29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"17" грудня 2015 р.Справа № 924/19/14
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали скарги на дії державного виконавця у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" м. Хмельницький
про стягнення 4515320,97 грн.
Позивача: не з'явився
Відповідача: не з'явився
ВПВР УДВС ГУЮ у Хмельницькій області: не з'явився
Ухвала виноситься 17.12.2015р. після оголошеної в судовому засіданні 07.12.15р. перерви.
Рішенням суду від 26.03.14р. позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства „Південно-Західні тепломережі” 3 833 624,07 грн. основного боргу, 210 954,18грн. пені, 35 592,25 грн. 7% штрафу, 182 264,19 грн. 3% річних, 68 662,41грн. витрат по оплаті судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.14р. рішення суду області від 26.03.14р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.14р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.14р. та рішення суду області від 26.03.14р. залишено без змін.
05.08.14р. видано наказ.
20.11.15р. до суду від відповідача надійшла скарга на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_1 в якій боржник просить скасувати постанову державного виконавця від 06.11.15р. ВП №44893213 про стягнення з КП "Південно-Західні тепломережі" 429 609,70грн. виконавчого збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У попередньому судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, однак письмової позиції не подав.
Відповідач (скаржник) явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Представник ВПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області в судове засідання не з'явився, письмової позиції з приводу скарги відповідача не подав.
Розглянувши матеріали скарги судом встановлено наступне.
29.09.2014р. старшим державним виконавцем ВПВР винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 05.08.2014р. №924/19/14 та постановлено боржнику добровільно виконати постанову самостійно до семи днів з моменту її винесення, про що письмово повідомити ДВС.
03.10.2014р. відповідач звернувся до ДВС із листом (вих.. №4219) із проханням звернутись до позивача за підтвердженням погашення основного боргу (3833624,07грн.) за наказом суду №924/19/14 та відкласти провадження виконавчих дій до отримання відповіді по запиту, оскільки підприємством згідно платіжних доручень №7 від 01.04.14р., №27 від 25.09.14р. сплачено зазначену суму боргу.
06.11.2015р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення із КП «Південно-Західні тепломережі» виконавчого збору у розмірі 429 609,70грн., яка отримана відповідачем 11.11.15р.
Відповідачем в обґрунтування скарги також подано копії платіжних доручень від 13.12.13р. №33, №31 від 08.12.14р, а також акт звірки розрахунків між сторонами станом на 14.09.15р.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження, докази та пояснення сторін та державного виконавця, суд вважає, що скаргу на дії ДВС необхідно відхилити, зважаючи на таке:
Відповідно до ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до положень ст.17 Закону України „Про виконавче провадження” (далі Закону) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Статтею 46 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 % від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
В силу ст.1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
За змістом ст. ст.44-45 ЗУ "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам-юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.
На підставі ст.43 ЗУ "Про виконавче провадження " з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати ДВС на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір.
Тобто, як вбачається із змісту наведених положень ЗУ "Про виконавче провадження", у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюється через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.
В силу вимог ст.27 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій не стягуються з боржника, в разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання і зобов'язує державного виконавця закінчити виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.
Судом береться до уваги, що сума боргу погашена боржником самостійно, до початку вчинення державним виконавцем дій, пов'язаних з виконанням рішення, що не заперечувалось представником ДВС у судовому засіданні 07.12.15р. Тобто, примусове стягнення в порядку, визначеному ЗУ "Про виконавче провадження" не відбувалося. Будь-яких дій з виконання судового рішення ДВС не виконано, а тому не було підстав для стягнення виконавчого збору.
Тому скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.11.15р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 429 609,70грн. - скасуванню.
Керуючись ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 429 609,70грн. від 06.11.2015р.
Суддя М.Є. Муха
віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6), 3 - відповідачу (м.Хмельницький, вул.Курчатова,17/1), 4 - ВПВР УДВС ГУЮ у Хмельницькій області (м.Хмельницький, вул.Тернопільська, 13/2).