73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
10 грудня 2015 р. Справа № 923/1807/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до - публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м. Херсон
про стягнення 11767726грн. 15 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 13.05.2014р.
від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_2, довір. 31.12.2014р.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) суму втрат від інфляції в розмірі 11 155 487 грн. 97 коп. та 3% річних в розмірі 612 238 грн. 18 коп.
24.11.2015 р. позивачем у порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, за якою він просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 513172грн. 21 коп., суму втрат від інфляції в розмірі 11 155 487 грн. 97 коп. та 3% річних в розмірі 612 238 грн. 18 коп.
Пунктом 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Оскільки при зверненні до суду з позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просило стягнути суму втрат від інфляції в розмірі 11155487 грн. 97коп. та 3% річних в розмірі 612 238 грн. 18 коп., то він має право збільшувати тільки позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних. Заявлення позивачем вимог про стягнення пені судом не приймається, оскільки це є не збільшенням розміру позовних вимог, а є фактично новими вимогами.
З огляду на викладене, суд розглядає справу в межах позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в розмірі 11155 487 грн. 97 коп. та 3% річних в розмірі 612 238 грн. 18коп., які були заявлені позивачем при зверненні з позовом.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач визнав позовні вимоги частково, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд -
Між сторонами 28.12.2012 р. було укладено договір № 471-ПР купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до розділу 1 Договору ппозивач зобов'язується передати у власність відповідача риродний газ, виключно для власних потреб відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що позивач передає відповідачу в період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ в обсязі до 24318 тис.куб.м.
На виконання п. 2.1. Договору, позивач поставив протягом лютого-листопада 2013р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 35 968 000 грн. 96 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 на суму 1004193 грн. 87 коп., від 31.03.2013 р. на суму 19131713 грн. 27 коп., від 30.04.2013 р. на суму 427933 грн. 38 коп., від 31.10.2013 р. на суму 3993747 грн. 02 коп. та від 30.11.2013р. на суму 11410413 грн. 42 коп.
Таким чином, позивачем передано відповідачу за період лютого-листопад 2013 р. природного газу на загальну суму 35 968 000 грн. 96 коп.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Позивач зазначає, що розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проводились невчасно та не в повному обсязі.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2014 р. у справі №923/501/14 з відповідача на користь позивача було стягнуто суму основного боргу за період поставки природного газу лютий-листопад 2013 р., а також було стягнуто суми нарахованих штрафних санкцій за період прострочення виконання зобов'язань з 14.03.2013 по 25.03.2014 р. за поставлений природний газ у лютому-листопаді 2013 р.
Позивач зазначає, що кінцевою датою нарахованих сум штрафних санкцій було 25.03.2014 р. у зв'язку з чим, останній звернувся до суду з позовом про стягнення суми від інфляції в розмірі 11 155 487 грн. 97 коп. та 3% річних в розмірі 612 238 грн. 18 коп., нарахованих за період прострочення виконання зобов'язань щодо оплати отриманих обсягів природного газу з 26.03.2014 р. по 10.08.2015 р. за поставлений природний газ у лютому-листопаді 2013 р.
Згідно з ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 04.07.2011р. у справі № 13/210/10).
Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 612 238 грн. 18 коп. з 26.03.2014 р. по 10.08.2015 р.
Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині позивачем доведені та підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 612 238 грн. 18 коп.
відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат за період з 26.03.2014 р. по 10.08.2015 р. в сумі 11 155 487 грн. 97 грн., однак дослідивши наданий розрахунок, господарський суд зауважує, що він має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
26.03.2014 - 10.08.20153398528.701.6882339760.435738289.13
26.03.2014 - 10.08.201511410413.421.6887855644.6619266058.08
Таким чином, сума втрат від інфляції за договором в сукупності складає 10195405грн. 09 коп. та підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо витрат зі сплати судового збору, то суд виходить з наступного.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (на 1 січня 2015року розмір мінімальної заробітної плати встановлено в сумі 1218грн. 00коп.).
1 вересня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1218грн.), і не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182700грн.).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 11767726грн. 15 коп.
Зазначена позовна заява надійшла до суду 04 листопада 2015 року. Отже, розмір судового збору за подання до суду даної позовної заяви становить 176515грн. 89коп.
Позивач додав до позовної заяви платіжне доручення № 3008836 від 02.10.2015року про сплату 182700грн. 00коп. судового збору.
Таким чином, при зверненні до суду позивачем було надлишково сплачено 6184грн. 11коп. судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (в новій редакції) сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Однак, позивачем не подавалось до суду клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.
Витрати зі сплати судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України в сумі 162114грн. 65коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, Бориславське шосе, 1, р/р 26003301012029, банк ХОУ ПАТ "Ощадбанк" м.Херсон, МФО 352457, код ЄДРПОУ 00131771) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, р/р 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) втрат від інфляції в розмірі 10195405грн. 09коп., 3% річних в сумі 612238грн. 18 коп. та 162114грн. 65коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21.12.2015 р.
Суддя В.П.Ярошенко