"16" грудня 2015 р.Справа № 921/1080/15-г/8
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", проспект Героїв Сталінграда, буд. 6 А, Оболонський район, м. Київ, 04210
до відповідача Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48152
про cтягнення заборгованості в загальній сумі 556 865 грн 29 коп.
За участі представників:
Позивача: Голуба О.І. - уповноваженого, довіреність №8 від 05.02.2015 р.
Відповідача: Стасюка Р.В. - уповноваженого, довіреність б/н від 16.12.2015 р.
В судових засіданнях представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", Київ, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості за Договором поставки №16.02.15-12 від 16.02.2015 року в загальній сумі 556 865 грн 29 коп., з яких: 271 600 грн - основна заборгованість, 117 606,86 грн - пеня, 64 320,00 грн - штраф, 97 162,48 грн - інфляційні нарахування та 6 175,95 - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №16.02.15-12 від 16.02.2015 року, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого насіння кукурудзи, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 271 600 грн, на яку у відповідності до чинного законодавства та умов договору нараховано 6 175,95 грн - 3% річних за період з 20.02.2015р. по 19.10.2015р., 97 162,48грн. - інфляційних нарахувань за період з 20.02.2015р. по 19.10.2015р., 117 606,86 грн - пені за період з 20.02.2015р. по 19.10.2015р. та 64 320 грн штрафу.
В підтвердження викладеного надано: Договір поставки №16.02.15-12 від 16.02.2015 р., специфікацію до договору поставки №16.02.15-12 від 16.02.2015 р., видаткову накладну №АГ-11/0322 від 11.03.2015 р., довіреність №13від 05.03.2015 р., досудове попередження №970 від 07.09.2015 р., розрахунок заборгованості, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 29.10.2015 року на 15:15 год. 16.11.2015 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:00 год. 30.11.2015 р. та, відповідно, на 10:00 год. 16.12.2015 р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав. В судовому засіданні 16.12.2015 р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 11:30 год., з викладених, у відповідному формулярі (протоколі) судового засідання підстав, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
В судове засідання 16.12.2015 р. повноважний представник відповідача прибув, однак, витребовуваного ухвалою суду від 30.11.2015 р. письмового документально-обґрунтованого відзиву на позов не надав. Поряд із цим, факт отримання товару на підставі Договору поставки №16.02.15-12 від 16.02.2015 року, згідно видаткової накладної №АГ-11/0322 від 11.03.2015 р., на загальну суму 321 600 грн, його часткової оплати та наявності заборгованості перед позивачем не заперечив. Також, зазначив, що 16.12.2015 р. ТзОВ "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" в рахунок часткового погашення заявленого до стягнення боргу за поставлений товар сплачено 50 000 грн. В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучив належним чином засвідчену копію платіжного доручення №236 від 16.12.2015 р. на суму 50 000 грн. Окрім того, звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи з метою надання можливості підприємству погасити заявлену до стягнення суму боргу в повному обсязі та погодити з позивачем можливість зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.
Повноважний представник позивача в судове засідання 16.12.2015 р. прибув, факт часткового погашення 16.12.2015р. відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 50 000 грн не заперечив. Окрім того, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із письмовими заявами б/н від 15.12.2015 р. (вх. №26173) та б/н від 16.12.2015 р. (вх. №26200) про зменшення розміру позовних вимог, зокрема, на сплачену відповідачем суму основного боргу в розмірі 50 000 грн та в частині заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 64 320 грн. Таким чином, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 442 545,29 грн, з якої: 221 600 грн - основний борг, 117 606,86 грн - пеня, 6 175,95 грн - 3% річних та 97 162,48 грн - інфляційні нарахування. Наполягає на вирішенні спору по суті у даному судовому засіданні, за наявними у справі документами. Просить суд врахувати, що з моменту поставки товару у відповідача було достатньо часу для здійснення добровільного та повного розрахунку за отриману продукцію, а відтак, щодо відкладення судового засідання заперечує.
В силу приписів ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Розглянувши заяви позивача б/н від 15.12.2015 р. (вх. №26173) та б/н від 16.12.2015 р. (вх. №26200) про зменшення позовних вимог, суд приймає їх як такі, що подані у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.
Відтак, предметом розгляду у даній справі є: стягнення заборгованості в загальній сумі 442 545,29 грн, з якої: 221 600 грн - основний борг, 117 606,86 грн - пеня, 6 175,95 грн - 3% річних та 97 162,48 грн - інфляційні нарахування.
Ст. 4-2 ГПК України передбачає що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
В силу приписів ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
При цьому, слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, беручи до уваги, що: провадження у даній справі було порушено ще 29.10.2015 р., сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, із причин неявки відповідача в судове засідання; відповідач мав достатньо часу для врегулювання даного спору в позасудовому порядку, позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, вже подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в т.ч. і на суму заявленого до стягнення штрафу, наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а також враховуючи заперечення позивача щодо подальшого відкладення розгляду справи, суд останнє відхиляє та розглядає справу в даному судовому засіданні, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
16.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", - Постачальник, з однієї сторони, та Приватним підприємством "АГРО-ДРУЖБА", - Покупець, з другої сторони, укладено договір поставки №16.02.15-12 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник продає, а Покупець приймає та оплачує Товар ("Продукція") за ціною, в кількості та асортименті, погоджених Сторонами в специфікаціях (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 2.1 р.2 Договору, асортимент Товару та його кількість визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
П. п. 3.1-3.3 р. 3 Договору визначено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість Товару зазначаються Сторонами у специфікаціях. Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника. Розрахунки між сторонами можуть проводитись в інших, окрім грошової формах, які не заборонені діючим законодавством України (в т.ч. вексельна форма розрахунків або припинення грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін). Покупець оплачує вартість Товару згідно умов та у строки, визначені в специфікаціях до цього Договору.
Відповідно до п. п. 3.7-3.8 р. 3 Договору, розрахунки за Договором здійснюються виключно у національній валюті України - гривнях. Датою виконання зобов'язання по оплаті Товару вважається день надходження коштів на рахунок Постачальника.
П. п. 3.9 - 3.11 р. 3 Договору сторони передбачили можливість зміни ціни Товару Постачальником в односторонньому порядку шляхом надання Покупцеві рахунку-фактури для сплати відповідної суми, у випадку змін чинного законодавства, яким регулюється оподаткування.
Згідно п. 4.1 р. 4 Договору, поставка Товару за Договором здійснюється Постачальником окремими партіями на умовах та у строки, визначені в специфікаціях до цього Договору.
Передача Покупцю продукції у місті поставки Постачальником Покупцю здійснюється тільки у разі наявності в уповноваженої особи Покупця оригіналу довіреності на отримання Продукції від Постачальника. Прийняття Продукції здійснюється уповноваженими представниками Сторін: щодо кількості - відповідно до накладної; щодо якості - відповідно до технічних характеристик, сертифікату якості/відповідності Продукції, а також інших нормативних документів та умов Договору (п.п. 4.3-4.4 р. 4 Договору).
Відповідно до р. 5 Договору, Постачальник зобов'язується передати Продукцію на умовах, передбачених Договором. Покупець зобов'язується прийняти Продукцію в порядку та на умовах, визначених Договором; здійснити оплату Продукції в порядку та на умовах, визначених Договором.
16.02.2015 р. між сторонами у справі підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №16.02.15-12 від 16.02.2015 р., якою сторони визначили кількість та загальну вартість Товару, що підлягає поставці, а також встановили умови та строки його оплати.
Зокрема, Постачальник здійснює поставку наступної Продукції Покупцеві: гідрид насіння кукурудзи "Мas 12.R" в кількості 200 мішків за ціною 811 грн за одиницю на загальну суму 162 200 грн; гібрид насіння кукурудзи "Mas 18.T" в кількості 200 мішків за ціною 797 грн за одиницю на загальну суму 159 400 грн. Загальна вартість Товару 321 600,00 грн.
Покупець оплачує вартість товару наступним чином:
а) оплата Товару в розмірі 50% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 20 лютого 2015 р.;
б) решта вартості Товару в розмірі 50% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 27 лютого 2015 р.
Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах склад Покупця: Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, смт. Дружба. Товар повинен бути поставлений Покупцю у строк до 16 березня 2015 р., у разі виконання Покупцем п. 3 а) даної Специфікації.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконання умов укладеного договору позивач, згідно видаткової накладної №АГ-11/0322 від 11.03.2015 р., передав, а відповідач, на підставі замовлення №384 від 16.02.2015 р. та довіреності №13 від 05.03.2015 року, виданої на ім'я Когута М.М., прийняв Товар: гідрид насіння кукурудзи "Мas 12.R" в кількості 200 мішків за ціною 811 грн з ПДВ за одиницю на суму 162 200 грн та гібрид насіння кукурудзи "Mas 18.T" в кількості 200 мішків за ціною 797 грн з ПДВ за одиницю на суму 159 400 грн.
Факт отримання товару на загальну сум 321 600 грн відповідачем не заперечено та підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної, яка підписана повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.
Як вже зазначалось вище, п. 3.3 р. 3 Договору сторони передбачили, що Покупець оплачує вартість Товару згідно умов та у строки, визначені в Специфікаціях до цього Договору.
Таким чином, відповідно до підписаної сторонами Специфікації за поставлений позивачем згідно Договору №16.02.15-12 від 16.02.2015 р. товар відповідач повинен був остаточно розрахуватись до 27.02.2015 р.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В судовому засіданні встановлено що відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав неналежним чином.
Враховуючи наявність станом на 07.09.2015 р. заборгованості за Договором №16.02.15-12 від 16.02.2015 р., 08.09.2015 р. позивач направив відповідачу досудове попередження за №970 від 07.09.2015 р., згідно якого просив, зокрема, сплатити суму основного боргу в розмірі 321 600 грн. Дана вимога отримана відповідачем 11.09.2015 р. (досудове попередження та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу - в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок часткового погашення перед позивачем боргу за отриманий товар перераховано на рахунок останнього 21.09.2015 р. грошові кошти в сумі 50 000 грн та 16.12.2015р. - грошові кошти в сумі 50 000 грн (належним чином засвідчені копії банківської виписки з особового рахунку ТОВ "АГРОСЕМ" за 21.09.2015 року та платіжного доручення №236 від 16.12.2015 р. - в матеріалах справи).
Таким чином, станом на час розгляду даного спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №16.02.15-12 від 16.02.2015 р. становить 221 600 грн.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Присутній в судовому засіданні 16.12.2015 р. повноважний представник відповідача факт наявності боргу в сумі 221 600 грн не заперечив, доказів добровільної та повної сплати боргу не надав.
За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРОСЕМ " про стягнення з Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" 221 600 грн боргу за Договором поставки №16.02.15-12 від 16.02.2015 р. підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами пункту 2 статті 692 ЦК України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
На підставі даної статті, позивачем, з врахуванням встановлених умовами договору термінів здійснення розрахунків, здійсненої відповідачем оплати, нараховано та заявлено до стягнення 97 162 грн 48 коп. інфляційних нарахувань, а також 6 175 грн 95 коп. 3% річних, за період з 20.02.2015 р. по 19.10.2015 р.
В п. 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з наступними змінами і доповненнями (надалі - Постанова №14) зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
При цьому, в п. 1.9 Постанови №14 роз'яснено судам, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну. Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по" або "включно", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде саме цей день.
Розглянувши проведений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, враховуючи наведене вище, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару, встановлених умовами договору термінів здійснення розрахунків, проведеної відповідачем оплати, а також визначеного позивачем періоду нарахування, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних. Згідно проведеного судом перерахунку за визначений позивачем період правомірними є нарахування останніх в загальній сумі 6 185,07 грн (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).
Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягають 3% річні у розмірі, визначеному позивачем - 6 175 грн 95 коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 97 162,48 грн, суд відзначає наступне:
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, за загальним правилом інфляційні нарахування обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції (правова позиція викладена у п. 3 Постанови №14).
Розглянувши проведений позивачем розрахунок суми інфляційних нарахувань, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару, встановлених умовами договору термінів здійснення розрахунків, проведеної відповідачем оплати, а також визначеного позивачем періоду нарахування, провів перерахунок заявленої то стягнення суми інфляційних нарахувань, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в загальній сумі 93 592,40 грн. Інфляція в сумі 3 570,08 грн нарахована безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).
При цьому, суд відзначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.
(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010р.)
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
П. 9.2 р. 9 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня.
При цьому, згідно п. 12.4 р. 12 Договору, сторони дійшли взаємної згоди, на підставі ст. 259 ЦК України, при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього Договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим Договором до 3-х років.
З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в суму 117 606,86 грн, нараховану за період з 20.02.2015 р. по 19.10.2015 р.
Судом розглянуто здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, та, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару, встановлених умовами договору термінів здійснення розрахунків, проведеної відповідачем оплати, а також визначеного позивачем періоду нарахування, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми. Згідно проведеного судом перерахунку за визначений позивачем період правомірними є нарахування пені в загальній сумі 117 704,71 грн (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).
Разом з тим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума пені, нарахована позивачем в розмірі 117 606 грн 86 коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (редакція чинна з 01.09.2015 р.).
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн 00 коп.
Предметом судового розгляду у справі №921/1080/15-г/8 (з врахуванням прийнятих судом заяв позивача б/н від 15.12.2015 р. (вх. №26173) та б/н від 16.12.2015 р. (вх. №26200) про зменшення позовних вимог) є вимога майнового характеру: стягнення заборгованості в загальній сумі 442 545,29 грн, за яку належить до сплати 1,5% ціни позову, що складає 6 638,18 грн.
Позивачем при зверненні до суду (23.10.2015 р.) з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 8 352,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5824 від 20.10.2015 р. Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 1 714,80 грн.
Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 584 грн 63 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 1 714,80 грн позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба", с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34625037, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", проспект Героїв Сталінграда, буд. 6 А, Оболонський район, м. Київ, ідентифікаційний код 30967207:
- 221 600 грн основного боргу;
- 117 606 грн 86 коп. пені;
- 6 175 грн 95 коп. 3% річних;
- 93 592 грн 40 коп. інфляційних нарахувань;
- 6 584 грн 63 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. В задоволенні решти частини позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 21.12.2015 р.
Суддя І.М. Гирила