про зупинення провадження у справі
"14" грудня 2015 р.Справа № 916/4464/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Л.М. Ільєвій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” про зобов'язання передати майно та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” до Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” про визнання права власності на майно, -
Публічне акціонерне товариство „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” про зобов'язання відповідача передати ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711), що були змонтовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, у комплектації: вантажоприймальна платформа - 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики - 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) - 1 шт., кабель з'єднання 10м. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Відповідно до договору поставки № 766 від 20.10.2011 року, укладеного між ВАТ „Дніпропетровський Втормет” та ТОВ „Компанія „Ваговимірювальні системи” (постачальник), вказана Компанія 11 квітня 2012 року поставила та змонтувала на майданчику, узгодженого з ВАТ „Дніпропетровський Втормет”, ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711).
Наразі позивач зазначає, що між ВАТ „Дніпропетровський Втормет” (правонаступником якого є ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет”) та ВАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” (правонаступником якого є ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак”) 19 березня 2012 року було укладено договір оренди № 19/03/327, за умовами якого орендарю, тобто позивачу було передано майно, що належить орендодавцю (тобто відповідачу), розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-6, до якого входило: адміністративна будівля, будівля, кран, підкранова колія та площадка з твердим бетонними покриттям. Як вказує позивач, саме за вказаною адресою ТОВ „Компанія „Ваговимірювальні системи” були вмонтовані ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711), що є власністю позивача. При цьому позивач зазначає, що майданчик та обладнання, що орендувались позивачем за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-6, використовувались ним до липня 2014 року, але у подальшому доцільність виробничої діяльності зникла і було прийняте рішення розірвати договір оренди № 19/03/327 від 19 березня 2012 року та вивезти обладнання, яке належить позивачу. Так, позивач вказує, що на теперішній час строк дії договору оренди № 19/03/327 від 19 березня 2012 року закінчився (а саме 19.02.2015 року). Однак, за ствердженнями позивача, представники відповідача безпідставно заблокували вивіз товарно-матеріальних цінностей, тобто привласнили майно позивача, серед якого і ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” (заводський номер 5711). Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2015 р. позовну заяву ПАТ „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4464/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 20.11.2015 р.
16.11.2015 р. Публічне акціонерне товариство „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” подало до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Дніпропетровський Втормет” про визнання права власності на майно - ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” в наступній комплектації: бетонного фундаменту та заїздів для встановлення ваг, вантажоприймальної платформи - 1 шт., ваговимірювальних тензометричних датчиків - 8 шт., вагового терміналу (ВП-05А) - 1 шт., кабелю з'єднання довжиною 10м, що встановлені за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2015 р. по справі № 916/4464/15 зустрічну позовну заяву ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
В засіданнях суду 20.11.2015 р. та 07.12.2015 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач проти первісного позову заперечує та просить задовольнити зустрічний позов, вказуючи на наступне. Відповідно до умов укладеного з позивачем договору оренди № 19/03/327 позивачу було передано в оренду об'єкти за переліком згідно додатку № 1 до договору. Відповідно до умов цього договору позивач повинен був здійснити поліпшення об'єктів оренди на суму не менш ніж 250000 грн., які після завершення строку дій договору оренди переходили у власність відповідача. Зазначена умова була передбачена для пристосування об'єкта оренди до господарської діяльності орендаря (збір та переробка металобрухту) на території, що належить підприємству орендодавця. Внаслідок цього орендна плата була погоджена сторонами в мінімальному розмірі, з урахуванням того, що в майбутньому відповідач як орендодавець отримує у власність об'єкти оренди у поліпшеному стані (після закінчення строку дії договору оренди). Так, відповідач зазначає, що одним з об'єктів оренди був майданчик з твердим бетонним покриттям, загальною площею 1785 кв.м та будівля літ. „Г” площею 214 кв.м. Частина зазначеного майданчику була використана орендарем для будівництва автомобільних ваг та влаштування комплексу зважування автомобілів, що використовувався позивачем у власній господарській діяльності, протягом строку договору оренди. Крім того, для забезпечення діяльності комплексу використовується частина приміщень будівлі літ. „Г”, що також орендувалась позивачем. Наразі відповідач стверджує, що фактично під час дії договору була створена споруда, що є частиною комплексу нерухомого майна, що належить відповідачу, тому позивач не має права витребувати його. До того ж відділення від зазначеної споруди окремих частин (зокрема - вантажоприймальної платформи, ваговимірювальні тензометричних датчиків, вагового терміналу та кабелю з'єднання) призведе до знищення споруди як цілісного об'єкту та зробить неможливим його використання за призначенням (як засобу вимірювань ваги вантажних автомобілів). Крім того, відповідач вказує, що внаслідок влаштування бетонних фундаментів для встановлення ваг, орендоване майно - майданчик з твердим покриттям, було пристосовано виключно для цілей встановлення автомобільних ваг визначеного типу, а демонтаж будь-яких частин конструкції споруди призведе до неможливості використання майданчику за призначенням.
При цьому відповідач посилається на те, що за умовами підпункту „з” п. 2.3, п. 3.9 договору оренди позивач після закінчення терміну дії договору зобов'язаний передати відповідачу як орендодавцю всі зроблені на об'єкті перебудови, переробки та невіддільні поліпшення на загальну суму, що не перевищує 250000,00 грн. Так, загальна вартість зроблених позивачем поліпшень складає 246792,00 грн.
Отже, відповідач вважає, що зазначені вище невіддільні поліпшення об'єктів оренди були здійснені позивачем правомірно згідно підпункту „г” п. 2.4 договору оренди та на виконання зобов'язань орендаря, зазначених в п. 2.3 договору, та перейшли у власність відповідача як орендодавця. Відтак, відповідач стверджує, що він на підставі ст.ст. 187, 191, 331, 778 ЦК України є власником майна комплексу зважування вантажних автомобілів, що улаштований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, на території ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак”, у складі бетонного фундаменту та заїздів, ваг автомобільних „60ВА1ПМ-18” в наступній комплектації: вантажоприймальної платформи - 1 шт., ваговимірювальних тензометричних датчиків - 8 шт., вагового терміналу (ВП-05А) - 1 шт., кабелів з'єднання. Оскільки позивач не визнає право власності орендодавця на вказану частину майна та вважає його своїм, про що свідчить первісний позов про витребування майна, відповідач у зустрічному позові просить суд визнати за ним право власності на майно - ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” у вищевказаній комплектації, що встановлені за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б.
Також у відзиві на первісний позов ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” стверджує, що ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18” збудовані на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні відповідача, і є об'єктом нерухомого майна (спорудою) відповідно до ст.ст. 181, 191 ЦК України. Оскільки ваги є стаціонарними та побудовані на бетонному фундаменті, то відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК БС), затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. № 507, вони є нерухомою спорудою. Також відповідач наголошує, що позивач не отримував дозволу землекористувача (або інших дозволів) на будівництво власного об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б (кадастровий номер 5110600000:01:006:0161), і тому на підставі п. 2 ст. 376 ЦК України не може вважатись власником збудованої споруди. В свою чергу оскільки позивач не є власником об'єкту нерухомого майна, він не може вимагати він інших осіб передавання йому цього майна, тому первісні позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими.
10.12.2015 р. відповідачем було подано до господарського суду клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення чи є нерухомим майном ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18”, встановлені на території ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-б, а також щодо визначення відповідності зазначеного вище об'єкта вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що оскільки предметом спору є право власності на майно, що побудовано на земельній ділянці, що заходиться в користуванні відповідача, істотне значення у вирішенні спору має визначення правового статусу спірного майна.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника відповідача про призначення експертизи підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Відповідно до статті 1 Закону України „Про судове експертизу” судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання призначення судових експертиз” від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 та в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” вказується на те, що судова експертиза повинна призначатися у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Так, для визначення чи є побудований об'єкт нерухомим майном, а також чи збудований він відповідно до діючих будівельних норм і правил, на думку суду, необхідні спеціальні знання в галузі будівельній та технічній галузі.
Відповідно до п. 5.1 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами та доповн., внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р.), основними завданнями будівельно-технічної експертизи, зокрема, є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення та перевірка обсягів та вартості виконаних будівельних робіт і складеної звітної документації проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості розподілу об'єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу; визначення різних видів вартості будівель, споруд, їх частин, а також іншого нерухомого майна.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за необхідне призначити по справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз як компетентній установі, спеціалісти якої володіють спеціальними знаннями.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.
Таким чином, у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі.
Керуючись ст. 41, п. 1 ч. 2 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити проведення якої доручити спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21), попередивши їх про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
2. На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:
а) чи є нерухомим майном ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18”, встановлені на території ПАТ „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-б?;
б) чи відповідає вказаний об'єкт вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?
3. Надати експертам для проведення експертизи копії матеріалів справи.
4. Витрати по проведенню експертизи покласти на Публічне акціонерне товариство „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-б; код ЄДРПОУ 00383716).
5. Провадження у справі № 916/4464/15 зупинити до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалу в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржено у 5-ти денний термін з дня її прийняття.
Суддя В.С. Петров