СРТ.
Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару (п. 5.2. договору).
Замовник оплачує товар за ціною, вказаною у специфікації (п. 6.1. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковій формі.
Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.
Підтвердженням одержання продукції замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін, подорожній лист водія, або відповідний аналогічний документ, підтверджуючий доставку товару (п. 9.2. договору).
Відповідно до п. 16.2. договору термін дії договору - з моменту його підписання до 31.12.2015.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, відповідно до специфікації № 1 та за заявками відповідача № 15-52/62 від 18.05.2015, № 15-52/73 від 25.05.2015 (а. с. 17, 24) позивач поставив останньому товар на загальну суму 1847788,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № РН-20/05-5 від 20.05.2015 на суму 10140,00 грн. (товар - колектор секції 2ТЕ116.10.35.035 у кількості 20 шт.);
- № РН-20/05-2 від 20.05.2015 на суму 273240,00 грн. (товар - секція охолодження, 7317.100 у кількості 30 шт.);
- № РН-20/05-1 від 20.05.2015 на суму 1081684,80 грн. (товар - підшипник моторно-осьовий до тягового електродвигуна ТЕ006, Т463.62.77.00сб у кількості 84 шт.);
- № РН-28/05-1 від 28.05.2015 на суму 482724,00 грн. (товар - секція охолодження.7317.100 у кількості 53 шт.) /а. с. 18-20, 25/.
Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками відповідача за довіреностями (а. с. 23, 28) без будь-яких зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем товару.
В порушення визначених сторонами умов договору, відповідач у визначеному порядку та строки за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 1847788,80 грн., яку останній просить стягнути з відповідача, що і є причиною виникнення даного спору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 7.2. договору, обов'язок по оплаті за поставлений товар мала бути здійснена за наступними видатковими накладними та в строк:
- № РН-20/05-5 від 20.05.2015 на суму 10140,00 грн. - до 14.08.2015;
- № РН-20/05-2 від 20.05.2015 на суму 273240,00 грн. - до 14.08.2015;
- № РН-20/05-1 від 20.05.2015 на суму 1081684,80 грн. - до 14.08.2015;
- № РН-28/05-1 від 28.05.2015 на суму 482 724,00 грн. - до 22.08.2015.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції та перегляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач жодних доказів щодо сплати грошових коштів у сумі 1847788,80 грн. за отриманий від позивача товар за вказаними видатковими накладними не надав.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1847788,80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).
У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 11.4. договору за несвоєчасне перерахування коштів згідно з п. 7.2. даного договору замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором розрахована у загальній сумі 24770,55 грн., з яких:
- 20644,26 грн. за загальний період з 14.08.2015 по 03.09.2015 із заборгованості у сумі 1365064,80 грн. за трьома видатковими накладними:
№ РН-20/05-5 від 20.05.2015 на суму 10140,00 грн.; № РН-20/05-2 від 20.05.2015 на суму 273240,00 грн.; № РН-20/05-1 від 20.05.2015 на суму 1081684,80 грн.;
- 4126,29 грн. за загальний період з 22.08.2015 по 03.09.2015 із заборгованості у сумі 482724,00 грн. за видатковою накладною № РН-28/05-1 від 28.05.2015.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені до стягнення з відповідача 3% річних позивачем розраховані у загальній сумі 2720,05 грн., з яких:
- 2243,94 грн. за загальний період з 14.08.2015 по 03.09.2015 із заборгованості у сумі 1365064,80 грн. за трьома видатковими накладними: № РН-20/05-5 від 20.05.2015 на суму 10140,00 грн.; № РН-20/05-2 від 20.05.2015 на суму 273240,00 грн.; № РН-20/05-1 від 20.05.2015 на суму 1081684,80 грн.;
- 476,11 грн. за загальний період з 22.08.2015 по 03.09.2015 із заборгованості у сумі 482724,00 грн. за видатковою накладною № РН-28/05-1 від 28.05.2015.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 24770,55 грн. - пені та 2720,05 грн. - 3% річних.
Доводи апелянта стосовно неналежного його повідомлення про час і місце судового засідання в суді першої інстанції, колегією суддів відхиляються з огляду на наявність у справі поштового повідомлення про вручення відповідачу ухвали місцевого господарського суду про призначення справи до розгляду (а. с. 37).
У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
Ухвала місцевого господарського суду від 07.09.2015 надіслана сторонам по справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Абзацом 1 п. 3.9.2. вищевказаної Постанови пленуму визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Доводи апелянта про те, що укладений між сторонами договір мав бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 4 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», оскільки його укладено без проведення процедури закупівлі, колегією суддів відхиляються, з огляду на наявність у справі документів з інформацією, що підтверджують здійснення процедури відкритих (конкурсних) торгів, за замовленням ПрАТ «ДТРЗ», переможцем в яких оголошено ТОВ «Укрметпром» (а. с. 75-77).
Також безпідставними колегія суддів вважає доводи апелянта про наявність підстав для визнання договору недійсним ( ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 207 ЦК України) з посиланням на той факт, що з боку відповідача, договір підписано в. о. голови правління, який не мав необхідного обсягу повноважень, та який фактично перейняв на себе функції Правління товариства до виключної компетенції якого належить право укладення договорів з ціною в межах 7,1422 млн. грн., з огляду на наступне.
Апелянтом в обґрунтування перевищення повноважень голови правління при укладанні договору поставки в суді першої та апеляційної інстанцій не надано жодного доказу, як то - статутні або інші правовстановлюючі документи, які визначають повноваження керівних органів відповідача.
Крім того, згідно ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Апелянтом не доведено належними доказами, що позивач знав, або повинен був знати про статутні обмеження повноважень голови правління відповідача.
Посилання апелянта на здійснення позивачем поставки продукції без письмової на це згоди (запиту) відповідача, колегією суддів вважає безпідставними, з огляду на наявність таких замовлень в матеріалах справи (а. с. 17, 24).
Клопотання апелянта про зупинення провадження по даній справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області іншої справи № 904/8255/15 про визнання недійсним договору № 15009т від 14.05.2015, який був підставою для винесення оскаржуваного рішення в даній справі, колегією суддів відхилено, оскільки у разі прийняття рішення про визнання недійсним договору в рамках іншої справи, відповідач не позбавляється права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
З огляду на вищезазначене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому воно не підлягає зміні або скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 по справі № 904/7987/15 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 21.12.2015.
Головуючий Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.М. Білецька
ОСОБА_3